Вивчення мов інших народів у Львівському університеті має давні традиції, які сягають ще часів заснування Університету, коли філологічні науки посідали чільне місце серед багатьох інших природничих та гуманітарних напрямів.
У кожну історичну епоху мови інших народів, їхня ментальність та культура ставали об’єктом дослідження філологів та літературознавців, які володіли іноземними мовами. На початку історії Університету мовою викладання була латина, тому класична філологія як наукова дисципліна формувалася вже у ті прадавні часи. Наукові підвалини цих наук творили професори: Ришард Ганшинець, історія давньогрецької літератури, Станіслав Вітковський, дослідник давньогрецької історіографії та античної культури, Тадеуш Сінко, автор двотомного видання історії грецької літератури.
Однією із найдавніших кафедр Університету є кафедра класичної філології. Традиції цієї спеціальності сягають ХVII ст., коли в системі університетського навчання значне місце посідали латинська граматика, антична риторика та література, основи античного віршування. Крім того, упродовж тривалого часу латинська мова була мовою викладання в Університеті. До сьогодні наш Університет – єдиний у Європі, де на кожному факультеті викладають латинську мову, вивчення якої допомагає глибше засвоювати знання з багатьох спеціальностей гуманітарного і природничого профілів. Ініціатором цього унікального нововведення 2001 року є Ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, професор Іван Вакарчук: “Запровадженням латини ми відновили перервану традицію класичного університету і дали змогу кожному студентові оволодіти відповідною науковою термінологією, дізнатися про джерела її походження, творити власну українську терміносистему, а без знання латинської мови це нереально”.
На кафедрі класичної філології працювали такі вчені зі світовим іменем, як Л. Цвіклінський, Є. Ковальський, Т. Сінко, Р. Ганшинець, Є. Мантейфель, Є. Курилович, С. Вітковський (автор першого у слов’янській науці “Синтаксису грецької мови”).
У післявоєнний період кафедрою в різні роки керували В. Пастущин, М. Білик, Й. Дідик, Й. Кобів, В. Маслюк, Р. Оленич. Професор Й. Кобів започаткував дослідження граматичних вчень античності. У цій самій царині працював професор Р. Оленич, який 1973 р. опублікував монографію “Присціан і антична граматика”. Разом із професором В. Маслюком він 1975 р. видав один з перших україномовних підручників для студентів університету – “Латинська мова для філологічних та історичних факультетів”. В. Маслюк є автором монографії про українську неолатинську поезію – “Латиномовні поетики і риторики XVII – першої пол. XVIII ст. та їх роль у розвитку теорії літератури” (1983 p.). Виняткову роль у діяльності кафедри відіграв доктор філологічних та історичних наук професор С. Лур’є. На львівський період його наукової творчості припадають фундаментальні праці “Незмінювальні слова у функції присудка в індоєвропейських мовах”, “Мова та культура Мікенської Греції”, “Основи історичної фонетики грецької мови”, що збагатили світову класичну філологію.
Значне місце в роботі кафедри посідає перекладацька діяльність. Тут виникла школа художнього та наукового перекладу, що має глибокі й міцні традиції. Відомими перекладачами були доценти Ю. Мушак (1961 р. видав перший в Україні повний переклад байок Езопа, 1996 р. опубліковано “Сповідь” Августина) та М. Білик (окрім “Енеїди” Вергілія та “Роксолянії” Себастьяна Кльоновича, переклав популярний університетський гімн Gaudeamus). Професорові Й. Кобіву також належить феноменальний перекладацький доробок (“Кодекс канонів східних церков”, 1988 p., “Діалоги” Платона, 1999 p., “Історія Карла Великого”). За невтомну працю в галузі перекладу Й. Кобіва 1993 р. удостоїли звання лауреата Літературної премії Спілки письменників України. Професор А. Содомора зробив найповніші на сьогодні переклади українською мовою творів Софокла, Евріпіда, Есхіла, Горація й Овідія. Його перу належать також чотири монографічні праці з рецепції античності в сучасному світі, проблем перекладу з античних літератур українською мовою, історії класичної філології у Львівському університеті.
