…для того, щоб вміти бачити справжнє обличчя велетнів,
людям, що можуть стикатися з ними, –
треба бодай трохи піднятися до їх рівня
і мати в собі хоч щось з їх відваги.
Олена Теліга
Незадовго до відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка маємо знову й знову невтомно звертатися до унікальної творчої скарбниці невичерпних можливостей, мистецьких замірів і поривань, захоплень і зацікавлень, надій і мрій, колосальних можливостей духовної реалізації національного генія й Пророка, аби черпати наснагу та відкривати правду про свою історичну пам’ять, переосмислити систему цінностей сучасного українця, щоби проектувати наше прийдешнє у вимірі Шевченкової української мрії.
“Постать Тараса Шевченка в українській національній науці, мистецтві, культурі, ба навіть, політиці завжди залишається актуальною. Кожне нове покоління намагається осмислити, прийняти, вмонтувати його у свій світ, залежно від викликів свого часу”, – зазначав професор Інституту славістики Віденського університету Міхаель Мозер, осмислюючи геніальний доробок Великого Українця.
Академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка щорічно вшановує пам’ять письменника, художника, філософа, громадського діяча Тараса Шевченка не лише покладанням квітів до його пам’ятника у день народження, як це було й цьогоріч, а й проведенням низки заходів.
Так, упродовж 4-14 березня 2013 року 24 репродукції робіт Тараса Шевченка з альбому, датованого 1845 роком, та 6 репродукцій офортів з альбому “Живописна Україна” було представлено у Виставковій залі Львівського національного університету імені Івана Франка. “Втілюючи мрію мати професію живописця, Тарас Шевченко натхненно приймає Божу волю – бути провідником своєї нації… Та живописець жив у душі поета, пензель і олівець манили його творчу уяву з не менш немилосердною пристрастю, ніж образне слово”, – писав про мистецький талант Тараса Шевченка академік Микола Жулинський.
Зазначимо, що згаданий альбом 1945 року є унікальним документом у нашій історії: 35 невеличких робіт суттєво доповнюють спадщину Шевченка-художника й водночас ознайомлюють сучасників із переважно втраченими пам’ятками української архітектури, нагадують про складну й трагічну долю українців.
З нагоди 199-річчя від дня народження Тараса Шевченка, геніального Українця й Митця, 12 березня 2013 року в Актовій залі Університету відбулась Урочиста академія. Спільнота Львівського університету вшанувала пам’ять видатного письменника й Пророка спільним виконанням “Заповіту”.
Із доповіддю “Українська мрія Тараса Шевченка” виступив відомий український літературознавець і критик, письменник, член Національної спілки письменників України, професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, доктор філологічних наук, голова Всеукраїнської асоціації викладачів української мови і літератури Володимир Панченко. Володимир Євгенович розповів про візіонерство Шевченка, його “прозирання” майбутнього України й українську мрію Поета в загальнонаціональному та індивідуально-приватному вимірі.
“Сила Шевченкової уяви, як відомо, у часи дитинства стимулювалася такими чинниками, як схильність до самотності, потаємність, зосередженість на житті свого внутрішнього “Я”, виняткова емоційна вразливість”, – зазначив професор, додавши, що “відчуття свого особливого призначення, яке пробудилося в Шевченкові в 1843-1845 рр., означало, що він мусив стати голосом німої України, мав сказати за всіх, здолати власний відчай, засвітити вогонь національного ідеалу, проклясти таємних і відвертих ворогів, роздмухати іскру любові в кожному, у кому вона ще жевріла”.
Крізь призму творів періоду “Трьох літ” Володимир Панченко зробив спробу виокремити найголовніші для української нації істини, десять символічних заповідей, у яких відбилися уявлення Тараса Шевченка про українську мрію і про те, що стоїть їй на перешкоді.
