Іван Франко – один із найглибших знавців Байронової творчості в Україні. Кредо Дж. Г. Байрона (висловлене в поемі ’Don Juan’) ’For I will teach, if possible, the stones/ To rise against earth’s tyrants’ [7. – C. 768-769] було безмежно рідне та зрозуміле нашому поетові. Він високо цінував Дж. Г. Байрона та його сучасника П. Б. Шеллі за те, що вони – “два наскрізь новочасні геніальні поети, величні індивідуальності, високі революційні уми, революційні, власне, для свого часу тим, що ламали лід заскорузлої традиції і естетичної та й усякої іншої догматики” (“На склоні віку. Розмова вночі перед Новим роком 1901”. – Т. 45. – C. 293). До речі, на характер цієї статті міг мати деякий вплив англійський поет А. Теннісон (вірш ’The death of the old year’).
1879 р. у Львові вийшла друком Байронова драматична містерія на три дії “Каїн” у перекладі І. Франка. Тепер маємо декілька українських перекладів Байронової містерії, зокрема Є. Тимченка, М. Кабалюка (“Всесвіт”, 1984, No 3). Через двадцять років І. Франко опублікував власну філософську легенду “Смерть Каїна”. Щодо сюжету, то Франкова легенда є начебто продовженням Байронової містерії, яка закінчується вбивством Авеля й прокляттям Каїна. Франків твір починається з блукань братовбивця Каїна по світі. Але Франкова легенда – не просто продовження Байронової містерії. Якщо Байронів Каїн у запереченні несправедливого світу залишається гордим індивідуалістом, то Каїн І. Франка виступає в кінці твору як невід’ємна від людської громади особистість, яка має чимало спільного з Франковим ідеалом “цілого чоловіка“ – згадаймо уривок із вірша “Не забудь, не забудь…” (збірка “З вершин і низин”): “Лиш хто любить, терпить, /В кім кров живо кипить, / В кім надія ще лік, / Кого бій ще манить, / Людське горе смутить, / А добро веселить, – / Той цілий чоловік” [4. – Т. 1. – С. 29]. Не випадковий вплив богоборчих ідей
Дж. Г. Байрона на Франка, зіставмо дату написання вірша “Товаришам з тюрми та перекладу Байронової містерії.
Джордж Гордон Байрон
Дуже вдалий Франків переклад уривка з поеми Дж. Г. Байрона ’Don Juan’ ’The isles of Greece’ [7.– C. 695–696]. У 50-томнику помилково розглядається цей переклад як самостійний Байронів твір під назвою “Новогрецька пісня” [Т. 12. – С. 716–717]. Уперше І. Франко опублікував переклад у журналі “Зоря” 1885 р. [3]. В оригіналі уривок має 16 строф. У Франковому перекладі пропущено строфи 11-14. Загалом переклад дуже близький до оригіналу. Ось остання строфа в оригіналі й у перекладі І. Франка:
Place me on Sunium’s marbled steep,
Where nothing, saved the waves and I,
May hear our mutual murmurs sweep;
There swan-like, let me sing and die;
A land of slaves shall ne’er be mine –
Dash down yon cup of Samian wine!
[31. – C. 696] –
Гей, там я на взгір’ї сунійському стану
Високо, щоб більше людей я не зрів,
Послухаю скорботних пісень океану
І мій лебединий вторитиме спів…
Геть, чарко! Не хочу я твого вина!
Країна рабів – не моя вітчина.
[Т. 12. – C. 557].
Два останні рядки переставлено в перекладі, але таку перестановку можна зараховувати до вдалих моментів. У деяких рядках І. Франко навіть по-своєму підсилює революційне звучання оригіналу, але таке підсилення відповідає загальному характеру твору, пор.: ’And must thy lyre, so long divine, / Degenerate into hands like mine?’ [7. – C. 695] – “А ліру, що божі лила колись звуки, / Ганьблять тепер підлі невільничі руки” [Т. 12. – С. 557]. І оригінал, і його переклад належать до світового циклу творів про Волю.
