З відкритою лекцією на тему «(Не)подоланий тоталітаризм. Український урок» виступив в Університеті випускник історичного факультету, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
За словами декана історичного факультету Романа Шуста, Володимир В’ятрович свого часу був старанним студентом. «Як громадський діяч був активним учасником обох революцій – Помаранчевої та Гідності, а як дослідник відкрив для істориків архів, яким ми тепер користуємось», – зазначив Роман Мар’янович, представляючи гостя.
Екскурсом в історію становлення радянського режиму на теренах України розпочав свій виступ перед студентами Володимир В’ятрович. Стисло характеризуючи механізми й інструменти репресивного апарату тоталітарної системи у різні періоди СРСР, дослідник розмірковував над питанням: яким чином подолати наслідки страшного спадку? Він наводив приклади країн Центральної та Східної Європи, яким це успішно вдалось.
Суспільно-політичні реалії української дійсності впродовж 23 років незалежності держави значною мірою визначались тоталітарним радянським минулим. Те, що злочини людиноненависницького режиму ми не засудили в політико-правовому полі, не покарали злочинців, відповідальних за Голодомор, масові репресії і злочини системи, спричинили деформації демократичного розвитку України. Еклектична модель історичного минулого часів президентства Леоніда Кучми та Леоніда Кравчука, коли до старої радянської конструкції частково вмонтовували нові національні віяння, розвивала, на переконання Володимира В’ятровича, так звану шизофренію. Парадоксально, коли школярі з підручників довідувались про злочини Володимира Леніна і водночас йшли до школи вулицею, названою його іменем, повз пам’ятник «вождю світового пролетаріату».
Люстрацію, очищення влади, за прикладом держав Східної і Центральної Європи, в Україні також не проводили, відтак не було й історичної політики в державі. Стара радянська номенклатура, котра залишилась при владі, робила все, щоб знищити докази своєї провини. Як наслідок – ми втратили чимало архівних документів, насамперед датованих 60-80 роками ХХ ст., які знищували, викрадали або вивозили до Російської Федерації.
Доповідач підкреслив, що кардинальна зміна в історичній політиці відбулася після перемоги Помаранчевої революції за часів Віктора Ющенка. Розсекречення архівів КДБ – перший, але вкрай важливий крок для реформування держави. Оскільки за грифами секретності у спецфондах приховували злочини радянської влади та механізми їхньої реалізації, оприлюднення архівних документів є запобіжником, який не допустить повторення минулого в майбутньому.
«Тоталітаризм не зникає безслідно, – наголосив Володимир В’ятрович, – Він може підняти голову й узяти реванш». У той час, коли в Україні заснували Український інститут національної пам’яті, увічнювали в Меморіалі пам’ять жертв Голодомору, демонтовували пам’ятники радянського минулого, у РФ навпаки: закривали архіви, цензурували теми досліджень, ресталінізовували країну.
Політика пам’яті часів Віктора Януковича наслідувала політику Кремля. Після 2010 року в нас також почали обмежувати доступ до архівів, директором Інституту пам’яті призначили комуніста, цензурували шкільні підручники з історії. Доповідач підкреслив, що повернення до інструментів минулого в політиці спричинило неконституційне посилення повноважень Президента, суди перетворились на інструмент розправи над опозицією і щораз більше нагадували «трійки» НКВС. Разом із обмеженням свободи слова та громадської активності зростали революційні настрої в суспільстві. Адже, як іронічно зауважив Володимир В’ятрович, навівши цитату нашого колишнього Президента: «Україна – не Росія».
На переконання лектора, восени 2014 року ми пройшли «пришвидшений курс сталінізму», який зібрав страшні жнива – Герої Небесної Сотні, тисячі покалічених і зниклих безвісти. «Історія – сувора вчителька, вона повторює урок, якщо ми його не засвоїли», – наголосив Володимир В’ятрович.
Нині молодь зі зброєю в руках на південно-східному кордоні боронить незалежність Української держави. На переконання лектора, Володимир Путін уже сьогодні програв війну в українському підручнику з історії, адже виросло нове покоління українців, яке не мислить себе поза Україною, а її – поза Європою. «І воно переможе Путіна, оскільки він живе минулим, а ми –майбутнім», – оптимістично ствердив Володимир В’ятрович.
Далі зустріч відбувалась у форматі діалогу. Гість відповідав на запитання щодо уточненої кількості жертв Голодомору; списків агентів КДБ, завербованих в Україні; універсального рецепту подолання спадку тоталітарного минулого; протидії інформаційній війні, яку проводить РФ проти нашої держави; люстрацію та нещодавно прийнятий закон «Про очищення влади» тощо.
Наостанок Володимир В’ятрович наголосив, що роль громадських організацій і їх активна участь у суспільно-політичному житті країни, контроль органів влади на всіх рівнях і ретельна робота кожного на своєму місці – це єдиний спосіб завершити революцію Гідності й не змарнувати її здобутків. А найважливіше – не розтратити соціального капіталу, закумульованого на Майдані, – максимального ступеня довіри один до одного. Бо запорука великого майбутнього – моральна довіра суспільства до влади й влади до громадян.
Анастасія Коник
Фото Олега Вівчарика