23 травня 2013 року в Актовій залі Університету відбулася Урочиста академія до Днів пам’яті Івана Франка. Слово про Каменяра “Апостолові праці: універсалізм Франкового генія” виголосив кандидат філологічних наук, завідувач відділу франкознавства Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України Микола Легкий. Микола Зіновійович наголосив на надзвичайній працездатності Івана Франка як визначальній рисі його характеру. Доповідач переконаний, що “найкращим ліком для письменника у хвилини розради та сумнівів у тогочасних реаліях була праця для грядущих поколінь, на які він повсякчас сподівався і про які думав”. На підтвердження цього постулату дослідник творчості Івана Франка навів рядки зі спогадів М. Грушевського “Апостолові праці” про догмат титанічної праці як основного принципу тогочасного покоління, про різносторонність діяльності, яку демонстрував Великий Каменяр. За словами М. Грушевського, Іван Франко – “чорнороб духу, який не цурався ніякої праці”, обіймав цілий обшир людських інтересів.
Наслідком такої подвижницької праці Івана Франка була національна ідея, адже “…все, що йде поза інтересами нації, є фарисейством..”, й основне першочергове завдання українців, на думку Каменяра, – “витворити з народу націю, суцільний організм”, а для цього потрібно “…ум гострити”, “лиш борися – не мирися, краще впадь, але не зрадь!”. Іван Франко був письменником-новатором, генієм і пророком, який закликав: “Нам пора для Украйни жить…”, а на початку ХХ століття передбачив теперішню незалежність…
Микола Легкий розповів про універсалізм письменника, наголосив на його пророчих словах, у яких невід’ємним елементом є непохитне переконання, що український простір – не мислимий без задоволення елементарних людських прав. Це було провідною ідеєю творчості Каменяра.
Іван Франко закликав будувати суспільство, націю на основі любові до людей, знайшовши в їхніх душах божественну істину. А відтак, основним завданням його сучасників мало бути виховання нової національно-свідомої інтелігенції, зближення її з народом. “Здвигнення народних мас на вищі цивілізаційні щаблі”, його європеїзація – у цьому, на думку Івана Франка, полягає головне призначення письменства. Полемізуючи, він відчував напругу між старим і новим у літературі, шукав модерних способів оброблення традиційного, проникаючи в сутінки людської душі, психологізуючи персонажі.
Микола Легкий змалював постать Івана Франка як майстра слова, тонкого психолога, колосального інтелектуала, митця, аналітика, геніального універсаліста, таланта-деміурга, який “із видимих і невидимих атомів творив новий світ”. У ракурсі стильових течій і напрямів, розвитку індивідуального стилю, який об’єднував подекуди різнобічні тенденції та впливи, дослідник окреслив шлях творчості Івана Франка, відзначивши, що “еволюція реалізації його таланту була складна”.
Охопити духовним зором увесь світ – одна з ознак універсалізму генія Івана Франка. Цікавими є його теорії про еволюцію філософського світогляду від позитивізму до містичності, визнання неабиякого впливу позасвідомого. Іван Франко цікавився вічною боротьбою Добра і Зла на різних рівнях, а у своїх творах писав про можливість злиття духовного світу людини з Абсолютом шляхом морального вдосконалення.
Під час Урочистої академії відбулася церемонія нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу творчих робіт про Івана Франка “Дух, наука, думка, воля”. Ректор Іван Вакарчук привітав учасників інтелектуального змагання, подякувавши за цікаві роботи й оригінальне переосмислення творчого генія Івана Франка, та вручив грамоти й пам’ятні подарунки переможцям.
“Л. Білецький, коли говорив про нову генерацію українців, зазначав, що вони всі виросли в ідейному полі Франкових переконань. Метою проведення щорічного конкурсу “Дух, наука, думка, воля” є бажання організаторів дати поштовх молодим людям запричаститися словом Франка. Цьогоріч нас вразили твори своїм тематичним і жанровим розмаїттям, що свідчить про намагання учнів збагнути універсалізм творчості Франка”, – йшлося у вступному слові голови журі конкурсу, директора Інституту франкознавства ЛНУ ім. Івана Франка Святослава Пилипчука.
У супроводі музичних творів А. Вівальді, Е. Гріга, Й. Брамса, Б. Бріттена, М. Лисенка, В. Барвінського, М. Скорика, О. Козаренка, які майстерно виконав камерний оркестр кафедри музичного мистецтва, прозвучали поезії Івана Франка та фрагменти спогадів О. Роздольської, М. Колодія, Г. Величка, К. Попович, М. Рошкевич, І. Яцуляка. Їх натхненно прочитали студенти кафедри театрознавства й акторської майстерності факультету культури та мистецтв.
Завершився вечір пам’яті Великого Каменяра традиційним спільним виконанням безсмертних, сповнених героїчного духу Франкових творів “Вічний революціонер” і “Не пора”.
Тетяна ШЕМБЕРКО
Фото Олега ВІВЧАРИКА