І. Франко створив цілісну концепцію Байронової творчості та її бунтарського, революціонізуючого значення у світовому історико-літературному процесі та висловив свої погляди у вступній розвідці до власного перекладу “Каїна” (“Замітка перекладчика”. – Т. 12. – С. 642–644), у двох передмовах до Кулішевого перекладу “Чайльд-Гарольдової мандрівки” (Т. 37. – С. 52; Т. 35. – С. 405–408) та в статті “Лорд Байрон” (Т. 29. – С. 283–292). На думку І. Франка, велике, справді революційне значення Байронового життя й Байронової поезії було власне в тому, що в пору важкої реакції та занепаду духу після закінчення наполеонівських війн він із нечуваною силою виступає як речник свободи особи, як бунтар проти всього усталеного, шаблонового [Т. 35. – С. 407]. “Хоч чистокровний англічанин, а в творах своїх такий національний, як мало котрий поет від часів Шекспіра, – писав І. Франко, – Байрон мав величезний вплив на поетів інших народностей, у тім числі й слов’янських, і не переставав бути зрозумілим для широких мас інтелігенції усього світу” [Т. 29. – C. 283]. Дуже високо цінував І. Франко твір Дж. Г. Байрона “Чайльд-Гарольдова мандрівка“. У статті “Лорд Байрон” І. Франко писав: “Поява “Чайльд Гарольда” булла фактом історичним для всієї Європи; від неї датується початок так званого байронізму майже у всіх європейських літературах” [Т. 29. – С. 287]. У передмові до першого видання “Чайльд-Гарольдова мандрівка” І. Франко звертав увагу читача на надзвичайну художню вартість цього твору: “Незалежно від того суспільно-політичного значення, має поема, особливо в ІІІ і IV пісні, так багато поетичних красот, що її пізнання ще і тепер вважається потрібним для всякого освіченого чоловіка” [Т. 37. – С. 52]. У своїх працях про Дж. Г. Байрона І. Франко широко використовував “Історію англійської літератури” І. Тена, відомого французького теоретика літератури та мистецтва [9].
І. Франко мав надзвичайний дар мислити категоріями світової літератури й знаходити переконливі паралелі, зовсім не видні при поверховному погляді. Так, у рецензії на розвідку К. Лучаківського про творчість А. Л. Могильницького, пишучи про те, як поет у своїй поемі про скит Манявський використав народні легенди, І. Франко захоплюється тим, як у містерії “Каїн” Дж. Г. Байрон зумів перенести легенду про Каїна й Авеля на психологічний ґрунт у душі героїв [Т. 27. – С. 167].
Персі Біші Шеллі
Досить багата Франкова Шелліана [Т. 12. – C. 645-655; 12. – C. 520-539 ]. Він перший переклав українською мовою знаменитий сонет ’Ozymandias’,
уривок із блискучої ліричної драми ’Prometheus unbound’ (“Звільнений Прометей”) під заголовком “Будущий золотий вік”; фрагменти з філософських поем ’Queen Mab’ ( “Цариця Меб”) та ’The Daemon of world’ (“Демон світу”). “Звільнений Прометей” – продовження Есхілової драми “Прометей закутий”, у ній ідеться про походження зла та можливості звільнення від нього. У своїй юнацькій поемі “Цариця Меб” (опублікованій 1813 р.) П. Б. Шеллі висловлював віру, що всезагальна революція може знищити в корені зло та несправедливість. Ця поема описує фантастичну подорож безтілесної душі, її зустріч із царицею Меб, яка передбачає щасливу прийдешність людства. Саме тематика П. Б. Шеллі була дуже близька І. Франкові. Над перекладом фрагментів цієї поеми поет працював упродовж усього свого життя. Ще в листі до О. Рошкевич від 15 січня 1879 р. він наводив початок перекладу від слів “І смерть і сон, мов брат з сестрою…” до слів “Над ліжком хворої дівчини цариця стала” [Т. 48. – С. 144–145 ].
Поема ’The Daemon of World’, опублікована 1815 р., – це переробка ’Queen Mab’ із низкою текстуальних збігів, хоча в поемі діє інший герой, названий в заголовку, втім, не відмінний суттєво від Цариці Меб. Із цієї поеми І. Франко переклав уривки, що містять захоплення Демона дівчиною. Вони немовби доповнюють поему “Цариця Меб”, пояснюючи завдяки яким чеснотам героїня твору удостоєна такої фантастичної подорожі. Переклад опубліковано вперше 2008 р. в 52 томі Фракового зібрання [5. –. C. 537-538].
1997 р. у “Всесвіті” надруковано добірку українських перекладів вірша ’Ozymandias’ авторства І. Франка, О. Бурґгардта, Яра Славутича, В. Мисика, Г. Кочура, С. Караванського, В. Коптілова, О. Мокровольського [6. – C. 138-139]. Прекрасний матеріал для перекладознавчої студії! І. Франко був першопрохідцем і, одначе, – щодо його перекладу – згадаймо думку Г. П. Кочура. Пишучи про окремі хиби Франкових перекладів з Данте в статті, присвяченій сприйняттю творчості Данте в Україні, Г. П. Кочур усе ж зазначав: “Переклади Франка можуть багато в чому допомогти, підказати не одну розв’язку сьогоднішнім і майбутнім перекладачам Данте” [2. – С. 822].
