“Тютюн завдає шкоди тілу,
руйнує розум, отуплює цілі нації”
Оноре де Бальзак
У побуті людини тютюн з’явився давно. Зображення люльок для куріння, якими користуються й донині, можна побачити на старовинних китайських картинах. Є дані, що тютюн понад дві тисячі років тому вживали для куріння в Америці. Згідно з твердженнями деяких дослідників, куріння тютюну було здавна відоме мешканцям Середньої Азії. Тютюн і знаряддя для його куріння знаходять під час археологічних розкопок. Давно знайомі з тютюном жителі Японії. Індуси, китайці, корейці палили ще до нашої ери. Грецький історик Геродот (V століття до нашої ери) розповідає, що скіфи, які населяли південь нашої Батьківщини, і стародавні жителі Африки спалювали якісь рослини та вдихали дим, що утворювався при цьому. “Вони сідали навколо дерева, кидали в розкладене багаття якісь плоди і сп’янялись димом цих плодів, як елліни сп’яняються вином”. Але більш точні дані про вживання тютюну з’являються з відкриттям Америки Христофором Колумбом. Після довгого плавання в Атлантичному океані каравели Колумба в жовтні 1492 року пристали до одного з щойно відкритих Багамських островів – острова Сан-Сальвадору. Його мирне населення привітно зустріло чужинців зі Старого Світу. Усе тут було новим і дивовижним для іспанців. Та понад усе вони були здивованимим, коли побачили в роті індійців згорнуті з коричневого листя цигарки. Із рота та носа індійці випускали дим. Ось як про це згадував сам Христофор Колумб: “Висадившись на берег, ми відправились у глиб острова. Нас зустріла велика кількість майже голих людей, які йшли зі своїх сіл із головешками в руках, що горіли, та травою, дим від якої за своїм звичаєм вони “пили”.
Не відразу звик до тютюну екіпаж каравели. Порушення сну й апетиту спочатку викликало огиду до коричневого листя. Проте згодом матроси почали звикати, більше того, усі запаслися листям тютюну і завезли його до себе на батьківщину, в Іспанію.
Вирощувати тютюн в Європі, зокрема в Іспанії, почали наприкінці XV століття, пізніше його насіння потрапило до Португалії. Завзятим розповсюджувачем тютюну в Європі був французький посол у Португалії Жан Ніко, від імені якого дістав свою назву нікотин, що міститься в тютюновому листі. Жан Ніко подарував французькій королеві Катерині Медічі тютюнову рослину, листя якої, на його думку, мало властивість “виганяти і знищувати хвороби голови та мозку”. На той час тютюн у вигляді порошку нюхали. Такий спосіб був поширений спочатку серед придворних, потім розповсюдився на весь Париж. У другій половині XVII століття нюхання тютюну замінилося курінням, а 1680 року Людовик XIII видав спеціальний указ про те, що продаж тютюну дозволявся тільки аптекарям. Згодом численні випадки отруєння, часто смертельні, змусили відмовитися від лікувального застосування тютюну. Між іншим, споживання тютюну здоровими людьми швидко поширювалось.
Європейські колонізатори швидко збагнули, що поширення тютюну може стати новим засобом збагачення. Єлезавета І говорила серу Уолтеру Ралі, який першим привіз тютюн з Америки в Англію: “Я бачила багатьох чоловіків, які перетворили своє золото в дим, але ви перший, хто перетвориав дим в золото”. У південних районах земної кулі та на островах купці за тютюн, дешеві прикраси та ром вимінювали золото, слонову кістку та чорних рабів. Пізніше купці, головним чином португальські, почали завозити тютюн до Індії, Японії та Китаю, і куріння стало швидко поширюватися, охоплюючи все нові й нові країни. А на кінець XVIII століття вже не було жодної країни, куди б не потрапив тютюн.
На Русі тютюн з’явився за царювання Івана Грозного. Незважаючи на заборону, його завозили англійські купці контрабандою через Архангельськ та інші міста Росії. Лише за Петра І, який сам навчився палити, перебуваючи в Західній Європі, закони, що забороняли продаж і куріння тютюну, було скасовано. Це призвело до широкого розповсюдження куріння по всій країні. У 1717 році за указом Петра І збудовано в Охтирці (Харківщина) першу в Україні (і в Російській Імперії) тютюнову фабрику, що мала плантації найкращих сортів тютюну (50 га). В Україні площа під тютюном і махоркою постійно зростала: з 550 га у 1727 до 22 000 га у 1860. Це були переважно плантації великих землевласників, але тютюн плекали також на своїх садибах селяни, козаки, купці. На даний час Україна займає друге місце у світі по кількості випалених цигарок на людину.15,5 млн. українців (у тому числі 50% дорослого населення) палять, із них – 50% чоловіків, 25% жінок і 17% школярів.
