Душа яких летить під небесами.
Ніхто із вас вмирати не хотів,
Хай вічна пам’ять лишиться за вами»
Богдан Пісний
Хто такий Ігор Костенко? Людина, Герой, Патріот, ідея якого житиме вічно! «Ще рік тому я й гадки не мав, що називатиму Ігоря Костенка – Героєм України. Студент-географ, який працював спортивним журналістом, мріяв про електростанцію, дописував і дописував в українську Вікіпедію і безмежно любив Україну. Таким його знають тепер. Таким його запам’ятали. Таким образ Ігоря залишиться у пам’яті кожного», – говорить про Ігоря Андрій Сеньків. Але тоді, у листопаді-лютому, на Майдані ніхто не думав про героїзм, ніхто не дивився один на одного як на героя, а всі думали про перемогу, перемогу над злом, а Ігор знав що для цього потрібно.
Майбутній Герой України народився в селі Зубрець, Бучацького району, Тернопільської області 31 грудня 1991 року. Закінчив Бучацький колегіум ім. Святого Йосафата і 2009 року вступив на І курс географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом «Менеджмент».
2013 року Ігор Костенко отримав диплом бакалавра за напрямом підготовки «Менеджмент» та кваліфікацію бакалавра з менеджменту, менеджер-адміністратор. Цього ж року вступив до магістратури.
Під час революційних подій Ігор був завжди попереду і його сміливість вражала. Варто тільки згадати випадок, коли до нього і його побратимів у ніч розгону студентів напав наряд «беркута» біля профспілок, та він не відступив ні на крок. Завжди брав ініціативу у свої руки, коли інші думали що робити далі. «Скільки в нього було травм у січні після бою на Грушевського, навіть складно собі уявити. А скільки людей сьогодні залишилися живими завдяки йому, завдяки героям Небесної Сотні», – ділиться Андрій Лозинський.
«Хоробрість, патріотизм і нескореність – це ті слова, які найповніше характеризують Ігоря. Він не боявся нічого, любив ризикувати. Він міг до хрипоти в голосі захищати Україну, українців і українське. Ніколи не здавався: коли в пересічної людини опускалися руки, у Коса (так його називали друзі) вони лише піднімалися. Вічний двигун наче був десь усередині. Вічний рух і ні хвилини на перепочинок! Завжди кудись біг і поспішав, витискав із кожного дня повний максимум, робив стільки, скільки дозволяли 24 години доби. Енергійний, сповнений сил і життя. Безліч ідей, які народжувалися в нього в голові, викликали посмішку, подив і повагу. Бувало різне. Але мріяв. Мріяв і думав, будував плани та покроково знав, як їх втілити в життя», – розповідає Андрій.
Четвер, 20 лютого 2014 року, навіки закарбується в нашій пам’яті. «Костенко був одним із тих, хто завжди йшов уперед, не оглядаючись назад. Цілеспрямований, упевнений і впертий. Впертий у досягненні своєї мети. Й ось тепер, коли до цілі лише рукою подати (ідеться про спортивний сайт), коли наша спільна мета стає реальністю, коли нарешті ми досягли того, про що мріяли, Коса немає. Замість спільної радості – величезний біль», – із сумом говорить однокурсник.
Ігор був убитий 20 лютого 2014 року під час протистояння на вулиці Інститутській у Києві, у районі Жовтневого Палацу. Похований у селі Зубрець Бучацького району, Тернопільської області.
Згідно з рішенням Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка аудиторії №7 географічного факультету присвоєно ім’я Героя України Ігоря Костенка.
За свої неповні 23 він багато чого встиг. Бо спішив, без зайвої метушні й кумедного поспіху. Він спішив, та людей не смішив. Скоріше викликав повагу. Мріяв про сильну Українську державу, марив славетним козацтвом і подвигами ОУН. Він любив Україну настільки, що віддав за неї життя. Любив, видно, більше за себе. Ділом, а не словом…
За версією засновника Вікіпедії Джиммі Вейлза, Ігор Костенко став кращим вікіпедистом 2014 року у світі. Про присудження Ігореві Костенку цієї відзнаки оголосили на церемонії закриття Вікіманії в Лондоні – щорічної конференції, яка збирає дописувачів з усього світу.
