Історія фізіології у Львівському університеті нерозривно пов’язана зі становленням медичного факультету. І це повністю виправдано, бо фізіологія людини і тварин є теоретичною основою медицини. Ідентифікувати, встановити причини хвороби та провести ефективне лікування, що є важливо для медицини й ветеринарії, неможливо без фізіологічних знань про функціонування тих чи інших систем організму. Тому, власне, після відкриття медичного факультету в Університеті на цьому факультеті була започаткована 1784 року кафедра фізіології чи, як її тоді назвали, кафедра фізіології з вищою анатомією. Тобто, цього року ми святкуємо досить поважний ювілей – 230 років викладання фізіології у Львівському університеті. Небагато кафедр Університету можуть похвалитися такою річницею. Та й в Україні це найдавніша кафедра фізіології.
Правда, доля медичного факультету, а відтак, і кафедри фізіології була не такою вже й однозначною. 1805 року медичний факультет був формально вилучений зі складу Львівського університету і перетворений у Хірургічні студії, а згодом – у Медико-хірургічний інститут, який проіснував до 1874 року і залишався фактично складовою частиною Університету. Професори цього закладу зберігали за собою звання професорів Університету з усіма привілеями, але отримували вдвічі меншу платню і не мали права присвоювати ступінь доктора медицини. А після 1874 року протягом двадцяти років «відсутності» тривала епопея щодо відновлення медичного факультету у складі Львівського університету. Це все, безперечно, негативно відбилося на розвитку фізіології в Університеті.
Справжній розквіт фізіології розпочався лише після 1894 року, коли на новостворену кафедру фізіології був запрошений Адольф Абрахам Бек. Випускник Ягеллонського університету, людина надзвичайно широкої ерудиції, яка заклала основи фізіологічних досліджень у Львові. Справжній світоч науки.
Є такий метод дослідження кори великих півкуль головного мозку, який надзвичайно популярний у фізіології та медицині і має назву електроенцефалографія – неінвазивний метод аналізу функціонального стану мозку за допомогою запису його електричної активності з інтактної поверхні голови. Так ось, загальновизнане авторство відкриття електричної активності мозку належить двом винахідникам – Ричардові Катону (1875) і Адольфу Беку (1890). Це майже детективна історія. На працю британця Катона свого часу ніхто не звернув увагу і Бек повторно відкрив та описав цей феномен. Крім того, беззастережний пріоритет Бека полягає в реєстрації зменшення фонової електричної активності кори під впливом сенсорної стимуляції – у відповідь, наприклад, на розплющування очей. Він був першим, хто описав це явище, яке згодом назвуть десинхронізацією і без якого з’ясувати механізм виникнення електричної активності головного мозку було б неможливо. Але це далеко не всі заслуги Бека в науці. Він направду був людиною енциклопедичних знань та зацікавленостей у фізіології.
Після виокремлення медичного та фармацевтичного факультетів у Львівський медичний інститут та утворення біологічного факультету в Університеті була започаткована 1944 року нова кафедра фізіології тварин, яку згодом перейменували у кафедру фізіології людини і тварин. Отже, у нас цього року ще один ювілей, який співпадає з ювілеєм факультету.
Спочатку новоствореною кафедрою завідував доцент Георгій Попов, згодом – професор Петро Никифоровський і доцент Іван Медяник. Але справжнє піднесення на кафедрі відбулося за керівництва (з 1960 по 1991 р.) професора Ірини Шостаковської. Власне з її приходом «з 1958 р. на кафедрі була розроблена проблема обміну речовин залозистих тканин при різному їх функціональному стані», що згодом трансформувалося в загальновизнану наукову школу «Біонергетики та електрофізіології секреторних клітин». Вихованцями цієї школи є доценти Ганна Старостюк, Степан Гордій, Марія Гальків, Федір Музика, Мирослава Гриньків, Любомир Вовканич, Дзвенислава Бергтраум, професори Михайло Тимочко, Леонід Дубицький, Микола Доліба, Наталя Кургалюк, кандидати наук Оксана Горинь, Марко Ватаманюк, Богдан Луговий, Ольга Ларіна, Ольга Копач, Тетяна Чорна та десятки інших. Це крім тих, хто зараз працює на кафедрі – 4 докторів наук, професорів і 5 кандидатів наук.
Окрема сторінка історії пов’язана з іменем професора Мирона Клевця. За порадою професора Ірини Шостаковської він розпочав на кафедрі дослідження електрофізіологічних властивостей секреторних клітин травних залоз і досяг у цьому значних успіхів. Встановив величину мембранного потенціалу багатьох типів секреторних клітин і його залежність від іонних градієнтів, виміряв електричний опір та ємність плазматичної мембрани, виявив електрогенний ефект натрій-калієвої помпи. Він дослідив також роль катіонів кальцію, температури та кислотності в регуляції іонної проникності плазматичної мембрани. Він ідентифікував і дослідив властивості різних типів іонних каналів плазматичної мембрани багатьох типів. Досить ґрунтовними були дослідження каналів витоку, які значною мірою випередили час і залишаються за новизною та використаними методами актуальними й до сьогодні.
З жовтня 2010 р. завідувачем є професор Володимир Манько. На кафедру прийшли й молоді, сповнені сил і бажання творити вихованці школи – доценти Оксана Іккерт, Тетяна Король і Соломія Бичкова. На той час опубліковано підручник «Фізіологія людини і тварин (фізіологія нервової, м’язової і сенсорних систем)» (Львів, 2011; 2012). Виходить з друку монографія Володимира Манька «Системи транспортування Са2+ у секреторних клітинах екзокринних залоз» (Львів, 2011). Крім дослідження іон-транспортувальних систем на кафедрі інтенсивно продовжує розвиватися і біоенергетичний напрям. І, що цікаво, чи не вперше за всю історію школи виникли передумови для об’єднання цих двох напрямів. Зокрема, значні зусилля були спрямовані на розроблення методів дослідження дихання мітохондрій in situ у реальному часі. Власне такий підхід необхідний для з’ясування механізмів взаємоузгодженості і взаємозалежності цих двох фундаментальних функцій секреторних клітин в умовах, максимально наближених до природних. Ці дослідження лягли в основу кандидатських дисертацій Ольги Великопольської, Богдана Манька й Анни Котлярової. Завершує дисертацію Володимир Мерлавський. Працює на кафедрі і професор Наталія Федірко, яка спрямувала свою наукову діяльність на дослідження Са2+-транспортувальних систем секреторних клітин слинних залоз. У 2012 р. на кафедру зі США повернувся професор Андрій Бабський. Дослідження, які він проводив в «американський період», були узагальнені в монографії «Функціональний стан клітин та вміст Na+ за умов гіпоксії та канцерогенезу» (Львів, 2014). З його поверненням кафедра пов’язує надії на активізацію робіт у галузі фізіології та біоенергетики тканинних новоутворень.
Кафедра фізіології людини і тварин у рамках наукової школи «Біоенергетика та електрофізіологія секреторних клітин» забезпечує формування фундаментальних уявлень про функціонування та метаболічне забезпечення секреторних клітин травних залоз, що має важливе значення для медицини, фармакології, ветеринарії, а також готує фахівців для потреб різних наукових і медичних установ України та світу. Бо що більше наукова школа віддає, тим сильнішою вона є. Що далі роз’їжджаються її учні, тим більшою вона стає. У цьому – значення кафедри для суспільства і гарантія соціального запиту на її існування.
Володимир Манько,
завідувач кафедри фізіології людини і тварин