 |
 |
Студентський гімн
| Gaudeamus igitur,Juvenes dum sumus!Post jucundam juventutem,
Post molestam senectutem Nos habebit humus. Viva nostra bevis est Brevi finietur. Venit mors velociter Rapit nos atrociter Nemini parcetur. |
Vivat Academia,Vivant professores!Vivat membrum quodlibet,
Vivant membra quolibet Semper sint in flore! Vivant omnes virgines, Graciles, formosae! Vivant et mulieres Tenerae, amabiles, Bonae, laboriosae! |
Vivat et RespublicaEt qui illam requnt!Vivat nostra Civitas,
Mecenatum caritas, Qui nos hic protequnt! Pereat tristitia! Pereant osores! Pereat diabolus, Quivis antiburchius! Atque irrisores! |
| Погуляймо, юнаки,Поки в нас є сила.Мине молодість щаслива,
Мине старість докучлива, Вкриє нас могила. Ми не довго живемо, Швидко вік минає. Смерть, не гаючись, прилине, Без розбору всіх поглине – Смерть жалю не знає. |
Хай живуть нам вузи всі,Вся наша еліта:Професори і доценти,
Аспіранти і студенти, – “Многая їм літа!” Хай дівчата всі живуть, Негорді, красиві, Хай живуть нам молодиці, Наші любі, ніжнолиці, Добрі, не ліниві! |
Хай живе республікаЙ той, хто управляє:Хай живе наша спільнота
Й благодійників щедрота, Що про всіх нас дбає. Всякий смуток геть від нас, Песимізму досить; Всякий біс нехай сконає, Що студентам не сприяє, На глум їх підносить. |
(Переклад М. Білика)
Пісня-гімн “Gaudeamus” виникла у XIII-XIV століттях у Гейдельберзькому університеті або в Сорбонні (Паризькому університеті). Себастіан Брант згадує гімн 1267 року під назвою “Gaudeamus igitur”. “Ґаудеамус” за жанровими ознаками нагадує застільні пісні ваґантів, середньовічних мандрівних поетів і співаків, серед яких були й студенти. Упродовж декількох століть пісня побутувала усно, а тому має багато варіантів. У друкованому вигляді текст “Ґаудеамуса” вперше з’явився 1776 року, а 1781 року письменник Крістіан Вільгельм Кіндлебен надав йому форми, що збереглася дотепер. Ця пісня стала своєрідним символом молодості, і традиційно її виконують на академічних святах і зустрічах студенти та викладачі всього світу.