Каменяр: Інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету імені Івана Франка

Вшанування пам’яті Яреми Полотнюка

Видатний німецький учений-єгиптолог, письменник Геогр Еберс говорив: “Хто жив так, що його пам’ять свято зберігається в душах людей, яких він любив, той, я думаю, зробив свою справу для продовження існування й після смерті”… Так жив і син відомої письменниці Ірини Вільде Ярема Полотнюк – викладач Львівського університету, талановитий учений, сходознавець, поліглот, перекладач, письменник. Аби віддати шану його світлій постаті, поділитися пам’яттю своєї душі про друга, колегу, вчителя, батька і просто Людину, 9 жовтня 2013 року у конференц-залі філологічного факультету ЛНУ імені Івана Франка зібралося чисельне товариство тих, хто знав і шанував Ярему Євгеновича. Організатором вечора пам’яті стала кафедра сходознавства, відкрита у Львівському університеті 1997 року саме з ініціативи Яреми Полотнюка – її першого завідувача.

Ярема Полотнюк був співробітником Інституту сходознавства імені А. Кримського НАН України, завідувачем відділу ісламу Інституту релігієзнавства у Львові, викладачем арабської, перської мов, ісламознавства в Університеті, перекладачем із перської та арабської мов.

Неповторну душевність зустрічі творили не лише відеозаписи декламування східної поезії Яремою Євгеновичем, виступи студентів із його перекладами, а й східна музика у виконанні гурту студентів-сходознавців “The wild orchestra” та проектовані світлини з архіву вченого.

Спогадами про “шляхетну людину високого плану, про Вчителя, мудрого наставника, який умів відкрити найголовнішу інтелектуальну насолоду, що не покидає тих, хто її одного разу звідав, – читати текст і бачити глибину тексту”, – поділилася одна з перших його учениць, професор Богдана Криса, розповівши про “чудо відновлення сходознавства в Університеті” та тих, хто стояв біля його витоків.

Про “перекладача з переконання, із покликання”, про його важку, але успішну працю та організаторський талант, талант письменника розповів професор Микола Ільницький, закликавши молодих науковців дослідити архів ученого, поцікавитися сторінками, яких немає в працях інших істориків, і здійснити публікацію його історичних праць.

Надзвичайною людиною, ерудитом з великої літери постав Ярема Полотнюк у спогадах колеги, перекладача Романа Гамади. “Він був людиною, яка завжди бачила в студентах щось особливе, намагалася віднайти в них Божу іскру, – згадував Роман Романович, – завжди обнадіювала”, а відтак усі випускники кафедри є його послідовниками, яким “він дав вогонь, запалив стимул”.

Завідувач кафедри сходознавства, професор Валерій Рибалкін розповів про свою довголітню дружбу та співпрацю з ученим і наголосив: “Ярема Полотнюк інтегрувався в контекст сходознавчої традиції, яку забороняла радянська влада, а всі ініціативи були репресовані. Він був попереду свого часу”. Валерій Сергійович розповів про створення перекладів “Тисячі й однієї ночі”, Корану. Переклади смислів Священної Книги мусульман Яреми Євгеновича є першою спробою дати україномовному читачеві можливість ознайомитися з аятами Корану, перекладеними з арабського оригіналу, а не з перекладу на іншу мову.

Спогадами про Ярему як літературознавця поділився екс-директор Львівського музею історії релігії, начальник відділу зв’язків із релігійними організаціями Державного комітету України з питань національностей і релігії Володимир Гаюк. Володимир Васильович розповів про створення в Україні Інституту релігії та авторитет Яреми Полотнюка, який посприяв цьому, а також про участь ученого в міжнародних конференціях і зв’язках зі Сходом. “Ця людина завжди була світлою і носила світлу радість, незважаючи на життєві перипетії”, – зауважив Володимир Васильович.

На честь Яреми Полотнюка Голова релігійної громади мусульман міста Львова Імбердєєв Набіулла прочитав декілька сур із Корану. За його словами, Ярема Євгенович “був дуже скромною, привітною людиною, незважаючи на енциклопедичні знання, з винятковою притягувальною силою”.

Завідувач кафедри Близького Сходу Київського національного університету імені Тараса Шевченка Маленька Тетяна розповіла про своє знайомство з ученим, зауваживши, що “його душа має сьогодні радіти, бо його справа продовжується”.

Зі словами вдячності за добрий теплий вечір пам’яті батька виступила Соломія Полотнюк. Найважливішою, за словами доньки, у Яреми Євгеновича була здатність зберігати своє “я”, свій світогляд, свою віру у всіх життєвих перипетіях. Соломія Яремівна розповіла про батькові настанови щодо перекладу текстів, про його добросовісність, про останні дні життя, яке так раптово і несподівано обірвалося в розпалі життєвих планів і надій…
Справді, світла й гідна захоплення та наслідування постать Яреми Полотнюка вартує належного пошанування й невмирущої пам’яті.

Олена КАРАБЧУК
Фото з архіву