Рік заснування – 1661
Львівський національний університет імені Івана Франка – один із найдавніших вищих навчальних закладів Європи – уже понад три з половиною століття творить свою історію. Змінювалися епохи і політичний статус Галичини, а місто Львів і Університет завжди були дійовими осередками науки та культури.
Історія Львівського університету розпочалася ще в середині XVII ст.: 20 січня 1661 р. польський король Ян Казимир підписав привілей, який надавав Львівській єзуїтській колегії “гідність академії і титул університету”. Привілей засвідчував право колегії викладати всі тогочасні університетські дисципліни та надавати вчені ступені. У новоствореній вищій школі працювали два відділи – філософський і теологічний.
Після входження Галичини до Австрійської імперії в 1773 р. орден єзуїтів розпустили, а Університет закрили. Невдовзі низку його підрозділів відновили в складі Університету, що його відкрив австрійський імператор Йосиф ІІ у 1784 р. Тоді в Університеті діяли чотири факультети – філософський, теологічний, правничий і медичний.
Викладачі та вихованці Університету зробили чималий внесок у розвиток української та світової науки і культури. У Львівському університеті навчалися: один із зачинателів нової української літератури в Галичині, письменник М. Шашкевич, учений і педагог, етнограф і філолог, завідувач кафедри української словесності і ректор Університету Я. Головацький, письменник, історик і мовознавець І. Вагилевич, філософ П. Лодій та інші.
Упродовж другої половини ХІХ ст. Університет утверджувався серед провідних вищих навчальних закладів Австро-Угорщини, не поступаючись за науковим рівнем і кількістю студентів багатьом вищим школам Європи. Серед відомих учених Львівського університету того часу, чиї імена знали далеко за його межами, – біолог Б. Дибовський, фізик М. Смолуховський, математики Ю. Пузина, С. Банах, географ С. Рудницький, філологи й історики Омелян Огоновський, М. Возняк, О. Колесса, Є. Курилович, І. Свєнціцький, К. Студинський, І. Шараневич, правники Олександр Огоновський і С. Дністрянський.
Золотими літерами в історію Університету вписані імена його студентів: І. Франка,
Д. Вітовського, Є. Коновальця, Л. Цегельського, А. Коцка, Л. Курбаса, В. Пачовського, Л. Лепкого, А. Крушельницького та багатьох інших, які згодом стали відомими й видатними українськими вченими, діячами науки та культури, військовими провідниками.
Двадцять років (1894–1914) в Університеті працював видатний історик, автор 10-томної “Історії України-Руси”, сотень праць із історії, історії літератури, історіографії, джерелознавства, Президент Української Народної Республіки М. Грушевський.
У 20–30-х роках ХХ ст. в історію світової науки ввійшла Львівська математична школа С. Банаха. Широке визнання здобули праці І. Бадіяна в галузі цитології бактерій. Далеко за межами Польщі була відома Львівсько-Варшавська філософська школа, зачинатель якої – К. Твардовський.
1939 р. Львівський університет реорганізували. На базі медичного і фармацевтичного факультетів постав новий навчальний заклад – медичний інститут. Ліквідували теологічний факультет. На той час функціонувало п’ять факультетів: історичний, юридичний, філологічний, фізико-математичний, природничий. У 1940 р. Університетові надали ім’я всесвітньо відомого українського мислителя, письменника, вченого, перекладача, політичного та громадського діяча І. Франка, який у 70-х рр. ХІХ ст. навчався на філософському факультеті.
Тимчасову перерву в роботі Університету спричинила Друга світова війна. Однак уже в листопаді 1944 р. розпочався новий навчальний рік. У повоєнні роки в Університеті навчалися видатні письменники та громадські діячі нашого часу, зокрема, Р. Братунь, Є. Сверстюк, Р. Іваничук, В. Лучук, Д. Павличко, Р. Федорів, Ірина та Ігор Калинці. Серед випускників Університету – академіки НАН України О. Парасюк, І. Юхновський, Я. Підстригач, В. Панасюк, Я. Ісаєвич, І. Скрипник, М. Бродин, Б. Пшеничний, З. Назарчук.
До 1992 р. в Університеті функціонувало 13 факультетів.
З проголошенням незалежності України розпочався новий етап в історії Університету. Зараз Львівський університет є провідним вищим навчальним закладом, який має 17 факультетів, 3 коледжі та Інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки.
День 11 жовтня 1999 р. назавжди увійшов до літопису нашого навчального закладу, коли Указом Президента України Університетові було надано статус національного, що стало визнанням високого рівня науки й освіти у Львівському університеті, для якого впродовж усієї його історії працювало не одне покоління вчених і викладачів. 29 липня 2009 року Постановою Кабінету Міністрів України № 797 Львівському національному університету імені Івана Франка надано статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. Новий статус підвищив відповідальність за якість освіти і стан наукового потенціалу не тільки в нашому Університеті, а й у всій державі.
На фронтоні головного корпусу Університету є напис: “Patriae decori civibus educandis” (“Освічені громадяни – окраса Батьківщини”). Ми всі разом – студенти, професори і доценти, докторанти й аспіранти, асистенти і працівники – як єдина і велика академічна родина робимо все від нас залежне, щоб ці крилаті слова наповнювалися реальним змістом, а наш Університет, як і сотні років тому, був джерелом освіти громадян, гідних своєї Батьківщини.
В Університеті працює висококваліфікований колектив науково-педагогічних працівників. Головна форма підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів – аспірантура, у якій готують фахівців із 89 спеціальностей гуманітарного та природничого профілів. Діє 20 спеціалізованих Вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій зі 43 спеціальностей. У структуру науково-дослідної частини Університету входять 19 науково-дослідних лабораторій, 7 інститутів (Інститут франкознавства, Інститут славістики, Інститут літературознавчих студій, Інститут європейської інтеграції, Інститут історичних досліджень, Інститут археології, Інститут екології масової інформації), 5 музеїв, Астрономічна обсерваторія, Ботанічний сад. Важливий науковий підрозділ Університету – Наукова бібліотека, одна з найдавніших книгозбірень України, яка у 2008 р. відсвяткувала 400-річний ювілей. В Університеті працює 28 всесвітньо відомих наукових шкіл, виходять друком понад 30 наукових журналів.
Університет тісно співпрацює із загальноосвітніми навчальними закладами (підписано понад 30 угод про співпрацю). За останні десятиліття Львівський національний університет імені Івана Франка став одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України, налагодив активну співпрацю із багатьма університетами та науковими установами світу і здобув високий міжнародний авторитет.
16 вересня 2011 року Львівський національний університет імені Івана Франка приєднався до Magna Charta Universitatum – Великої хартії університетів. Ректор Університету Іван Вакарчук взяв участь в урочистому підписанні відповідної угоди у місті Болоньї (Італія), у найстарішому в Європі Болонському університеті.
У 2011 році ми відзначили 350-літній ювілей Львівського університету. До нього підготовлено перший том Енциклопедії Львівського університету, випущено ювілейні монету та медаль.
У всі часи у Львівському університеті були зосереджені найкращі наукові сили, які відкривали молодим людям таємниці фундаментальних знань, генерували новаторські ідеї. Це – талановиті вчені, відомі політики, культурні та громадські діячі, які своєю працею, науковими досягненнями прославили наш Університет і Україну на весь світ.
Студенти нашого Університету є секретом його успіху.
Львівський національний університет
імені Івана Франка
Адреса: вул. Університетська, 1, м. Львів, 79000
Докладніше – на сайті: www.lnu.edu.ua