Цьогоріч виповнюється 230 років від часу заснування Гербарію ЛНУ ім. Івана Франка, найстарішого в Україні й одного із 30 найстаріших гербарних колекцій світу. Він внесений до світового гербарного реєстру “Index Herbariorum” (New York, 1990) з акронімом LW, а Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. – до Державного реєстру наукових об’єктів, що є національним надбанням України. З нагоди ювілею 18 жовтня 2013 року на кафедрі ботаніки біологічного факультету відбувся науковий семінар “Гербарію LW 230: минуле, сучасне, майбутнє”.
Сягаючи історії виникнення цієї цікавої справи, нагадаємо, що саме слово “гербарій” в перекладі з латинського herbarium, herbarius (від herba – трава, рослина) означає “травник”; а в буквальному перекладі “стосовна до трав (книга)”. Це колекція спеціально зібраних засушених рослин, призначених для наукової обробки, навчання або установ, що зберігають колекції засушених рослин і ведуть їх наукову обробку.
Давня історія гербарію як явища сягає часів Середньовіччя, коли цим словом називали книги із зображенням та описом рослин медичного спрямування. Виникнення гербарію у сучасному розумінні пов’язують з іменем італійського професора Луки Гіні (1490-1556), який почав використовувати приклеєні засушені рослини в таких книгах замість зображень. Ці книги часто називали hortus siccus (сухий сад), hortus hiemalis (зимовий сад), або herbarium vivum (живий травник). Самій практиці збору гербаріїв понад 400 років, адже перші вказівки щодо збору з’явилися у середині XVII ст. Зібрана й засушена, навіть за всіма правилами, рослина не може вважатися гербарним зразком без гербарної етикетки – своєрідної енциклопедії з інформацією про місце, дату збору, іменем колекціонера, назвою рослини й іменем людини, яка цю рослину визначила та знову ж дату, коли це відбулося. Такі етикетки набули сучасного вигляду наприкінці ХІХ ст.
Під час семінару, приуроченого ювілею Гербарію, виступили викладачі Університету та представники наукових установ України.
Завідувач кафедри ботаніки, професор Лідія Тасєнкевич зробила короткий екскурс в історію Гербарію Університету, показом світлин мультимедійної презентації ознайомила з найціннішими колекціями.
Гербарій LW Львівського університету був заснований першим професором ботаніки університету Б. Шівереком (1742-1807) 1783 року. Сьогодні загальна кількість гербарних одиниць нараховує приблизно 280 тисяч. Майже 2500 унікальних зразків типового матеріалу зі значної частини України, Європи й інших куточків світу становлять особливу наукову цінність Гербарію, оскільки є еталонами назв багатьох видів рослин світової флори та безцінним фондом світової ботанічної науки. Найцікавішими доробками видатних вчених є колекції Філіпа Йогана Фердінанда Шура 1853 року, до речі, одна з двох колекцій такого типу у світі, Антонія Ремана, Рудольфа Вільчека, Гелени Йозефи Кшеменєвської, Отто Яапа.
Лідія Олексіївна розповіла про нове обладнання Гербарію, отримане після надання йому статусу Національного надбання, про каталогізацію та оцифрування гербарних зразків, участь у створенні Європейського віртуального Гербарію. Слова щирої вдячності за підтримку та допомогу у створенні комфортних умов для належного функціонування Гербарію професор адресувала ректорату Університету, звернувши увагу на зацікавлення в розвитку природничих наук проректора з науково-педагогічної роботи, біолога за фахом Звенислави Мамчур.
Після урочистого відкриття семінару з доповіддю про історичні гербарні колекції України та їх дослідження виступила Наталія Шиян, керівник Гербарію KW Інституту ботаніки імені М. Холодного АН України. Наталія Михайлівна наголосила на важливості оцифрування гербарних зразків, удоступнивши таким чином досі невідомі зразки для досліджень, з огляду на те, що така робота в Україні довго не проводилася. “Приємно, що Львівський університет є провідником цієї роботи”, – зауважила Наталія Шиян.
Важливу проблему реалій сьогодення та перспектив розвитку правового статусу Гербарію порушив завідувач відділу охорони екосистем Інституту екології Карпат НАН України Олександр Кагало, навівши до прикладу низку серйозних правових колізій, які становлять певну небезпеку для існування Гербарію як структури й особливо для його працівників, оскільки статус гербаріїв в Українському законодавстві ніяк не визначений. Цю проблему поглиблює відсутність у нашій країні ставлення до гербарної справи як до науки. У цьому контексті Наталя Шиян запевнила, що Інститут ботаніки обстоюватиме гербарну справу як науку зі своїм понятійним апаратом і філософським обґрунтуванням. “Коли будемо ставитися до гербарного зразка як до документа (чим він і є насправді), тоді матимемо й правовий статус”, – зауважила Наталія Михайлівна.
Відтак присутні обговорили необхідність ініціювання процесу правового визначення Гербарію та звернення з пропозиціями до Міністерства. Було сформовано ініціативну групу на базі представників Інституту екології Карпат та ЛНУ ім. Івана Франка, яка сформує подання до відповідних органів міста й області з метою внесення пропозицій до зміни відповідного закону. Співпрацювати з цією групою погодилася проректор з науково-педагогічної роботи Звенислава Мамчур, яка також була ідейним натхненником та автором публікації каталогів колекцій мохів А. Ремана та Р. Вільчека.
Додамо, що завдяки угоді про співпрацю, укладеній між Львівським університетом і Фондом Ендрю Меллона (США), та отриманому в дар від Королівських ботанічних садів (К’ю, Великобританія) Herbscan (приладу для сканування гербарних зразків), при Гербарії сформувався регіональний центр для виконання проекту “Оцифрування типових зразків з гербаріїв заходу України”, у роботі якого беруть участь також гербарії Державного природознавчого музею НАН України, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та Інституту екології Карпат НАН України.
Олена КАРАБЧУК
Фото Олега ВІВЧАРИКА