Каменяр: Інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету імені Івана Франка

Світлій пам’яті Юрія Мельника

25 грудня 2013 р. відійшов у вічність відомий український учений, талановитий дослідник Львівської мінералогічної школи академіка Євгена Лазаренка, учасник УПА, кандидат геолого-мінералогічних наук Юрій Мельник. У Львівському університеті він пройшов шлях від препаратора до доцента кафедри мінералогії і провідного наукового співробітника.

Народився Юрій Мельник 27 березня 1927 р. в с. Кути Бузького р-ну Львівської обл. у селянській сім’ї. Закінчив Олеську середню школу. У 1944–1945 рр. Ю. Мельник – учасник Української повстанської армії. В одному з боїв був важко поранений. Упродовж 1948–1953 рр. навчався на геологічному факультеті Львівського державного університету, здобув фах геолога.

Ще в студентські роки Юрій почав працювати препаратором на кафедрі мінералогії, а з 1953 р. – старшим лаборантом. За активної підтримки проф. Є.К. Лазаренка (на той час Ректора Університету) Ю. Мельник протягом 1957–1960 рр. навчався в аспірантурі під його науковим керівництвом. 1963 р. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему “Минералогия коры выветривания краевой северо-западной части Украинского кристаллического щита”.

Після закінчення аспірантури молодий учений працював на посаді молодшого наукового співробітника Проблемної геохімічної лабораторії. Після захисту дисертації – старшим науковим співробітником цієї лабораторії, а з 1974 р. – науково-дослідного сектору Львівського університету. У 1994 р. Ю.М. Мельника обрали на посаду доцента з науки кафедри мінералогії, з 1997 р. до виходу на пенсію він працював провідним науковим співробітником науково-дослідної частини.

Ще до призначення на посаду доцента Юрія Михайловича періодично залучали до навчального процесу. Він читав курс “Фізико-хімічні методи дослідження мінералів”, постійно консультував студентів щодо написання курсових і дипломних робіт, особливо з методів рентгеноструктурного й термічного аналізів, оскільки був прекрасним діагностом тонкодисперсних (глинистих) мінералів.

Науковий доробок ученого досить багатогранний і різноманітний. Він є автором понад 85 публікацій, серед яких дві монографії. Переважна більшість його наукових праць має регіонально-мінералогічне спрямування, окремі публікації присвячені загальномінералогічним питанням, опису окремих мінералів та їхніх груп, історії мінералогії та рецензуванню.

У регіонально-мінералогічних дослідженнях головними регіонами були геологічні утворення Українського щита (УЩ) та кімберліти Якутії, а об’єктами слугували, головно, кори звітрювання і вторинні мінерали гідротермально-метасоматичного походження. Саме їм присвячено понад 45 публікацій, включно з кандидатською дисертацією і монографічними працями.

Ранні наукові дослідження Ю.М. Мельника стосувалися кори звітрювання, частково деяких інших утворень УЩ, зокрема його північно-західної частини. Вивчення кір звітрювання, сформованих на різних за складом метаморфічних і магматичних породах, передбачало визначення загальних особливостей мінерального складу й зональності в їхньому розподілі, досить детальну характеристику окремих мінералів, з’ясування геохімічних і фізико-хімічних умов процесів гіпергенезу. Ці проблеми узагальнено в монографії “До мінералогії кори вивітрювання Західної Волині” (1960) та в кандидатській дисертації. Учений з’ясував, що кора звітрювання на Волині є площадною, умовно її можна розділити на давню та сучасну. Давня кора звітрювання мінералогічно досить одноманітна. У ній найбільше поширений вторинний мінерал каолініт, який відрізняється від каолініту сучасної кори звітрювання кращою окристалізованістю. У нижній частині давньої кори звітрювання виявлені також гідрослюди (гідробіотит, гідромусковіт, гетит). У корах звітрювання основних порід містяться вермикуліт-хлорит (коренсит) і нонтроніт. Сучасна кора звітрювання має багатший мінеральний склад. У ній, крім каолініту, є інші силікати, а також карбонати й сульфати. Серед силікатів виявлено гідрослюди, галуазит, монтморилоніт, а в тріщинах – змішаношаруваті силікати і палигорськіт. У продуктах звітрювання основних порід наявний залізистий сапоніт. Карбонати представлені кальцитом і сидеритом, а сульфати – гіпсом.

У межах щита Ю.М. Мельник разом з іншими колегами вивчав мінералогію пі-рофілітових сланців с. Збраньки й основних пегматитів у лабрадоритах кар’єру Головино, мінералогію і генезис пеліканітів Коростенського плутону, окремі мінерали: геарксутит із пержанських гранітів, залізистий хлорит і гентгельвін із метасоматитів та фенакіт із кварц-польовошпатових порід Сущано-Пержанської зони, гізингерит з кварцито-сланців і горсейксит із графітових руд Завалля на Побужжі. Два останні мінерали і залізистий сапоніт із кори звітрювання основних порід Західної Волині є першими знахідками в досліджуваних регіонах.