Наукові зацікавлення доцентів кафедри охоплюють граматичні вчення античності, граматичну будову латинської мови, лексичний склад класичних мов, герменевтику давньогрецьких текстів, античну літературу та проблематику неоелліністики. Чимало студентів вивчають новогрецьку мову як третю іноземну. 2000 р. відкрито Центр грецької мови та культури імені Арсенія Еласонського (керівник – доцент Л. Глущенко). Декілька років поспіль на кафедрі працює лектор новогрецької мови з Греції. Крім вишколу фахівців у галузі класичної філології, кафедра забезпечує викладання латинської, давньої та сучасної грецької мови на неспеціальних відділах і факультетах. Кафедра підтримує наукові контакти зі спорідненими кафедрами в Україні та за її межами (Росії, Білорусі, Греції, Польщі, Німеччини, Австрії).
Від 1784 р. професор Леопольд Умляуф проводив наукові семінари з німецької літератури. Мабуть, саме цей період можна назвати початком заснування германістки в нашому Університеті. Серед визначних германістів, з якими пов’язана її історія, – відомий учений-літературознавець Р. Вернер, автор близько 200 наукових праць з історії німецької літератури XVIII–XIX ст. У ХХ ст. на кафедрі працювали видатні вчені В. Долльмайр, Є. Курилович – мовознавець зі світовим іменем, колишній професор кафедри індоєвропейського мовознавства.
Завідувачем кафедри після Другої світової війни була доцент К. Виноградова (фонетика німецької мови). Тривалий час (1954–1987 pp.) кафедру очолював професор Б. Задорожний – глава школи української германістики. Його монографічні праці “Порівняльна фонетика і морфологія готської мови” (1960 p.), “Історія німецької мови”, “Geschichtliche Laut-und Formenlehre des Deutschen” (1987 p.) широко відомі в наукових колах. Професор Б. Задорожний підготував майже 40 кандидатів наук, які працюють у багатьох університетах України. З 1987 р. кафедру очолює професор Б. Максимчук, наукові зацікавлення якого зосереджені на теорії частин мови, історії німецької мови, історіографії германістики.
За сприяння професора Б. Задорожного на кафедрі запроваджено дослідження різних аспектів німецької мови. Праці доцента А. Мюллер “До питання про релятив і його синоніми в німецькій мові” та ст. викладача М. Свенціцької “До питання стилістичних функцій перфекта в сучасній німецькій мові”, видані 1959 р., започаткували вивчення стилістики. Доценти С. Кащій та В. Возниця розробляли методику викладання німецької мови, доцент І. Гузар – літературознавства. Створення наукової школи в галузі лінгвостилістики, лінгвістики тексту, сучасної німецькомовної літератури та комунікативної жанрології належить доцентові Т. Буйницькій. Над проблемами германської ономастики та ономасіології тривалий час працює професор О. Ріпецька, докторська дисертація якої на тему “Формальна та змістовна структура топонімів” стала науковим підсумком тривалих досліджень. Професор А. Паславська вивчає питання мовних універсалій.
Наукова проблематика кафедри охоплює історичну та функціонально-семантичну граматику, варіантологію та соціолінгвістику, лінгвостилістику, перекладознавство, практику перекладу та порівняльне літературознавство, теоретичну фонетику, методику викладання німецької мови та міжкультурну комунікацію. Викладачі кафедри постійно приділяють увагу методичному забезпеченню навчального процесу, видаючи посібники та методичні розробки, що сприяють інтенсифікації викладання мови. Варто виокремити, зокрема, посібники з розмовної практики німецької мови доцентів С. Кащій та А. Мюллер, з методики викладання німецької мови доцента В. Возниці, з лексикології німецької мови доцентів Л. Віталіш та В. Сулима.