Вейлз зазначив, що історія Ігоря Костенка справила на нього глибоке враження, тому він вирішив вручити цю нагороду саме українцеві. «Крім того, ця нагорода є оцінкою вікіспільнотою великого внеску Ігоря до Вікіпедії, активної популяризації ним Вікіпедії в соціальних мережах і обстоювання ним громадянської позиції ненасильницькими методами», – зауважив він.
Нагорода «Вікіпедист року» присуджується за найбільші досягнення редакторів і авторів он-лайн-видання. Ігор активно дописував до української Вікіпедії – за два з половиною роки понад 280 статей і зробив більше 1600 правок. Також займався популяризацією редагування української Вікіпедії в соціальних мережах через групу кореспондентів Української Вікіпедії в Facebook, яку він створив і адміністрував.
Костенко став першим українцем, який отримав цю нагороду…
Наш Герой також брав активну участь у громадському житті географічного факультету, захоплювався спортом, був учасником фан-руху ФК «Карпати» Львів.
Працював журналістом Інтернет-видання «Спортаналітика».
Ігоря Костенка визнано кращим освітянином року за версією Всеукраїнського громадсько-політичного тижневика «Освіта». Ігор Костенко став лауреатом відзнаки «У твоєму імені живу» за «самопожертву в ім’я України» (посмертно).
«Пам’ятаєте історію про кулю в лоб? Розкажу вам свою передісторію…нашу передісторію, яка ніяк не дає мені спокою… Майдан. Початок грудня. Цифровий годинник на Профспілках показує о пів на 5 ранку. 5 студентів географічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка стоять біля сцени, гріються, підтанцьовуючи. Я стою крайня і розумію, що до нас хтось іде, але не можу розібрати хто, бо якесь незрозуміле світло сліпить очі. Постать наближається і тут стає видно, що то сам пан Яценюк у супроводі оператора, який усе фільмує…
Підходить до нас і починає запитувати, чи все в нас добре і хто відповідає за нас, дівчат. Потім бачить, що серед нас є хлопець і тоді вже до нього: «То ви, так? Ви відповідате за них?» А ми, відсмішковуючись, ствердно киваємо головою, додаючи, що у нас найкращі захисники! Яценюк бажає щасливо залишатись, тисне всім руку і йде, разом зі своїм оператором…
У нас всіх, на мить, звісно, виникло, оте «що це було?», але якось одразу й забулось. Забулося, і не згадалося б, якби… Якби не 20 лютого і Ваше, пане Яценюк, «куля в лоб».
У мене тільки одне запитання до Вас… Ви пам’ятаєте того хлопця, якому тиснули руку? Не пам’ятаєте? А передивіться відео. Так-так, те відео, що знімали для Вас і тоді зрозумієте, що тиснули руку нашому Герою! Нашому Ігорку! Згадайте! Хай Його образ, як і образи кожного з Небесної Сотні буде завжди перед Вашими очима (та, власне, не тільки Вашими). Щоб не забували заради чого вони поклали свою «душу і тіло». Не заради кого, а заради чого!
Яким був Ігор Костенко? Лицарем він був! Лицарем. Безстрашним лицарем. І, не побоюсь цього слова, – справжнім Патріотом. Не на словах, як дехто, «а в діях і звершеннях». Він просто діяв. Без зайвих слів. І «в атаки здіймався першим». І очі. У нього такі світлі очі, які мені здавалися, чомусь, завжди сумними, не зважаючи на його одвічну застиглу усмішку. Але, може, вони не були сумні, вони були просто глибокі?
Слава тобі, Кос! Навіки слава!», – ділиться однокурсниця Віра Пасішнюк.
Ігор Костенко був захисником, стояв за Правду, не боявся нікого і не гучними фразами, а діями довів свою відданість. Скільки вже встиг зробити, а скільки ще міг! Своє життя віддав він за Україну. Світла пам’ять Тобі, Герою!
Андрій Сеньків,
Віра Пасішнюк,
Тарас Клапчук