Українсько-литовські відносини мають багатовікову історію. Упродовж кількох століть, починаючи з часів Середньовіччя, наші землі перебували в складі однієї держави – спершу Великого князівства Литовського, а згодом Речі Посполитої. Вільно (Вільнюс) у ранньомодерний період було важливим осередком українсько-білоруського культурного і релігійного життя. Тут деякий час працював друкар Франциск Скорина, діяло відоме православне Свято-Духівське братство. Із Вільна бере свій початок також унійне чернецтво. Ієромонахами монастиря Пресвятої Тройці, розташованого поблизу Гострої Брами, були уродженець українського Володимира Йосафат Кунцевич, а також Йосиф Вельямин Рутський, згодом київський унійний митрополит, який походив із Новогрудського воєводства, що на території сучасної Білорусії.
Упродовж тривалого часу дослідженням українсько-литовських культурних зв’язків, а також вивченням історії Чину Святого Василія Великого у Литві займається багаторічний викладач Вільнюського і Шяуляйського університетів, доктор Алдона Васіляускєне. З її ініціативи 2000 року було засновано Асоціацію українознавців Литви. Українським історикам доктор Алдона Васіляускєне відома насамперед як дослідниця Другого Литовського статуту. Зокрема, 2004 року у Видавничому центрі Львівського національного університету імені Івана Франка вийшла друком її монографія «Кириличні списки Другого Литовського Статуту: палеографія, хронологія, кодикологія», котра базувалася на дисертаційній роботі, захищеній 1990 року Литовська дослідниця неодноразово представляла результати своїх досліджень на наукових конференціях у нашому Університеті.
Цього року в Римі з’явилася друком ще одна її праця – «Студія Василя Зінька «Сестра Рафаїла»: історико-біографічний контекст, наукові коментарі і богословська термінологія». В основу даної монографії лягло дослідження о. Василя Зінька ЧСВВ, присвячене черниці греко-католицького Згромадження сестер Служебниць Непорочної Діви Марії Рафаїлі Ванді Римкевичюте (1896-1981), дочці литовця Олєксандраса Римкевичюса і українки Марусі Білівської. У юному віці вона опинилася у Бразилії, де спершу працювала в школі Отців Василіян, а згодом, прийнявши чернечий постриг, присвятила своє життя служінню українській еміграції.
За словами Алдони Васіляускєне, спершу планувався лише переклад згаданої праці литовською мовою, що мав на меті зацікавити литовського читача постаттю їх непересічної землячки, життя якої є прикладом служіння українському народові. Однак під час праці над перекладом виявилося, що для пересічного литовця чимало історичних контекстів, а також термінів іпонять не є зрозумілими. Тому редактор поставила собі за мету підготувати докладні коментарі до праці о. Василя Зінька. Результатом проведеної роботи стала об’ємна монографія Алдони Васіляускєне. Вона складається з двох частин. У першій з них здійснено переклад праці о. Зінька на литовську мову. Слід відзначити надзвичайно докладні історичні та історико-богословські коментарі авторства Алдони Васіляускєне, що займають половину праці. У другій частині монографії авторка представила головні етапи життєвого шляху і творчості о. Василя Зінька, а також зібрала його бібліографію. Презентація монографії відбудеться на початку жовтня 2014 р. у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка.
Олег Дух, доцент кафедри
давньої історії України
та архівознавства