Опитування Українського інституту соціологічних досліджень ім. Яременка показує, що до 11 років 17% школярів починають палити цигарки. Кожен п’ятий школяр в Україні у віці 11-12 років палить.
Згідно статистики за рік українці викурюють 124,5 мільярда цигарок! Це більше 6-ти мільярдів пачок. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно у світі від хвороб, викликаних палінням, помирають 5 000 000 людей. Одна людина – кожні 6 секунд, 10 осіб за хвилину, майже 14,5 тисяч за день. В Україні статистика ще тривожніша: через тютюн щорічно з життям прощаються 120 000 курців.
Що ж таке тютюн? Це трав’яниста рослина сімейства пасльонових. У світі нараховується майже 60 її видів. Тютюн має красиві квіти, тож його вирощують у декоративному садівництві. А ще з нього виготовляють хімічний продукт – нікотин-сульфат, який використовують у сільському господарстві для захисту рослин від шкідників. Господині іноді перекладають тютюном бавовняні речі, захищаючи їх від молі.
Тільки у 80-хроках ХХ століття в США було проведено комплексне дослідження впливу тютюну на організм людини. А ще раніше знайдено свідчення шкідливої дії основної складової тютюну-нікотину. Нікотин, дуже швидко всмоктуючись слизовою оболонкою, шкірою, легко потрапляє в кров. Отруйні речовини розповсюджуються в організмі людини за 21–23 секунди. Нікотин – одна з найнебезпечніших отрут рослинного походження. Птахи (горобці, голуби) гинуть, якщо до їхнього дзьоба всього лише піднести скляну паличку, змочену нікотином. Кролик гине від 1/4 краплі нікотину, собака – від 1/2 краплі. Для людини смертельна доза нікотину складає від 50 до 100 міліграм, тобто 2-3 краплі. Саме така доза поступає щодня в кров після викурювання 20-25 цигарок (в одній із них міститься близько 6-8 міліграм нікотину, із яких 3-4 міліграми потрапляє в кров).
Упродовж 30 років курець викурює близько 20000 цигарок, або 160 кг тютюну, поглинаючи в середньому 800 г нікотину. Систематичне поглинання невеликих, несмертельних доз нікотину викликає звичку, пристрасть до куріння. Нікотин діє через спеціальні клітинні утворення, або рецептори, розташовані в місцях з’єднання нервових клітин, або синапсах, у мозку та м’язовій тканині. Ці рецептори мають спроможність розпізнавати нікотин і реагувати на нього, коли він є присутнім в організмі. У результаті змінюється робота синапса, тобто спотворюється передача нервового імпульсу, що управляє станом судин, м’язової тканини, залоз зовнішньої або внутрішньої секреції. Коли рецептори сигналізують про присутність нікотину, кров’яний тиск зростає, а периферичний кровообіг сповільнюється. Хвилі в мозку змінюються, що дає поштовх кільком ендокринним і метаболічним ефектам. Психічний і фізичний стан палія, а також ситуація, у якій відбувається паління, може впливати на те, яким чином окрема цигарка буде впливати на психологічне сприйняття і фізіологічну реакцію, наприклад, воно може викликати відчуття як розслабленості, так і бадьорості. У стресових ситуаціях цигарка може діяти як заспокійливий засіб, а в ситуації розслабленості – як стимулянт. Як тільки організм звикне до функціонування при визначеному рівні нікотину в крові, він намагається підтримувати цей рівень, і палії почувають необхідність продовжувати приймати цей наркотик. Переважна більшість регулярних паліїв мають нікотинову залежність.
Нікотин спочатку збуджує судинний і дихальний центри, а потім гальмує їх. Тому після початку паління посилюється серцебиття, звужуються периферичні судини і зростає кров’яний тиск, звужується просвіт бронхів, а це зменшує забезпечення киснем клітин серця та нервової тканини. Дефіцит кисню зумовлює зростання рівня ліпідів і холестерину в крові, що в подальшому спричинює серцеву недостатність та атеросклеротичне ураження судин. Особливо страждають судини ніг, тому що кровообіг сповільнюється через звуження судин, а водночас мало надходить поживних речовин та кисню до м’язів, суглобів, шкіри. Паління викликає ушкодження оболонок судин, що призводить до погіршення їх заповнення. Порушення живлення тканин викликає запалення у судинах, у них виникають тромби, а це завершується некрозами (від пекгов – мертвий).