Щоб усвідомити єдність образного світу І. Франка як автора оригінальних творів та І. Франка як перекладача, досить зіставити деякі рядки його оригінальних і перекладних праць. Так, у вірші “Каменярі” І. Франко створює прекрасний образ: “Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, / Так наші молоти гриміли раз у раз” [Т. 1. – С. 66]. Це ж порівняння знаходимо в Франковому перекладі Байронового уривка з поеми ’Don Juan’: “Мовчиш, моя земле? О, ні! Із глухої / Безодні, мов рев водопаду гучний, / Доноситься голос поляглих героїв: “Хай стане між вами один лиш живий, / Один лиш, а всі ми повстанем з могили! ” [Т. 12. – С. 557], що відповідає оригінальним рядкам: ’Ah! no; – the voices of the dead / Sound like a distant torrent’s fall / And answer: Let one living head / But one arise, – we come, we come!’ [7. –С. 695].
Знову ж, коли читаємо в Франковому перекладі уривок із поеми П. Б. Шеллі ’Queen Mab’: “Слова цариці прозвучали, – / І дух послушний стрепенувся, / Із земної тюрми рвонувся. / Всі земні пута поспадали, / Мов ті нитки, котрими в сні / Великана карли зв’язали” [Т. 12. – С. 554], одразу нагадуються Франкові рядки з вірша “Товаришам із тюрми”: “Обриваються звільна всі пута, / Що в’язали нас з давнім життєм” [Т. 3. – С. 335]
І. Франко зробив надзвичайно багато для того, щоб познайомити українського читача з літературним світом Великобританії. Своїми перекладами він прагнув виховувати українського читача, розширювати для нього світові горизонти. Не всі його переклади повністю зберегли естетичну вартість для сьогоднішнього читача, та все ж у них дуже багато цікавих перекладацьких знахідок. Очевидно, вони мають велику історико-літературну вартість [1].
ЛІТЕРАТУРА
1. Бех П. А. Воссоздание образа в поэтическом переводе (на материале украинских переводов лирики Дж. Байрона): автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 “Германские языки” / Бех Петр Алексеевич; Киев. гос. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев, 1979. – 24 с.
2. Кочур Г. П. Данте в украинской литературе / Г. П. Кочур // Література та переклад. Дослідження. Рецензії. Літературні портрети. Інтерв’ю / упоряд.: А. Кочур, М. Кочур; передм. І. Дзюби, Р. Зорівчак. – К.: Смолоскип, 2008. – Т. 2. – С. 813–832.
3. Кузик Д. М. “Пісня поета” із поеми Байрона “Дон Жуан” у перекладі І. Франка / Д. М. Кузик // Українське літературознавство. – 1973. – Вип. 20. – С. 81-85.
4. Франко І. Я. Зібрання творів: у 50-ти т. / І. Я. Франко; [редкол.: Є. П. Кирилюк (голова) та ін.]. – Київ: Наук. думка, 1976-1986. – При посиланні на це видання вказуватимемо в тексті лише том та сторінку.
5. Франко І. Я. Додаткові томи до Зібрання творів у п’ятдесяти томах / І. Я. Франко; [редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін.]. – Київ: Наук. думка, 2008. – Т. 52: Оригінальні та перекладні поетичні твори / ред. тому М. П. Бондар. – 1040 с.
6. Чолос І. “Ozymandias” Шеллі: містерія чи містифікація? / І. Чолос // Всесвіт. – 1997. – № 5/6. – С. 135–139.
7. Byron Lord. The poetical works of… / Lord Byron. – London; New York; Toronto: Oxford Univ. Press, 1957. – IX, 923 p.
8. Shakespeare W. Sonnets / W. Shakespeare; ed. with an introd. and crit. comment. by B. H. Smith. – New York: New York Univ. Press, 1969. – 290 p.
9. Taine H. Lord Byron / H. Taine // Histoire de la literature anglaise. – Paris: Librairie Hachette et C., 1878. – T. Quatrieme. – P. 335–423.
Роксолана ЗОРІВЧАК,
професор ЛНУ ім. Івана Франка