Тісні творчі контакти з університетами Німеччини та Австрії (Фрайбург, Ольденбург, Відень) сприяють науковому стажуванню викладачів та навчанню студентів у німецькому мовному середовищі. При кафедрі діє Центр з вивчення німецької мови від Інституту Ґете (координатор – доцент Н. Петращук), а також Асоціація українських германістів, яку очолює професор А. Паславська. Чимало років поспіль тут працюють викладачі з Німеччини та Австрії. Разом з Українським вільним університетом у Мюнхені кафедра проводить щорічні баварсько-українські конгреси германістів.
Вивчення романських мов розпочато із створення кафедри французької філології, на якій тепер викладають також іспанську, італійську й португальську мови для студентів факультету іноземних мов. Її створено 1897 р., хоча викладання французької мови в Університеті почалося дещо раніше. Очолював кафедру відомий учений-романіст професор Є. Порембович. У колі його наукових інтересів була не лише романістика, а й польська, італійська та англійська літератури, західноєвропейський фольклор. Також він перекладав твори Данте, Кальдерона, Байрона, Леопарді, укладав численні антології та збірки перекладів. У 30-х роках на кафедрі викладали ще й іспанську, італійську та румунську мови.
У першій третині XX ст. тут працювали засновник експериментальної фонетики та інтерпретації художнього тексту, доктор honoris causa Сорбонни професор З. Черни, відомий літературознавець, дослідник народної латини професор К. Ярецький, блискучий перекладач Т. Бой-Желенський.
Учень Є. Порембовича, учений та педагог, завідувач кафедри до 1970 р., О. Домбровський досліджував питання дантознавства та історії французької мови. Широко ерудований романіст, сприяв розвитку романської філології в Університеті, підготовці кадрів у цій галузі, видавав наукові праці, серед яких “Історія французької мови” та “Походження французької мови”. Його учні продовжують справу вчителя, плідно працюючи над проблемами романістики.
З 1983 р. завідувачем кафедри є професор, академік АН ВШ України Р. Помірко, дослідник порівняльної лексикології та граматики романських мов, питань типологічного і загального мовознавства. За останні 20 років під його керівництвом на кафедрі виникла визнана в Україні школа когнітивної лексикології романських мов. З середини 1950-х до кінця 1980-х pp. у галузі французької філології захищено низку кандидатських дисертацій з проблем семантики та стилістики прийменникових словосполучень, словотвору, лінгвогеографії та історичного мовознавства, прономіналізації, термінознавства, метафоризації, синтаксису речення, літературознавства і лінгвостилістики. На кафедрі викладає чимало репатріантів з Франції, Аргентини, Уругваю. У новітній період у своїх дисертаціях викладачі кафедри досліджують категоріальну семантику та словотвір французьких іменників, функціонування непрямих мовленнєвих актів у французькій мові, французьку неологію та іспанську фразеологію.
Філологічні науки поступово посідають чільне місце в навчальних програмах. У нашому Університеті здобували освіту фахівці з санскриту, тюркських, семітських та низки європейських мов. Стрімкий розвиток філологічних та літературознавчих студій дав добрий поштовх до провадження фундаментальних досліджень і створення наукових шкіл. Професори класичної, романської і германської філологій та античної літератури зробили вагомий внесок у розвиток літературознавчих студій, що й дало змогу заснувати 1939 р. кафедру західноєвропейської літератури на філологічному факультеті (сьогодні це – “Кафедра світової літератури” на факультеті іноземних мов). Першим керівником кафедри був літературознавець, письменник і перекладач М. Рудницький. Післявоєнне становлення кафедри, заснованої 1945 р., пов’язане з іменем професора О. Чичеріна, який очолив кафедру 1948 р. З 1950 p. кафедра перебуває в структурі факультету іноземних мов. Професор О. Чичерін був видатним літературознавцем, відомим своїми дослідженнями мови художнього твору як засобу літературного мистецтва. Його монографії “Виникнення роману-епопеї”, “Ідеї та стиль”, “Сила поетичного слова” сприяли формуванню на факультеті стилістичної школи, а його вихованці, кандидати та доктори наук, поширюють слово свого вчителя серед студентів багатьох вищих навчальних закладів України.