Нікотин впливає на стан вегетативної нервової системи, а саме: посилює секрецію та моторику травного каналу, тому поступово виникає залежність роботи шлунка й кишечника від зовнішнього надходження нікотину.
Крім нікотину, під час паління на організм негативно впливають й інші речовини: – чадний газ, який утворює з гемоглобіном стійку сполуку карбоксигемоглобін, після чого зменшується здатність крові переносити кисень;
– недоокислені ароматичні та вуглеводні сполуки, зокрема бензпірен, який є сильним канцерогеном (від cancer – рак, genes – породжуючий); – смоли, тютюновий дьоготь;
– важкі метали (свинець, миш’як) та радіоактивні речовини (полоній-210), які потрапляють у рослину з грунту, а потім під час згорання з димом надходять у дихальні шляхи та всмоктуються у кров. Особливо небезпечний полоній-210. Учені довели, що більша його частина залишається й накопичується в організмі, а відтак спричиняє онкологічні захворювання.
При згорянні 20 г тютюну виділяється 1,2 мг ціанідів, 1,2 мг сірководню, 640 мг аміаку, 920 мг чадного газу, майже 1 г дьогтю, що складається з різних смол. Жоден фільтр не затримує навіть половини цих токсичних речовин, і вони потрапляють на величезну внутрішню поверхню, де пошкоджують клітини альвеол і капілярів, а потім надходять у кров. Дим, що вдихається, має температуру +50-60°С, що нагріває слизову оболонку, але водночас і сушить її, зменшуючи захисну функцію слизу, викликаючи додаткову його секрецію, а більша кількість слизу затримує виведення назовні пилу та мікроорганізмів, які потрапили в організм.
З часу відкриття в тютюновому димі канцерогенних амінів, які здатні стимулювати мутації в генах супресії пухлин, що контролюють ріст ракових клітин, і в самому онкогенезі, доведено неостанню роль куріння у виникненні злоякісних новоутворень. Викурюючи щоденно більше 10 цигарок, курець, таким чином, в 24 рази більше ризикує захворіти на рак легень. Відомо, що куріння збільшує ризик захворіти на злоякісні новоутворення інших органів: язика, гортані, стравоходу, шлунка, сечового міхура. При потраплянні диму до ротової порожнини наявні в ньому речовини, насамперед дьоготь, відкладаються на емалі, спричиняючи її пожовтіння, а потім і пошкодження. Вони ж подразнюють рецептори й стимулюють утворення слини, яка захищає від них. Проте частина цих речовин розчиняється в слині та заковтується, негативно впливаючи на клітини в інших частинах шлунково-кишкового каналу.
Значну роль у розвитку серцево-судинних захворювань під дією диму цигарок відводять моноксиду вуглецю та окислювальним газам. Зараз їх патогенна дія на судини, пов’язана з курінням, є найбільш вивченою. Моноксид вуглецю зменшує транспортування кисню в крові та його доступність для міокарда шляхом збільшення в крові рівня карбоксигемоглобіну, сприяє пошкодженню ендотелію та збільшенню атерогенних властивостей ліпопротеїдів крові.
Як показують численні дослідження, не тільки згадані речовини, але практично всі хімічні компоненти цигаркового диму тією чи іншою мірою здатні включатися в обмін речовин і викликати дисметаболічний стрес в організмі. Так, у курців зі стажем більше 10 років діагностують проатерогенні розлади метаболізму ліпідів: підвищення вмісту загального холестерину, холестерину низької щільності і тригліцеридів, зниження рівня холестерину високої щільності, збільшення концентрації ліпідних перекисів, супероксиддисмутази та глутатіон-S-трансферази. Для переважної більшості заядливих курців характерний IV тип дисліпопротеїнемії за Фредеріксоном. Крім того, тривалий вплив тютюнового диму підвищує активність основних факторів згортання крові, змінює її в’язкість, збільшує адгезію та агрегацію тромбоцитів, вкорочує тривалість їхнього функціонування, пригнічує процеси фібринолізу, що в кінцевому результаті сприяє виникненню тромбозу артерій, КХС, уражень периферичних судин і мозкових артерій у курців.