“Коли тебе забудемо, Тарасе, забвенні будемо. Забвенні – якщо не будемо час од часу скидати з себе марноту людську і думати про те, про що думав він, – апелював до національної свідомості кожного з присутніх професор Володимир Панченко, додавши на завершення, – якщо не возлюбимо свою, нашу, хоч і вимучену “байстрятами”, але все одно вічнуУкраїну так, як він хотів, щоб любили її ми”.
Наснажені геніальним словом Пророка, студенти факультету культури та мистецтв представили літературно-музичну композицію за творами Тараса Шевченка. Так, мішаний хор кафедри музичного мистецтва, окрім традиційного символічного обрамлення – священних творів кожного свідомого українця – “Заповіту” й “Реве та стогне Дніпр широкий”, виконали “Світе тихий” та “Ой, чого ти почорніло”.
Вразила присутніх сучасна постановка “Колискової” студента факультету культури та мистецтв В. Пантелеймонова, яку майстерно втілили на сцені студенти кафедри режисури та хореографії.
Своєрідним камертоном вечора стали поетичні рецитації творів Тараса Шевченка у виконанні Народного артиста України Сергія Кустова.
Не залишили байдужими присутніх і сольні виступи асистента кафедри музичного мистецтва Інни Штурмак та магістра мистецтв, викладача вокалу Степана Дробіта, а також твори “Лілея” Г. Хоткевича й “Прелюд пам’яті Шевченка” Я. Степового у виконанні ансамблю бандуристок і камерного оркестру кафедри музичного мистецтва.
Уже традиційно в перші березневі дні факультет електроніки разом із фізичним факультетом та Природничим коледжем вшановує пам’ять митця могутньої творчої сили, велетня духу, будителя українського народу, людини універсальних обдарувань та інтересів – Тараса Шевченка, ім’я якого оповите невмирущою любов’ю і славою. Безсмертна спадщина його – одна з найбільших вершин людського генія.
Та поряд із вшануванням пам’яті Великого Кобзаря студенти також уже традиційно згадують й інших значущих постатей, видатних українців – його побратимів і сучасників: Осипа Бодянського, Панетеймона Куліша, Миколи Костомарова. Зі сцени неодноразово лунали вірші й пісні Василя Симоненка, Володимира Івасюка.
20 березня 2013 року вже восьмий такий літературний вечір під промовистою назвою “Благословляю твою сваволю, дорого долі, дорого болю” (за словами В. Стуса) був присвячений пам’яті Тараса Шевченка та Василя Стуса. І не випадково. За словами координатора вечора, доцента кафедри радіофізики та комп’ютерних технологій Івана Хвищуна, “обоє були Поетами, життєвий шлях обох був схожим і вимірявся 47 роками, обоє були поховані в чужинецькій землі й обоє хотіли щастя для свого народу”. Також цьогоріч українська спільнота святкувала 75-ту річницю від дня народження Василя Стуса.
Мажорним акордом розпочав вечір зведений хор студентів, виконавши невмирущий твір Кобзаря “Думи мої, думи мої”. Цікаві, пізнавальні розповіді учасників заходу про життєвий і творчий шлях поетів, їхні захоплення, турботи, навіть опис зовнішності, доповнювалися десятками слайдів світлин із життя поетів, малюнків, рукописів Шевченка, фотографій місць перебування, якими було вдало проілюстровано кожну частину вечора. Фактичний матеріал студенти урізноманітнили декламацією поетичних рядків, зануривши присутніх у незглибимий світ лірики, та музичними композиціями під власне акомпанування.
Особливо приємним виступом-декламацією вірша “Садок вишневий коло хати” Тараса Шевченка здивувала присутніх студентка-першокурсниця факультету електроніки із Анголи, вразивши прекрасним знанням української мови.
Безпосередньою й щирою акторською грою захопило присутніх тетралізоване дійство – фрагмент із твору Тараса Шевченка “Назар Стодоля” у виконанні аматорського театру студентів-першокурсників факультету електроніки.
Через віки й століття є і буде завжди актуальним, злободенним записане на скрижалях серця кожного українця мистецьке слово Тараса Шевченка та Василя Стуса. І певною запорукою цього стали завершальні хвилини вечора в уже традиційному спільному виконанні “Заповіту” Великого Кобзаря.