Зустріч із випускниками кафедри класичної філології, 1959 р. 1 ряд: 2-й зліва – доц. Ю. Мушак, 3-й зліва – проф. Й. Кобів, 4-й зліва – проф. С. Лур’є. 2 ряд: 4-й зліва – проф. Р. Оленич, 5-й зліва – доц. І. Андрейчук
У 1974–1985 pp. кафедрою завідував літературознавець, дослідник чеської літератури професор В. Моторний, з 1985 р. до 1996 р. – доцент A. Гаврилюк, наукові зацікавлення якої стосуються сфери англійської літератури. З 1996 р. кафедру очолював доцент Я. Кравець, авторитетний дослідник франкомовних літератур, їхніх взаємин з українською літературою, української і франкомовної сорабістики, член НСП, дійсний член НТШ. Від 2010 р. завідувачем кафедри є доктор філологічних наук Л. Мацевко-Бекерська. Тривалий час на кафедрі працювала доцент М. Шаповалова, яка монографічною працею “Шекспір в українській літературі” зробила вагомий внесок у розвиток українського шекспірознавства. У співавторстві з доцентом Г. Рубановою вона видала 1973 р. один із перших підручників українською мовою “Історія зарубіжної літератури. Середні віки та Відродження”.
Своєю педагогічною діяльністю кафедра охоплює три факультети, на яких читають курси історії світової літератури (іноземних мов, філософський та факультет культури і мистецтв) та відповідних національних літератур (факультет іноземних мов). Теперішні наукові зацікавлення кафедри стосуються творчості окремих письменників, літературних жанрів та напрямів, питань літературних взаємин та порівняльного літературознавства. На кафедрі створено широковживані підручники з літератури Середніх віків і Відродження та історії зарубіжної літератури. Кафедра проводить традиційні Міжнародні Чичерінські читання. На кафедрі працюють Міжнародний семінар “Проблеми художнього часу, простору, ритму” та Літературознавчий семінар між вищими навчальними закладами “Проблеми світової літератури”, з 2001 p. організовано цикл лекцій “Нобелівські лауреати з літератури”. Кафедра підтримує творчі контакти з літературознавцями Австрії, Бельгії, Білорусі, Болгарії, Греції, Польщі, Росії, Словаччини, Франції, Чехії, ФРН та інших країн.
Отже, філологічні та літературознавчі дослідження мов інших народів створили добре підґрунтя для заснування 1950 р. факультету іноземних мов, як виокремленого від філологічного факультету структурного підрозділу, до складу якого увійшли кафедри німецької, французької і класичної філологій та зарубіжних літератур. Актуальним стало питання вивчення англійської мови. Це завдання взяла на себе кафедра англійської філології. Остаточно вона сформувалася на початку 50-х pp. XX ст., коли після Другої світової війни розпочалося активне вивчення англійської мови, хоча в передвоєнний час, у 20-30-ті рр., існувала перша кафедра англійської філології, яку очолював В. Тарнавський, керівник наукового семінару з шекспірознавства, автор низки шекспірознавчих досліджень. Найвагоміших успіхів кафедра досягла у повоєнні роки. Першим завідувачем кафедри був професор M. Рудницький, який досліджував проблеми англійської літератури та публіцистики, франкознавства, читав курс зарубіжної та англійської літератури. До 1976 р. кафедру очолював доцент П. Зеленський – автор першого в українській лексикографії тлумачного словника педагогічних та лінгвометодичних термінів і посібника “Англійська мова для вступників до вузу” (1972 та 1976 рр.). У 1976–1987 pp. кафедрою керувала доцент Л. Кузнєцова, яка розробляла окремі аспекти лінгвостилістики та лінгвістики тексту. Разом із доцентом Л. Смикаловою вона видала три посібники з курсу стилістики англійської мови для студентів факультету іноземних мов. У 1987–1991 pp. кафедру очолював доцент О. Цьовх, а з 1991 р. – доцент Ю. Завгороднєв. Від 2010 року завідувачем кафедри є доцент М. Білинський.