Отже, для паліїв імовірність інфаркту міокарду та гострого порушення мозкового кровообігу вдвічі вища, ніж для не паліїв. Під час куріння в організмі розпадаються вітаміни: тютюновий дим нейтралізує вітамін С, різко знижується вміст вітамінів B6 і B12, через що імунна система значно послаблюється, підвищується загроза алергійних захворювань, погіршується зір, знижується чутливість.
У декількох дослідженнях було показано, що на якість шкіри впливає тютюновий дим незалежно від віку й дії сонця. Курці, очевидно, виявляють ранньо виражену зморшкуватість особи, особливо навколо очей і рота, залежно від кількості викурених цигарок і тривалості схильності дії диму. У багатьох людей, які палять, розвивається “обличчя курця”, тобто зморшки на обличчі. Лицьові зморшки розходяться під правильними кутами від верхньої і нижньої губ, а неглибокі з’являються на щоках і нижній щелепі. Дим може впливати на шкіру декількома шляхами. Зовнішня дія дратівливих хімічних речовин диму може сприяти хронічній косоокості, сухості або подразненню шкіри, може обумовлювати пошкодження сполучної тканини шкіри. Було також доведено, що куріння негативно впливає на колаген й еластин, тобто речовини, які також важливі для збереження пружності шкіри. Жінки, які палять, частіше страждають безпліддям. Вагітна, котра палить, ризикує втратити маля або народити мертву дитину, чи дитину з низькою масою тіла. Менопауза (припинення циклічної діяльності яйників) швидше настає у жінок, які палять. Відповідно жінки, які палять, старіють швидше. Отруєнню нікотином і продуктами неповного згорання під час куріння однаково піддаються не тільки люди, які палить, але й оточуючі.
21 травня 2003 року на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я повноважними представниками урядів усіх країн світу було одноголосно затверджено Рамкову Конвенцію з контролю над тютюном (РККТ). РККТ – це перший у світі міжнародний правовий договір у сфері суспільного здоров’я, який є документом, що накладає юридичні зобов’язання й пропонує підхід, який передбачений численними договорами з прав людини і з охорони навколишнього середовища. РККТ підготовлена в результаті майже 4-річних переговорів 192 країн-членів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та містить перелік заходів, покликаних зменшити руйнівний вплив тютюну на здоров’я та економіку.
У березні 2004 року РККТ підписали у 101 країні, а це означає, що більшість країн світу підтримали цю угоду, зобов’язуючись ліквідувати тютюнову рекламу й спонсорство тютюнових виробів. Рамкова конвенція чітко визначила ефективні заходи (цінові та податкові заходи, вимоги до пакування й маркування тютюнових виробів, заборона реклами, обмеження спонсорства тютюнових виробів, регулювання розкриття інформації про склад тютюнових виробів, заборона продажу тютюну неповнолітнім та ін.), які дозволяють зупинити тютюнову епідемію і для подолання якої необхідні узгоджені дії всього міжнародного товариства.
Що стосується куріння серед підлітків, то спочатку привабливим чинником є бажання виглядати дорослим, лише потім звичка вкоріняється і вступають у дію чинники залежності. Таким чином, за рахунок вищезгаданих заходів, знизивши привабливість куріння серед дорослого населения, можна усунути тягу до цього в підлітків.
Подумайте про те, що ми вам розповіли. Якщо вважаєте, що шкода, яку наносить куріння вашому здоров’ю маячить десь далеко та мине вас, – ви помиляєтеся. Подивіться уважно на дівчину, яка палить, на колір її обличчя, шкіру, пальці, зуби, зверніть увагу на її голос. Ви можете помітити зовнішні ознаки тютюнової інтоксикації. Ще в 1604 році король Якоб Стюарт, прийнявши престол, оголосив куріння “шкідливим, неблагочестивим і негідним цивілізованої людини заняттям”. Він навіть видав трактат “Про шкоду тютюну”, який закінчувався словами: “Звичка, противна для ока, нестерпна для носа, шкідлива для мозку, небезпечна для легенів.” Це була перша популярна книжка про шкідливість куріння.
Курити або не курити – кожен вирішує сам. Та й сьогоденний стиль ділового життя передбачає відмову від куріння. Здоров’я і спорт – ось ідеали сучасної свідомої людини.
Роксолана НАЗАРУК,
лікар-терапевт комунальної четвертої
міської клінічної лікарні