Львівський національний університет імені Івана Франка – один з найпрестижніших ВНЗ України. Він підтримує партнерські зв’язки з 95 навчальними закладами та установами 33 країн світу. Постійно оновлюються угоди про співробітництво з університетами, з якими є співпраця вже багато років. Деякі факультети та кафедри мають свої угоди з відповідними підрозділами зарубіжних інституцій. На факультетах Університету навчаються іноземні студенти з Росії, Білорусі, Латвії, Китаю, Кореї, Азербайджану, Узбекистану, Туреччини, Румунії, Бразилії, Палестини, Конго, Еквадору, Нігерії, В’єтнаму, Анголи, Німеччини, Італії, Сербії, Японії, Молдови, Грузії та ін.
Мабуть, багатьом із нас цікаво дізнатися думку іноземців про навчання в Україні, їхні враження про Університет та Львів. Нам вдалось поспілкуватись із студентом геологічного факультету сонячної Анголи Тоні Мабіалою.
– Тоні, розкажи, будь ласка, як ти потрапив в Україну?
– У цьому мені допомогли батьки. До приїзду в Україну я 2 роки навчався в Ангольському університеті на інженера-електромеханіка, але навчання там мені не сподобалось, бо було багато теорії і мало практики. Я хотів чогось більшого, хотів вчитися там, де є більше можливостей і умов для моєї спеціальності, до того ж завжди мріяв навчатись за кордоном. Тому поговорив про це з батьками – і ось я тут.
– Чи був у тебе вибір країни, у якій навчатимешся? Якщо так, то чому обрав саме Україну?
– Так, я мав можливість поїхати в Бразилію, там мені було б легше вчитись, адже в цій країні говорять моєю рідною мовою –португальською, також схожа культура. Але мій друг з Анголи, який приїхав сюди швидше, порадив Україну, бо тут навчання серйозніше і дешевше. Коли я прибув до Львова, то з-поміж усіх університетів вибрав університет імені Івана Франка, бо чув, що це дуже престижний ВНЗ, який дає хорошу освіту. І коли я ходив на підготовчі курси для іноземців у ЛНУ, то бачив порядок і хорошу організацію навчання. Це мені дуже сподобалось.
– Чи відрізняється система освіти України від ангольської?
– Так, відрізняється. Як я вже казав, навчання у вашій країні серйозніше, бо для цього є більше умов і фахівців. А щодо шкільної освіти, то в Анголі школи з восьмирічним терміном навчання, а далі існують курси підготовки до вступу в технічні та педагогічні навчальні заклади, що дає середню освіту.
– Чи подобається тобі Львів?
– Мені дуже подобається Львів. Тут почуваюся, як у другому домі, адже живу в цьому місті вже 2 роки. Люблю його архітектуру, театр. Це місто для художників, поетів та інших діячів мистецтва. Щоправда не люблю львівської погоди, адже тут постійно ллють дощі і великий перепад температури – буває або дуже спекотно, або дуже холодно, а це не для мене. У моїй країні я живу в місті Кабінда, яке розташоване біля Атлантичного океану , а також біля великого тропічного лісу, тож повітря там дуже чисте, а температура коливається від 22 до 32 градусів.
– Яке в тебе враження від львівських студентів і львів’ян загалом?
– У мене є багато друзів зі Львова і не тільки, які до мене дуже гарно ставляться. Мені приємно з ними спілкуватися. Є багато студентів, з якими я люблю грати у футбол, а також гандбол. Я входжу до складу університетської команди з гандболу. Зауважив, що українці дуже веселі люди, які полюбляють свята. А загалом багато добрих людей у вашому місті. Так. як і в кожному іншому місті чи країні.
– Чи важко тобі було вивчити українську мову?
– Спочатку мені було дуже важко, адже португальська й українська мови дуже відрізняються. У вашій мові є багато букв, які мені важко було вимовити, наприклад буква “щ”. Але згодом з допомогою викладачів та друзів з гуртожитку в мене все вийшло. Базове знання української мови я отримав на курсах, але більше розуміння та кращу вимову я опанував, спілкуючись із українцями. Зараз люблю читати українською мовою поезію Т. Шевченка та І. Франка, яка мені дуже подобається.
– Які в тебе плани на майбутнє? Чи збираєшся повертатись в Анголу?
– Я ще не задумувався над цим питанням. Та, мабуть, після закінчення Університету я повернусь в Анголу. Коли я вступав до ЛНУ, то вибрав геологічний факультет, бо в моїй країні потребують спеціалістів у цій галузі, оскільки Ангола багата на такі корисні копалини, як алмази, нафта, золото… Їх видобутком займаються багато іноземних фірм, а от спеціалістів з нашої країни там дуже мало. Тому, приїхавши у свою країну, я буду забезпечений хорошою роботою. Хоча і в Україні мені дуже подобається, і я б не проти тут жити .
Олеся ГРИЦЬКО,
студентка 4 курсу факультету журналістики