Серед джерел наукових зацікавлень кафедри в галузі лінгвістики – ранні праці відомих згодом англістів А. Корсакова та O. Огоновської. Їй належать праці з проблем історичної та сучасної граматики англійської мови, монографія “Дієслівне заміщення в англійській мові”. Її вихованці – кандидати наук, які успішно досліджують різні питання англійської філології та є авторами підручників і посібників, зокрема доценти Ю. Завгороднєв, М. Білинський, С. Сухорольська, О. Шпак, І. Теплий, Г. Ісаєва, О. Курпіль. Упродовж якогось часу на кафедрі працювали лексикологи В. Вілюман (матричний аналіз синонімів) та С. Гурський (теорія інваріантного значення). Теперішня проблематика кафедри охоплює граматичні категорії дієслова, аналітизацію і фраземізацію його граматичного ладу, семантику і словотворення, історичну дериватологію, комп’ютерне моделювання словникових об’єктів, лексикометрію, геометризацію семантичних просторів у дієслівній та віддієслівній синоніміці, лінгвістичну епістемологію, синтаксичні процеси в реченні, лінгвосеміотику, авторську лінгвопоетику, дискурсологію та лінгвістику тексту, методику викладання.
Невдовзі, з метою викладання іноземних мов на всіх гуманітарних та природничих факультетах Університету, було створено загальноуніверситетську кафедру іноземних мов, яку 1998 р. реорганізовано в окремі кафедри іноземних мов для гуманітарних та природничих факультетів.
Кафедра іноземних мов для гуманітарних факультетів забезпечує викладання англійської та німецької мов студентам і аспірантам відповідних факультетів. Першим завідувачем кафедри іноземних мов (до 1980 p.) був відомий семасіолог доцент С. Гурський, який зосередив свою увагу на дослідженні семантичних процесів, що відбуваються у мові. Наслідком цих розвідок стала його монографія “Дієслівні сполучення у сучасній англійській мові”, опублікована 1975 р. У наступні вісімнадцять років кафедру очолювала професор, академік АН ВШ України К. Кусько, яка досліджувала проблеми лінгвостилістики та лінгводидактики, інтенсифікації викладання іноземних мов і є засновником школи дискурсознавства у Львівському університеті. Результати її творчих пошуків узагальнено в монографії “Проблеми мови художньої літератури”. Під її керівництвом вийшла у світ колективна монографія викладачів кафедри “Лінгводидактична організація навчального процесу з іноземних мов у вузі” та працює Регіональний науковий семінар. Вихованці К. Кусько, кандидати наук, становлять базовий науковий потенціал кафедри, а також працюють в інших вищих навчальних закладах України. З 1998 р. завідувачем кафедри є доцент Р. Дудок. Наукові зацікавлення доцентів кафедри охоплюють питання семасіології, лінгвістики тексту, проблем дієслівної репрезентації та заміщення, а також практики перекладу і перекладознавства, німецької неології, двомовної лексикографії правничих термінів, методики викладання. Кафедра іноземних мов – опорна кафедра Західного регіону України, що спрямовує діяльність інших кафедр цього профілю на вдосконалення організації навчального процесу. Вона сприяє контактам між вищими навчальними закладами та співпраці кафедр для реалізації завдань у галузі лінгводидактики та методики викладання іноземних мов.
Викладачі кафедри беруть активну участь у програмі Партнерства між ЛНУ ім. Івана Франка й Орегонським університетом (м. Юджин, штат Орегон, США); секція німецької мови підтримує зв’язки з Українським вільним університетом Мюнхена та фундацією Боша (Німеччина).
