«Європа – це разюча машина водночас і чинення зла, і його стримування».
Гостем цьогорічного Форуму видавців у Львові став один із найвидатніших письменників сучасної Франції, філософ, талановитий романіст та есеїст, майстер психологічної прози Паскаль Брюкнер. На книжковий ярмарок автор завітав з нагоди виходу у світ україномовного видання його книги «Тиранія каяття: Есе про західний мазохізм» (вид-во «Темпора», переклад з французької Петра Таращука).
Для українського читача знайомство з доробком письменника почалось іще 2012 року, коли у видавництві «Грані-Т» побачила світ книга «Парадокс любові». Відверті роздуми автора про свободу та любов, прагнення дати відповідь на довічні питання про «добро» та «зло» в сучасному світі хаосу й зневіри, суперечностей і гармонії відкривають перед читачем складне плетиво людських взаємин. «Іти за покликом серця» – морально-етичний маніфест письменника. Саме це гасло має стати орієнтиром сучасної людини в дихотоміях світу.
12 вересня у Науковій бібліотеці Львівського національного Університету імені Івана Франка в рамках заходів Форуму видавців відбулася зустріч із Паскалем Брюкнером (модератор – Володимир Єрмоленко), у якій взяли участь директор «Французького Альянсу» у Львові Бернар Уліат, завідувач медіатеки Французького Інституту в Україні Валентина Стукалова, представник видавництва «Gaїa» (Франція) Евелін Ляґранж, викладачі та студенти Університету.
Читачі та гості університетської книгозбірні мали нагоду обговорити видання есеїв автора про європейську цивілізацію, самосвідомість європейського соціуму з його історичним «каяттям» і наслідками колонізаційних процесів.
«Прагнення Європи оплатити рахунки і спробувати зрозуміти себе, щоб знову не скоїти тих самих помилок, – річ чудова, але цей властивий Європі намір відкупити свої гріхи свідчить про потаємне бажання вийти з Історії».
Мілітарний інфантилізм, на думку Паскаля Брюкнера, двох найбільш боєздатних країн Європи – Франції та Великобританії, які здатні реально протистояти політиці Російської Федерації, супроводжується згортанням фінансування військової сфери в цих країнах і досить стриманою позицією щодо дій країни-агресора. Таку парадоксальну зміну свідомості автор пояснює відсутністю тяглості історичної пам’яті – для європейського суспільства всі війни скінчилися, а ціну втрат сплачено, тому вони не живуть пам’яттю про війну. Тези Паскаля Брюкнера сьогодні набирають особливої актуальності і стають зрозумілими українцям, адже в умовах воєнних дій на сході України та архаїчної воєнної риторики в російській пропаганді ми найвідчутніше зауважуємо психологічні кордони конфлікту та цивілізаційні межі саме в зіткненнях історичних алюзій. Наприклад, у випадку нещодавнього пожвавлення навколо сторінки Анґели Меркель у соцмережах – невиправданості очікування українського суспільства та підкресленої стриманості німецького. Отож, постколоніальне суспільство продовжує існувати в контексті болю від жахіть тоталітарної машини.
«Іслам або стане в нас однією з релігій серед інших, або наразиться на рішучий опір з боку вільних людей, яких дратує ярмо фанатизму через два століття після Французької революції».
Трансґресія країн третього світу з боку Європи стала не тільки способом нав’язання демократичної моделі існування та чужих цінностей, але й обернулась зброєю проти самої Європи, надавши аргументи раніше колонізованим країнам. Один із таких яскравих випадків, на думку автора, є скандал, що розгорівся 2006 року через публікацію у пресі карикатур на Магомета. Європа, яка відчуває себе господарем світу, живиться, як не парадоксально, джерелами «незгасного каяття», залишаючись нечутливою до тих, хто опинився поза панівним дискурсом. Відтак, реваншистські рухи саудівських вахабітів чи «Братів-мусульман» здаються досить прогнозованими – Європа мусить їм протистояти і шукати нової моделі співіснування. Однак чи здатна європейська спільнота, пишаючись власним досвідом каяття, здійснити переосмислення цінностей і насправді рішуче захищати скарб, яким володіє, демократію та повагу до прав людини?
Вікторія Кметь