З 70-х років ХХ ст. головним об’єктом наукових досліджень Ю.М. Мельника стали якутські кімберліти з огляду на їхню алмазоносність. Замовником цих робіт була алмазна лабораторія Центрального науково-дослідного геологорозвідувального інституту (нині Якутське науково-дослідне підприємство ЦНДГРІ АК “АЛРОСА”). Результати досліджень якутських кімберлітів висвітлені в численних статтях і тезах доповідей на різних наукових форумах, а також узагальнені у фундаментальній монографії “Вторичные минералы кимберлитов” (1987, співавтори М.М. Зінчук, О.Д. Харків, М.П. Мовчан).

Великим здобутком ученого є видання разом з якутськими дослідниками і київським колегою названої вище монографії, яка отримала високу оцінку геологічної громадськості і яка нині широко використовується при пошуках алмазоносних кімберлітів в Україні.

Після виходу монографії з’явилися публікації Ю.М. Мельника зі співавторами, присвячені деяким особливостям мінералоутворення кімберлітів, порівняльній мінералогічній характеристиці кір звітрювання кімберлітових порід трубок “Нюр-бинская”, “Ботуобинская”, рентгенолюмінесцентній характеристиці кварцу й деяким особливостям його генезису з кімберлітової трубки “Удачная”.

Серед загальномінералогічних проблем важливе значення мають дослідження Ю.М. Мельника, які стосуються деяких особливостей ізоморфізму й номенклатури шаруватих силікатів, кристалохімічних та генетичних особливостей змішаношаруватих силікатів, термічних досліджень штучних сумішей мінералів групи монтморилоніту та каолініту, проблем оксонію в мінералогії, кристалохімічних аспектів виникнення і зміни породоутворювальних силікатів у процесі звітрювання.

Учений вважає, що змішаношаруваті невпорядовані утворення треба зараховувати до мінералів і за багатьма з них доцільно залишити назви, що відображають кількість у мінералі кожного структурного елемента. Ю.М. Мельник разом із В.С. Мельниковим уперше спробували узагальнити літературні відомості про проблеми оксонію і з’ясувати можливість його наявності в різних структурах. Вони розглянули метод виявлення оксонію та його особливості в кристалічних структурах; зазначили, що перетворення слюд у гідрослюди може відбуватись і без залучення оксонію, оскільки є інші способи компенсації від’ємного заряду, найважливіший з яких – входження в структуру протона з наступною реакцією його на кисень.

Одна з перших публікацій Ю.М. Мельника з циклу опису окремих мінералів та їхніх груп присвячена пізнанню природи рідкісного мінералу дестинезиту (Aсta Univer. Carolinae Geologica. 1961. N 1; with V. Bouska, E. Lazarenko, Y. Slawsky). До цього циклу належать публікації, присвячені характеристиці речовинного складу і генезису глин з сірчаних родовищ Передкарпаття (співавтор Б.І. Сребродольський); опису хромистого алюмогідрокальциту в монографії “Минералогия Закарпатья” (1963, співавтори Є.К. Лазаренко та ін.); мінералогічній характеристиці бентонітових глин (1964, співавтор Є.К. Лазаренко); опису каолініту, дикіту, галуазиту й метагалуазиту в монографії “Мінералогія Поділля” (1969, автори Є.К. Лазаренко, Б.І. Сребродольський); характеристиці шаруватих силікатів (поширення і класифікація) у геологічних утвореннях Українських Карпат (2003, співавтор О.І. Матковський).

Серед публікацій Ю.М. Мельника з історії науки важливими є відомості щодо мінералогічних досліджень у Львівському університеті наприкінці ХVIII ст., пов’язані з іменем першого геолога нашого ВНЗ, професора Бальтазара Гакета (Минерал. журн. 1998. № 4; Бальтазар Гакет – дослідник Південно-Східної і Центральної Європи. Дослідження і матеріали. Львів, 2000). Юрій Михайлович відкрив забуту монографічну працю Б. Гакета про кремені Придністер’я, яка не втратила свого значення й нині.

Серед інших публікацій цього спрямування є такі: “История минералогии во Львовском университете” у співавторстві з О.І. Матковським (История и философия: Материалы докл. II Междунар. семинара. Сыктывкар, 1999); “Євген Лазаренко – видатна особистість ХХ століття (до 90-річчя від дня народження)” у співавторстві з П.М. Білоніжкою та О.І. Матковським (Мінерал. зб. 2002. № 52. Вип. 2).

Юрій Мельник був зразковим сім’янином. Ще у студентські роки він одружився на своїй землячці Лідії, тоді студентці біологічного факультету Львівського університету (згодом кандидатом біологічних наук і доцентом кафедри), яка була вірною супутницею до кінця його життя. Разом із нею виховали двох дітей (донька Ольга закінчила біологічний факультет і стала кандидатом наук, син Євген закінчив фізичний факультет), дочекалися трьох онуків і чотирьох правнуків, якими пишалися і тішилися.

Юрій Мельник вирізнявся надзвичайною скрупульозністю досліджень, великою скромністю, доброзичливістю, людяністю, не любив фальші й халтури. Світла пам’ять про нього завжди залишиться в серцях рідних, друзів, усіх, хто знав його, працював разом із ним. Він залишив помітний слід у вивченні мінерального «царства», особливо в продуктах кір звітрювання, та світлу пам’ять у людей, з якими працював і спілкувався.

 

О. Матковський, П. Білоніжка, В. Дяків