Правнича школа Університету
Правничу школу Львівського університету становлять юридичний факультет, правничий коледж, правничий факультет Інституту післядипломної освіти та кафедра міжнародного права і кафедра європейського права факультету міжнародних відносин.
Витоки розвитку правничої школи Львівського національного університету імені Івана Франка сягають дати 20 січня 1661 р., коли король Ян II Казимир підписав диплом, який надавав Львівській колегії “гідність академії і титул університету” з правом викладання всіх тогочасних університетських дисциплін та присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. І хоча в тогочасному Університеті було тільки два відділи (факультети) – філософський та теологічний, започаткували читання низки юридичних дисциплін. Після входження західноукраїнських земель до складу Австрійської монархії Львівський університет у 1773 р. реорганізували в ліцей, де викладали юридичні та філософські науки. Відтоді, фактично, існує окремий юридичний факультет. У жовтні 1784 р. Львівський університет відновили в складі юридичного, філософського, теологічного та медичного факультетів та гімназії. Декретом уряду від 20.05.1786 р. введено конкурсне заміщення вакантних посад. Навчання вели латинською, пізніше німецькою мовами.
Юридичний факультет завжди був провідним в Університеті – і за кількістю студентів та викладачів, і за державними пріоритетами. Навчальна програма юридичного факультету передбачала вивчення на першому курсі природного права, історії римського права й адміністрації, на другому – цивільного і кримінального права, на третьому – канонічного права і на четвертому – політичних наук. Юридична наука й освіта у Львівському університеті розвивалася на основі здобутків історичної школи права, яка в період кінця XVIII – першої половини XIX ст. мала провідний вплив у німецькомовній юридичній науці. У 1811 р. професор Львівського університету А. Росберський почав видавати перший науковий юридичний журнал “Річник правознавства”, статті в якому публікували латинською та німецькою мовами. 1862 року на юридичному факультеті створено дві кафедри з українською мовою викладання: цивільного процесу, яку очолив Омелян Лопушанський, та кримінального права, якою керував Іван Добрянський. Перший професор, хто читав лекції українською мовою, – цивіліст Олександр Огоновський (1848–1891). В австрійський період на юридичному факультеті працювали також такі українські вчені: професори Станіслав Дністрянський (1870–1935), Петро Стебельський (1857–1923), Володимир Вергановський (1876–1946). Визначні вчені-правники, які працювали у Львівському університеті, – Освальд Бальцер, Пшемислав Домбковський, Тадеуш Пілят, Ернст Тіль та ін.
Керувала факультетом колегія або рада професорів факультету, до складу якої входили декан, продекан, усі професори й два виборні представники від доцентів. Юридичний факультет в австрійський період був найбільшим в Університеті. 1910-го тут навчався 2721 студент. На юридичному факультеті навчання тривало чотири роки. На факультеті в різний час здобувала освіту більшість керівників українського політичного руху початку ХХ ст. Зокрема, К. Левицький, Є. Петрушевич, Є. Олесницький, Є. Коновалець та ін.
Після польської окупації західноукраїнських земель (1918 р.) університет ім. Франца І, який до цього був утраквістичним (польсько-українським), сполонізували й перейменували на університет ім. Яна Казимира. Ліквідували всі українські кафедри (8 кафедр), а всіх 14 професорів-українців звільнили. Наказом ректора від 14.08.1919 р. студентами могли зарахувати лише осіб, “які сповнили вимоги військової служби в польському війську”, що закривало доступ до Університету для українців. У цих умовах у липні 1921 р. у Львові, за ініціативою українських вчених, заснували Український (таємний) університет у складі філософського, юридичного та медичного факультетів. На юридичний факультет записалося 608 з усіх 1028 студентів Університету. На 1925 р. на юридичному факультеті було 26 кафедр, загалом в Університеті – 58. За час діяльності Університету його очолювали послідовно три ректори – літературознавець (згодом академік АН України) В. Щурат, відомий лікар-фтизіатр (з 1939-го – професор Львівського медичного інституту) М. Панчишин і адвокат (у радянський період – доцент юридичного факультету Львівського університету) Є. Давидяк. Деканом юридичного факультету був В. Вергановський. Викладали на факультеті Є. Давидяк, М. Левицький, Р. Ковшевич, В. Старосольський, М. Чубатий, С. Шухевич та ін. Студенти-правники об’єднувалися в молодіжну організацію “Гурток Правників”. Факультет, як і Університет загалом, припинив свою діяльність наприкінці 1925 р. Студенти продовжили навчання в університетах Австрії, Німеччини, Чехословаччини.