Кафедра іноземних мов для природничих факультетів, що її створено 1998 р., здійснює викладання англійської та німецької мов студентам та аспірантам факультетів точних та природничих наук, а також економічного факультету. Викладання мов багаторівневе, залежно від початкової підготовки студентів з елементами позааудиторного навчання (олімпіади, конкурси, студентські наукові семінари). Окремі випускники факультетів пишуть дипломні/магістерські праці відповідною іноземною мовою. З 1998 р. кафедру очолює доцент З. Жовнірук. Наукові зацікавлення доцентів кафедри становлять питання лінгвостилістики, граматики, лінгводидактики. Створено навчальні програми та комплекси посібників для викладання мови студентам різних спеціальностей. На кафедрі працює професор, академік AH BТШ України С. Денисенко. Викладачі кафедри задіяні в міжнародному проекті TEMPUS-Tacis – “Прикладні іноземні мови” (створюють нові навчальні комп’ютерні програми). У співпраці з американськими партнерами при кафедрі створено навчальний центр англомовного академічного письма.
Після проголошення Незалежності України надзвичайно актуальними стали перекладацький і перекладознавчий напрями, які у Львівському університеті від березня 1998 року стрімко розвиваються, оскільки саме тоді, згідно з ухвалою ВР ЛНУ ім. Івана Франка, створено кафедру перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура. Завідувач кафедри від часу її заснування – професор Р. Зорівчак, відома дослідниця англійської фразеології, проблем теорії перекладу, культури мовлення, особливостей рецепції українського художнього слова в англомовному світі та входження англомовних літератур до української літератури.
Своєю науковою діяльністю колектив кафедри формує нову для Львівського університету перекладознавчу школу, досліджуючи широке коло питань літературознавчої та перекладознавчої рецептивності, множинності в художньому перекладі, творчих методів визначних перекладачів, досягнення адекватності в передаванні мовних особливостей оригіналу в цільовій мові тощо. Створено Методологічний семінар з проблем перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені професора Ю. Жлуктенка. Наукові зацікавлення доцентів кафедри стосуються англо-української контрастивістики мовних рівнів, лінгвостилістики, інтертекстуальності, соціолінгвістики. Кафедра виконує широку бібліографічну роботу, а також налагодила контакти із закордонними дослідниками та педагогами з Вашингтонського університету (США); підтримує наукові контакти з Інститутом усних і письмових перекладачів Віденського університету (Австрія), Лондонським інститутом усних і письмових перекладачів (Великобританія), кафедрою англійської мови як іноземної Іллінойського університету в Урбана-Шампейн (США), Щецінським університетом (Польща).
Цей стислий виклад процесу творення кафедр факультету іноземних мов відображає лише дуже незначну частину надзвичайно складного й одночасно важливого й потрібного становлення філологічних, літературознавчих, перекладознавчих і контрастивних досліджень у галузі іноземних мов, що створило добре підґрунтя для заснування 2008 року кафедри міжкультурної комунікації та перекладу, яка впродовж досить короткого терміну існування зуміла синхронізувати свої навчальні плани й програми з кафедрою перекладознавства. Кафедру міжкультурної комунікації та перекладу створено в березні 2008 p. внаслідок поділу кафедри німецької філології. Завідувач кафедри – доктор філологічних наук Алла Паславська, досліджує питання мовних універсалій, лінгвістичної типології, міжкультурної комунікації.
