21 травня 2013 року студентська рада факультету іноземних мов запросила всіх поціновувачів поетичного слова на презентацію збірки віршів і перекладів, з великою любов’ю і трепетом укладеної студентами, аспірантами та викладачами факультету. “Сад твоїх пісень” – рядок із ліричних роздумів Лесі Мелешко, студентки ІІІ курсу кафедри міжкультурної комунікації і перекладу, послужив назвою для цієї збірки і для цієї зустрічі в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка.
В уяві, напевно, кожної людини, сад – магічно-чарівливе місце, де крізь гілля з яблуневим цвітом тремтить рожева смужечка сонця, творячи магію почуттів. Сад – містичне дійство, сад людського духа. Тут панують закони Космосу. Тут небо споглядає на тебе. Трава пахне дитинством. Співає серце, намагаючись збагнути світ, що всередині нас. Тут – твоя Батьківщина.
Авторами віршів, що ввійшли до цієї поетичної збірки, є студенти, які навчаються тепер чи навчалися в різні роки на факультеті. І хоч у нас вивчають багато іноземних мов, однак пишуть автори здебільшого своєю рідною українською мовою, бо саме нею найкраще промовляє їхнє серце. У власних віршах вони оспівують кохання, “оповите в сум”, містичність осіннього падолисту й чарівливу красу слова, щастя “обіймати твої міцні плечі”, “бути вірним ангелом твоїм”; говорять про життя, призначене для того, щоб любити, про біль розлук і тужливість прощань, про гідність і славу. Вони вчать нас жити й кохати, бути потрібними або ні; вони кличуть нас бачити в розрізненому цілісне, а в цілісному – розрізнене. Та цілість іде з дитинства, від лагідної маминої пісні, що соловейком дзвінким піднімається ввись, або тихо горличкою туркоче, від теплих бабусиних рук, від мудрості першої учительки до любові й посвяти своїй Батьківщині, чи ти тут живеш, чи перебуваєш далеко від рідної домівки. Саме так писав про свою Батьківщину в 1984 році студент четвертого курсу Ляйпцігського університету Володимир Сулим. Саме так заспівала про свою Україну Оля Серкез, студентка 3 курсу французької філології Львівського університету. Своїм словом автори створили новий Всесвіт – то по-дитячому наївний, то загадково філософський, але правдивий, привабливий і міцний.
З великою чулістю й ліризмом читали свої вірші не лише студенти. Приємною несподіванкою для всіх присутніх стала участь у цьому пісенно-поетичному дійстві декана факультету іноземних мов Володимира Сулима, який прочитав свій вірш “Der Traum” (“Сон”), написаний німецькою мовою саме в той час, коли він навчався в Ляйпцігському університеті. Присутні зрозуміли силу Прометея, його мужність і непоборність, уявили той вогонь, що він подарував людям. Цей вірш Володимира Трохимовича, як і інші вірші іноземними мовами, органічно вплетені в програму, зазвучали також у перекладах українською мовою і стали радше “переспівами”. У перекладах іншомовні автори зазвучали в особливій інтерпретації перекладачів, з їхньою власною фантазією і власним світобаченням, без претензії на літературну зразковість, лише задля словесної гармонії і досконалості: Річард Армор, Роберт Стівенсон, Генрі Лонгфелло, Рут Гілмор у перекладах Наталії Черкас, доцента кафедри англійської філології. “Тенд‑ітні” вірші Віктора Гюго й “чистий погляд у душі сумній” Сюллі Прюдома розкрила у своєму перекладі Наталія Стрілець, доцент кафедри французької філології. Відтворила меланхолійність Поля Верлена й тремке сумовите звучання П’єра де Марбефа аспірантка кафедри французької філології Юлія Клюфінська. Проникла в глибину почуттів П’єра де Ронсара студентка 3 курсу французької філології Вікторія Тітаєва; зазвучав по-новому проникливо Поль Флемінг у переспіві Маріанни Михайлюк, студентки 5 курсу німецької філології. Саме вона представила свою власну інтерпретацію українською мовою вірша “Сон” Володимира Сулима. Таємничу силу й глибокий філософський зміст відкриваємо в “Безлюдному острові” Одіссеаса Елітіса, перекладеного з грецької мови Святославом Зубченком, аспірантом кафедри класичної філології. Усі вони створили власний авторський образ зі своєю душею, з особливими емоціями і звуками, своєрідне мереживо слів і символів.
Їхня поезія, а за словами Івана Дзюби, уся поезія загалом, “утверджує стрижневу сталість людського в людині, а це: любов, чулість, гідність, здатність страждати за себе й за іншого, мука-шукання істини й мука порозуміння з ближнім і дальнім, егоїзм та альтруїзм, самота й жертовність, самоототожнення з Батьківщиною та її долею …”.
Читання віршів супроводжувалось майстерним виконанням пісень і музичних творів: відомі мелодії по-новому зазвучали у виконанні Оксани Карбовнік (гітара), Богданни Підгайної та Роксолани Стасенко (фортепіано); голос Олі Серкез і Надії Кіселик, жвавий танок “Веселих черевичків”, здавалося, підняв нас над буденністю й суєтою.
То ж, думаємо, що всі гості нашого пісенно-поетичного саду відчули тепло, радість і велику любов до свого краю, відтворені в поезії та музиці, які прозвучали у виконанні студентів, аспірантів та викладачів.
Ганна КОСТЬ,
заступник декана факультету іноземних мов
Фото Олега ВІВЧАРИКА