Роман Тарнавський – аспірант кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана Франка, переможець гри “Мільйонер. Гаряче крісло” (телеканал “Інтер”, 24 березня 2011 р.).
– Романе, розкажіть, як Ви потрапили на шоу “Мільйонер. Гаряче крісло”…
– Я потрапив на це шоу насамперед завдяки своїй мамі. Побачивши анонс гри на телеканалі “Інтер”, вона наполягла, щоб я заповнив анкету учасника на сайті “Інтера”. Потім мені зателефонували організатори гри й поставили кілька запитань із різних галузей знань. Згодом я пройшов анкетування: розповів про своє життя, роботу, хобі. Через кілька днів повідомили, що я пройшов відбір на гру!
– Якою була Ваша мета щодо участі в цій передачі?
– Ще 2005 року, коли навчався на третьому курсі, узяв участь у шоу “Перший мільйон” – був серед десяти потенційних учасників у студії, проте сісти за ігровий стіл так і не вдалося. Попри це, емоції від самої гри були неперевершені – невимовний заряд оптимізму і віри у власні сили! Тому й цього разу, у модифікованій версії “Першого мільйона” – “Мільйонер. Гаряче крісло” хотілося відчути передусім ігровий азарт, внести цікавість у буденне життя і, якщо пощастить, виграти. Насамперед їхав на гру по емоції. Дуже хотілося потрапити за ігровий стіл і відчути смак гри, відповідаючи на запитання.
– Хвилювалися перед грою?
– Звісно. Це було видно й на передачі. Відповідати на запитання, сидячи в кріслі гравця, значно важче, ніж перед телевізором. Проте намагався якомога швидше побороти хвилювання. Вважаю, що після другого запитання, на яке відповів, мені це майже вдалося.
– Як Вам організація гри, її ведучий?
– Гру організовано на дуже високому рівні! Вважаю, що Володимир Зеленський у ролі ведучого цього шоу – вдалий вибір, оскільки веде передачу невимушено й кмітливо, не дає глядачам нудьгувати завдяки вдалим жартам. Загалом формат “Гарячого крісла” дуже динамічний – гравець не роздумує над запитанням занадто довго, що може втомити глядача, а обмежений у часі – від 20 секунд на роздуми під час відповіді на легкі запитання до 1 хвилини під час відповіді на п’ятнадцяте запитання.
– Ви перемогли в грі, але Ваш грошовий виграш становить 25 тисяч гривень. Чому він так зменшився?
– Згідно з правилами гри, у ній бере участь шість гравців. Виграє той, хто опиниться в ігровому кріслі під час п’ятнадцятого запитання. Якщо гравець дає неправильну відповідь, він покидає гру, а призовий фонд зменшується. Якщо “вилітає” п’ять гравців зі шести, то головний приз знижують до 25 тисяч гривень. Так було й у цій грі. Наприкінці я залишився єдиним учасником.
– Чи допомогли Вам перемогти знання, здобуті в Університеті?
– Аякже! Наприклад, про те, чим римляни розпочинали свою трапезу, ми дізналися на першому курсі на заняттях із латинської мови. А відповісти, як у Київській Русі називали рис, допомогли знання, здобуті під час вивчення історії України та етнології.
– Дякую за розмову та чудову гру!
– А я дякую всім, хто за мене вболівав! І ще раз наголошу: знати – цікаво й корисно водночас!
Розмову вів Василь Лозовий, студент 1 курсу заочного відділення факультету журналістики