Наукові зацікавлення викладачів кафедри охоплюють широке коло проблем теорії і практики німецько-українського перекладу (доценти В. Сулим, Т. Ляшенко, Б. Лесечко, асист. М. Смолій), жанрології (асистенти Х. Дяків, Н. Принада), контрастивної граматики, лексикології та стилістики (доценти А. Паславська, В. Сулим, Т. Ляшенко), методики викладання німецької мови (доценти В. Сулим, Т. Ляшенко, асист. М. Смолій). Результати наукової і навчально-методичної діяльності кафедри втілено в монографіях доцента А. Паславської “Заперечення як мовна універсалія: принципи, параметри, функціонування” (2005 р.), “Мовленнєві жанри у міжкультурній комунікації (2010 р., у співавт.), навчальних посібниках доцента В. Сулима “Німецька мова для філологів” (2006 р., у співавт.), “Латинська мова (для неспеціальних факультетів” (2009 р., у співавт.), “Практична граматика німецької мови” (2010 р., у співавт. з асист. М. Смолієм), доцента А. Паславської “Практикум з лексикології німецької мови” (2009 р.), доцента Т. Ляшенко “Funktionalstilistik der deutschen Sprache”, асист. М. Смолія “Довідник з граматики німецької мови” (2008 р.), “Німецька мова. Граматика” (2009 р.) та ін.
Викладачі кафедри є учасниками міжфакультетської держбюджетної теми “Універсальне та ідіоетнічне в міжкультурній комунікації”. Кафедра має тісні наукові контакти з університетами Австрії, Німеччини та Польщі (Відень, Мюнхен, Тюбінґен, Ерлянґен, Краків), з Міжнародною спілкою учителів німецької мови (IDV). На кафедрі працюють лектори Німецької та Австрійської служби академічних обмінів.
У Львівському університеті викладають усі слов’янські мови. Процес викладання забезпечує “Кафедра слов’янської філології”, яку створено 24 січня 1888 р. під назвою “Заклад порівняльної філології слов’янських мов, літератур і мистецтва” (Zaklad porownawczy filologii jezykow slowjanskich, literatury i sztuki). Її очолив професор Антоні Каліна – філолог, етнограф, історик. Відповідно до тогочасних університетських традицій, діяльність кафедри визначали наукові зацікавлення та здобутки її керівника – порівняльно-історичне вивчення слов’янських мов, особливо болгарської, польської, старослов’янської і чеської, розвиток народознавства в Галичині. До 1939 р. кафедра зберігала напрям порівняльно-історичного теоретичного дослідження слов’янських мов, значно розширила склад досліджуваних мов, поглибила вивчення духовного життя слов’янських народів, надаючи увагу питанням методології і створенню навчальної літератури.
Менше уваги в польський період функціонування Львівського університету надавали практичному оволодінню окремими слов’янськими мовами. Практичні, хоч і недостатньо глибокі знання мов, студенти здобували на лекторатах чеської, сербохорватської, російської та української мов.
У 1945 р. на філологічному факультеті Львівського університету відкрили відділ слов’янської філології, на якому функціонували дві кафедри: слов’янських мов та слов’янських літератур. 1948 р. їх об’єднали в одну кафедру – кафедру слов’янської філології. Перед реорганізованою та укомплектованою кафедрою постало завдання створити лекційні курси, спецкурси та спецсемінари зі слов’янознавчих дисциплін, передбачених планами і програмами, посилити увагу до практичного оволодіння слов’янськими мовами. Після війни отримали статус спеціальності чеська і польська мова та літератури. Викладачі кафедри уклали програми з чеської та польської мов, історичної граматики чеської та польської мов, історії чеської та польської літератур, вступу до слов’янознавства, які впродовж багатьох років були єдиними й обов’язковими для славістичних кафедр у вищих навчальних закладах тогочасного СРСР.
1974 р. відкрито спеціалізацію “сербохорватська мова та література”, 1978 р. – “болгарська мова та література”. Спеціалізацію “словакістика” відкрито у 1993 році, а 1994 року, у зв’язку з розпадом Югославії, запроваджено дві спеціалізації – “хорватська мова та література” і “сербська мова та література”. 2003 р. започатковано викладання македонської (працював лекторат, сьогодні є свої фахівці), а 2008 р. – словенської мови як другої мови спеціалізації. Нині працюють два лекторати: з хорватської мови та зі словенської мови. У 2004 р. внаслідок реорганізації створено кафедру польської філології. На кафедрі слов’янської філології готують фахівців із п’яти спеціальностей: чеська мова і література; словацька мова і література; болгарська мова і література; сербська мова і література; хорватська мова і література. Як другу і третю мови спеціалізації викладають: македонську мову; словенську мову; білоруську мову; верхньолужицьку мову.