Після возз’єднання Західної України з УРСР 1939 року проведено реорганізацію Університету і створено п’ять факультетів: філологічний, історичний, природничий, фізико-математичний, юридичний. Керували факультетами ради факультетів. Уже в червні 1940 р. диплом про закінчення юридичного факультету одержали 120 випускників, які отримати призначення на роботу в органи Міністерства юстиції УРСР, прокуратури, адвокатури тощо. 15 жовтня 1944 р. після понад трирічної перерви, зумовленої німецькою окупацією, на факультеті знову розпочали заняття. Цього дня за парти сіли 42 студенти другого – четвертого курсів, більшість із яких навчалася на факультеті ще до війни, а з 1 листопада 1944 р. – 45 студентів першого курсу. Навчальний процес у цей період забезпечували три кафедри: історії, теорії держави і права та державного права; цивільного права і процесу; кримінального права і процесу. На них працювало 18 викладачів. Наприкінці 1950 р. на факультеті відкрили нову кафедру – державного і адміністративного права, перший завідувач якої – П. Недбайло. Після 1939 р. на факультеті працювали такі визначні вчені-правники: П. Недбайло, С. Фукс, С. Гофман, П. Михайленко, М. Гордон. Докторами юридичних наук та професорами стали П. Недбайло, П. Михайленко, В. Сокуренко, В. Кульчицький, Н. Тітова, Р. Кондратьєв, П. Рабінович, Є. Пушкар, В. Луць, З. Ромовська, В. Нор, М. Костицький, С. Кравченко, В. Грищук, В. Коссак та ін.
Деканами юридичного факультету в різні роки були: професори П. Домбковський (1944–1946); П. Недбайло (1939–1941, 1952–1954); П. Михайленко (1949–1952, 1954–1956); доценти В. Станік (1956–1958); В. Калинович (1958–1962); професор В. Сокуренко (1962–1967, 1972–1979); доцент К. Федонюк (1971–1972); професори В. Луць (1968–1970); В. Нор (1980–1991, 1994–2002), М. Костицький (1991–1994), А. Бойко (з 2002 донині).
Нині на факультеті 9 кафедр: історії держави, права та політико-правових учень, теорії та філософії права, конституційного права, адміністративного та фінансового права, кримінального права та кримінології, кримінального права та процесу, цивільного права та процесу, трудового, аграрного та екологічного права та основ права України. На кафедрах факультету працюють понад 125 викладачів, з них близько 20 професорів, докторів юридичних наук; близько 80 доцентів, кандидатів юридичних наук. На факультеті регулярно виходить “Вісник Львівського університету. Серія юридична”, “Вроцлавсько-Львівський юридичний збірник”.
Правничий коледж Львівського національного університету імені Івана Франка створено як структурний підрозділ Львівського національного університету імені Івана Франка першого рівня акредитації постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1997 р. №526 “Про вдосконалення мережі вищих та професійно-технічних закладів” на базі ліквідованого Львівського технікуму промислової автоматики та наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка “Про відкриття Правничого коледжу Львівського державного університету” №738 від 26 червня 1997 р. Директорами коледжу були: В. Навроцький (1997–1998), П. Стецюк (1998–1999), Т. Андрусяк (1999 р. – донині).
Правничий факультет Інституту післядипломної освіти (до 2003 р. – Інститут підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів Львівського національного університету) функціонує в інституті від 1989 р., коли створено інститут. Декан факультету – Я. Береський.
Кафедру міжнародного права створено 1991 р. в складі юридичного факультету. Зі створенням 1992 р. факультету міжнародних відносин стала однією з двох кафедр, на основі яких утворився факультет. Завідувачем кафедри від часу її заснування є В. Репецький. Кафедру європейського права створено в структурі факультету міжнародних відносин у 2003 році. Завідувач кафедри від часу її заснування – М. Микієвич.
Андрій Бойко, Тарас Андрусяк