До святкування 150-ї річниці від дня народження відомого поета, філософа і митця, першого неєвропейського Нобелівського лауреата Рабіндраната Таґора 6 квітня у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулася мистецька акція “Де душа живе без страху”. З лекцією на тему “Таґор – через 150 років” виступила голова правління Східноєвропейського інституту розвитку др. Мрідула Ґош. Координатори дійства – декан факультету культури і мистецтв Олександр Козаренко та викладач цього факультету Ольга Коломиєць.
Зі вступним словом до присутніх звернувся Олександр Козаренко. Тоді Ольга Коломиєць запросила до мікрофона студента факультету культури і мистецтв Романа Мартина, який прочитав вірш Рабіндраната Таґора “Молитва”. Мрідула Ґош з допомогою презентації розповіла основні факти біографії видатного поета. Рабіндранат Таґор народився 6 травня 1861 року. Його називають “Ґурудев”, що в перекладі означає “великий вчитель”. Перший вірш Таґор написав у 9 років:
Змішав я з молоком солодкий манго,
Банан солодкий я туди ж прим’яв
І сиром солоденьким все присмачив.
Принишкло все. Лиш чути мій язик
І плач мурах на марші по тарілці-світу.
Таґор був чотирнадцятою, наймолодшою дитиною в сім’ї і змінив 4 школи, але не зміг нормально вчитися в жодній із них.
Перший псевдонім поета – “Бханусінга”, що в перекладі означає “лев-сонце”. Досить символічно, що Львів – перше українське місто, де прочитали лекцію з нагоди 150-річчя від дня народження відомого поета.
Мрідула Ґош розповіла й про те, що Таґор заснував першу школу для бідних дітей – “школа в серці природи”, ще тоді поет говорив про “глобальне село”. 1913 року Рабіндранат Таґор отримав Нобелівську премію, а 1915 року – рицарське звання від короля Великобританії Георгія V, від якого у 1919 році відмовився.
Цікавим назвала др. Ґош і той факт, що Рабіндранат Таґор у 68 років почав малювати: “Усе почалося зі звичайних каракуль у зошиті, а потім переросло в картини. 68 років Таґор не знав, що вміє малювати”.
За життя Таґор написав понад 3 000 пісень, відвідав 37 країн світу і став першим неєвропейським Нобелівським лауреатом. Окрім того, саме Таґор уперше назвав Ґанді великою душею – “Махатма”.
Мрідула Ґош охоче відповіла на запитання про життя і творчість відомого поета, про ставлення до української мови та культури. Др. Ґош зазначила, що українська та індійська культури мають дуже багато спільних точок дотику. Зокрема, в українській вишивці переважають червоний та чорний кольори, як і в індійській. Що вже казати про українську мову, яка має 400 спільних слів із санскритом. Мрідула Ґош зізналася, що українська мова – дуже солодка й милозвучна.
Організатори зустрічі – Центр Таґора Східноєвропейського інституту розвитку та факультет культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. Зустріч відбулася за підтримки Посольства Республіки Індія в Україні.
Юлія Гриценко
Фото Олега Гордійчука
Ольга Коломиєць, асистент кафедри театрознавства та акторської майстерності:
– Не хочеться видаватися дуже пафосною, але настав час, щоб відкритися світові. Усі визначні люди, зокрема індійські лідери, говорили про любов до рідної культури, але вони закликали й до того, щоб пізнавати чужі. Тому нам потрібно проводити конференції не лише про українських духовних лідерів, а й про поетів, митців усього світу. Можна довго порівнювати українську й індійську культури, бо спільного в них справді багато. Доктор Мрідула Ґош першою переклала “Лісову пісню” бенгальською мовою. Окрім того, саме вона підготувала “Антологію української поезії” бенгальською мовою.
Наш проект може слугувати способом налагодження зв’язків між українськими вищими навчальними закладами та університетами Сходу, зокрема Індії. Це сприятиме розвитку міжнародної культурної толерантності.
Приємно, що саме Львівський університет відкрив в Україні святкування 150?річчя від дня народження Рабіндраната Таґора. Ми плануємо ще багато цікавих мистецьких акцій.