27 жовтня 2014 року відповідно до Указу Президента України було створено Раду з питань судової реформи, яка розроблятиме пропозиції щодо стратегії реформування судоустрою та судочинства, а також працюватиме над питаннями щодо впровадження цієї стратегії.
2 грудня 2014 року під час засідання круглого столу, у якому взяли участь народні депутати, провідні юристи-практики, представники апеляційних і місцевих судів, науковці, представники банківських установ і підприємці Львівщини, відбулося обговорення найактуальніших питань і найгостріших проблем, пов’язаних із реформою судової влади та найважливішими змінами в законодавстві.
Утвердження принципу верховенства права та закону зумовлює потребу в забезпеченні фундаментальних засадничих принципів захисту прав і свобод людини через справедливий і неупереджений суд. Сумліннe та чеснe здійснення суддями своїх обов’язків є основою для позитивних змін у державі, утвердження демократичних і правових цінностей у суспільстві.
Діяльність судів та ефективність здійснення правосуддя значною мірою залежать від професійного рівня суддів, в основі якого – ґрунтовна фахова підготовка, уміння застосовувати здобуті знання на практиці, високий рівень свідомості та відповідальності. Про новації, яких очікують в освітній сфері, у контексті реалізації судової реформи розповів член Ради з питань судової реформи – декан юридичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, професор Андрій Бойко.
– Андрію Михайловичу, чи вплине судова реформа на майбутніх юристів – студентів-правників вищих навчальних закладів? Якщо так, то як саме зміниться система юридичної вищої освіти?
– Якщо Стратегія буде затверджена і знайде в цій частині свою реалізацію у відповідних змінах до законів України, тоді – так. Та навіть у блоці, що стосується юридичної освіти, пропонуються, як на мене, дуже радикальні і важливі речі. Ідеться про необхідність запровадження єдиного державного кваліфікаційного іспиту, який передбачає, що всі випускники вищих юридичних навчальних закладів мають складати незалежний державний кваліфікаційний іспит за єдиним стандартом, за єдиними завданнями, і де би державна кваліфікаційна комісія формувалася не в навчальному закладі. Це має бути єдина комісія, яка би, умовно кажучи, можливо, в тестовій формі, так, як є у нас, у режимі он-лайн приймала цей іспит. Очевидно, це би відразу підвищило якість підготовки та рівень вимог до випускників.
Друге, про що йдеться, – запровадження підготовки фахівців зі спеціальності «Правознавство» за наскрізною магістерською програмою – тобто без поділу на бакалаврів і магістрів. Така практика існує у багатьох країнах: Німеччині, Польщі, Австрії, Швеції, де немає цього поділу. Сьогодні закон передбачає це для підготовки за медичними, фармацевтичними, ветеринарними спеціальностями. Пропонується включити до цього переліку і юридичні.
І третє питання, яке стосується виключно юридичної освіти і постає в контексті судової реформи, – це наближення освіти до ринку праці. Тобто формування прикладних навичок роботи за первинними юридичними посадами. Адже є різні види доступу до певних видів професій – судді, прокурора, нотаріуса, де потрібно мати стаж, скласти кваліфікаційний іспит, на суддю – пройти навчання, а зараз пройти спеціальну підготовку треба і на прокурора. Однак передусім ідеться про ті первинні посади, які може обіймати випускник, – помічника судді, помічника адвоката і т.д., щоби він мав ті первинні навики, які є необхідними для виконання цих функцій. На сьогодні юридична освіта є дещо віддаленою від практики. До прикладу, працедавці та юристи-практики говорять, що випускники не мають відповідних навиків у підготовці проектів процесуальних документів. Тобто значною мірою це радше прагматичний підхід, який сприятиме зростанню якості підготовки правників.
Власне це і є те коло питань, яке на сьогодні є предметом обговорення в Раді, зокрема в розділі, що стосується юридичної освіти.
Система вищої юридичної освіти сьогодні має формувати цивілізоване демократичне правове поле, як основний чинник розвитку суспільства й держави загалом. Без високопрофесійних кадрів, які у своїй діяльності керуються верховенством права, моральними переконаннями і принципом суспільної відповідальності, неможливо зреалізувати новітню ідею розвитку нашої держави. Саме перед майбутніми випускниками-юристами Львівського національного університету імені Івана Франка й інших ВНЗ, а також кваліфікованими представниками судової гілки влади постає одне з найважливіших проблемних завдань – повернути довіру суспільства до суддів, прокурорів, представників правоохоронних органів. Адже тільки у спільному прагненні до реалізації реформ – запорука розвитку незалежної, сильної Української Держави!
Тетяна Шемберко