Не забули про Тараса й студенти історичного факультету та факультету журналістики. Упродовж двох днів – з 11 до 13 березня на факультеті журналістики проводили урочистості, присвячені 199-ій річниці від дня народження сподвижника національного духу та борця за незалежність України Тараса Шевченка.
11 березня Студентська рада факультету організувала читання поезій Кобзаря. На тлі святкової стінгазети, яку прикрасили портрети Тараса Григоровича та віршовані рядки поета, учасники заходу декламували поетичні твори практично всіх періодів творчості митця. А 13 березня 2013 року у Центрі культури та дозвілля студенти-журналісти представили літературно-мистецьку композицію, у якій гармонійно переплелися театральні постановки, вірші та пісні за мотивами відомих поезій і поем Кобзаря.
“Усі знають Шевченка, усі знають його твори. Тому ми намагалися показати великого поета по-новому, поєднавши кілька життєвих історій. До цього додали гру зі світлом, музичний супровід та, звичайно, емоції”, – зізнається режисер постановки.
Вразило дійство й глядачів: “Майстерна гра молодих людей на сцені допомогла поринути в атмосферу Шевченківських днів. Такі вечори приносять насолоду та задоволення для тих, хто є справжнім прихильником української класики”.
“Шевченко – явище феноменальне в національній літературі, культурі, історії. Його безмірна любов до України, до рідного народу вилилася в твори”, – звернувся до присутніх під час прем’єри історичної драми, презентованої 1 квітня 2013 року в Центрі культури та дозвілля, автор, доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури імені М. Возняка Володимир Працьовитий.Володимир Степанович зазначив, що Шевченко все життя прагнув до свого маленького ідеалу – хотів створити справжню щасливу українську сім’ю.
Студенти аматорського театру філологічного факультету “Акцент” представили глядачам виставу Володимира Працьовитого “Останнє кохання Тараса Шевченка” – версію історії про те, як Тарас Шевченко зробив останню спробу одружитися, відтворивши події 1860 року в Петербурзі. До слова, серед дійових осіб драми були подружжя Кулішів, Микола Костомаров, Василь і Віктор Білозерські, Надія Забіла, сестра графині Анастасії Толстої, Ликера Полусмакова й Тарас Шевченко, роль якого зіграв режисер-постановник, автор твору Володимир Працьовитий.
Майстерна гра студентів-акторів перенесла глядачів дійства у будинок Кулішів, де Тарас Шевченко й познайомився з кріпачкою з-під Ніжина Ликерою Полусмаковою. Намагаючись влаштувати особисте життя, Тарас Григорович поділився своїми мріями з Миколою Костомаровим: “Я все життя мріяв одружитися, обзавестися дітьми, поставити хату над Дніпром, насадити садок-райочок і слухати, як гудуть хрущі та співають солов’ї. Бо життя українця без сім’ї нічого не варте”. Однак Микола Іванович переконливо доводив: “Господь послав тебе на землю будити свій народ, просвіщати його, виводити на праведну путь. Ти ж – поет, прозаїк, драматург, художник, академік гравюри, скульптор, світоч думки… Навколо тебе сотні, тисячі людей моляться на тебе”.
На завершення вистави актори та глядачі вшанували пам’ять Тараса Шевченка спільним виконанням його безсмертного “Заповіту”. Публіка подарувала свої оплески улюбленим героям, не відпускаючи зі сцени артистів.
Академічні відзначення Шевченківських днів у Львівському університеті вкотре підтверджуютьвелике захоплення творчою спадщиною Тараса Шевченка та її поцінуванням різними поколіннями студентів і викладачів.Уже друге століття поспіль його слова слугують закликом до боротьби за своє, рідне, українське, символізуючи силу нашого незламного духу, дають відповіді на численні виклики нинішнього часу.
Тетяна ШЕМБЕРКО
Фото Олега ВІВЧАРИКА