У наш час надзвичайно актуальним та популярним є вивчення східних мов. З цією метою у Львівському університеті створено кафедру сходознавства, де викладають арабську, перську та японську мови.
Вивчати східні мови (гебрейську, арамейську, арабську) у Львівському університеті почали після 1817 р., на теологічному, згодом на філософському факультетах. Першими викладачами на теологічному факультеті були А. Радкович, Я. Кухарський, Л. Солецький, К. Сарницький, М. Мишковський; на філософському – Г. (Герзон) Блятт (1858–1916), Б. Давидович (помер 1933 р.). Згодом почали викладати санскрит та старовірменську (грабар) мови. Систематичне викладання семітських мов (арабської, гебрейської, арамейської, асировавилонської) зініціював семітолог М. Шор (1874–1942).
Після Першої світової війни сходознавець і поліглот Андрій Гавронський (1885–1927) започаткував в Університеті викладання низки староіндійських та новоіндійських мов та літератур. Двадцяті роки XX ст. загалом можна вважати періодом розквіту львівського сходознавства: у Львівському університеті працювали семітологи О. Клявек та Ю. Попліха, алтаїст та монголіст В. Котвич (1872–1944), арабіст З. Смогожевський (1884–1931), який започаткував викладання староосманської та перської мов, монголісти та алтаїсти В. Шмуц і М. Левицький, арабіст Т. Левицький, індолог С. Стасяк, іраніст Ф. Махальський, староперську, середньоперську та грабар викладав відомий мовознавець, учень А. Мейє, Є. Курилович, а турецьку, перську та арабську мови – Мохамед Садик-бей Агабек-заде (Агабеков). У цей час у Львівському університеті здобули освіту такі відомі сходознавці, як Є. Заволинський, О. Пріцак, Л. Скужак, А. Кунст, Я. Турчинський. В Інституті сходознавства при гуманітарному факультеті у 1938 р. функціонувало 9 кафедр, на яких викладали 35 східних мов.
У 1939–1940-х роках кафедрою сходознавства керували спершу С. Стасяк, пізніше Є. Заволинський. Згодом кафедру скасували.
Друга світова війна завдала великої шкоди львівському сходознавству: німецькі окупанти вивезли понад двадцять тисяч унікальних видань сходознавчої тематики та понад п’ятсот унікальних рукописів східними мовами.
Чимало львівських сходознавців польської національності виїхали після війни в Європу. Небажання радянської влади та університетської адміністрації, які скрізь убачали вияви українського націоналізму, розвивати сходознавчі студії, врешті спричинилося до того, що викладання східних мов у Львівському університеті офіційно припинили, воно було фрагментарним і лише завдяки сподвижницькій діяльності деяких ентузіастів: у другій половині 50-х років індолог та китаїст М. Кнороз (1911–1984) викладав санскрит та китайську на історичному та філологічному факультетах, залучивши І. Сайдаковську, а до викладання арабської та перської мов – Я. Полотнюка. Після перевидання “Керівництва до елементарного курсу санскритської мови” Г. Бюлера, яке з ентузіазмом сприйняла наукова громадськість Радянського Союзу, М. Кнороза, ініціатора перевидання, звільнили з роботи. Він був змушений працювати перекладачем із європейських мов на одному з львівських заводів.
Після 1967 р. випускник сходознавчого факультету Ленінградського університету Я. Полотнюк почав викладати факультативні курси арабської та перської мов на філологічному факультеті. Незважаючи на очевидні та помітні успіхи студентів (О. Калмикова викладала російську мову в Дамаску, В. Рудковський після річного стажування в Таджикистані переклав кілька великих романів таджицьких авторів, А. Горбачевський став заступником декана філологічного факультету Таджицького державного університету),