Звичайне українське село – село однієї вулички. Невеличка звичайна сільська школа, збудована 103 роки тому.
А саме там, у цьому селі, у цій школі робив свої перші кроки до становлення маленький ще тоді Григорій Кочур – майбутній «феномен української культури», як він називав свого побратима-перекладача Миколу Лукаша.
Дорога веде попри районний центр Мену – селище юності Григорія Кочура – і до рідної школи Майстра, якому щодня доводилося долати чималий шмат дороги (3 км).
Шляхом до відкриттів стала поїздка науковців із різних філологічних установ України до рідних країв Григорія Порфировича. Делегацію пошановувачів представили: поет, етнограф і публіцист Микола Ткач; перекладач, поет і голова творчого об’єднання перекладачів Київської міської організації НСПУ Всеволод Ткаченко; Надзвичайний і Повноважний Посол України у Вірменії та Киргизії, перекладач і есеїст Олександр Божко; невістка Г. Кочура Марія Кочур, яка впродовж багатьох років разом із Андрієм Кочуром працюють у Літературному музеї Григорія Кочура, бібліотека якого нараховує понад 25 тисяч книг; лауреати Літературної премії імені Григорія Кочура, перекладачі та поетеси Олена Бросаліна й Олена Криштальська; учениця Григорія Кочура, поетеса й перекладачка багатьох дитячих книг Надія Кир’ян; професор Київського університету ім. Бориса Грінченка, президент Української асоціації викладачів зарубіжної літератури, автор шкільних програм і підручників зі світової літератури Юрій Ковбасенко; викладачі Кочурової кафедри Франкового університету у Львові – Галина Пехник і Марія Кравцова.
У Феськівці духом старовини повіяло від школи, прикрашеної меморіальною таблицею пам’яті Григорія Кочура. Хоч багато вже змінилося в тій будівлі, уже й добудована вона, та зберігся тут дух «кочурівців», які йдуть слідами Майстра, сидять за партами, за якими сидів маленький Гриць. В окремому класі – видані друком праці Григорія Кочура, біобібліографічні покажчики, збірки доповідей конференцій, присвячених перекладачеві; тут і стисле панорамне висвітлення біографії та творчого шляху односельця із його портретами та світлинами різних періодів життя.
І пам’ять про нього живе в серцях дітей і вчителів. Вітаючи гостей, діти ділилися враженнями про своє село, віршованими рядками про Майстра, і перемежовувались вони уривками з оригінальних віршів Григорія Кочура. Перехопили естафету гості, доповнивши таке представлення паралельним прочитанням перекладів Григорія Кочура та відповідних оригіналів, адже саме така традиція існує на кафедрі перекладознавства та контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка, яка з честю носить ім’я Григорія Кочура й вшановує пам’ять великого Майстра традиційними поетичними вечорами з паралельним читанням перекладів із різних мов та оригіналів. Зацікавили дітей (які, попри період канікул, завітали до школи, аби представити її і дізнатися щось нового про односельчанина та про українську культуру, про переклад загалом) виступи гостей, які поділилися спогадами про свій шлях до Григорія Кочура, про роль Майстра в їхньому професійному становленні. Цікавим і новим для дітей стало звучання багатьох мов, адже кожна промова вміщала декілька рядків іноземними мовами. Напередодні дня Святого Миколая у подарунок школа отримала книги – найновіші здобутки українського перекладознавства, поезії, культурології – від Спілки письменників України, які вручив Всеволод Ткаченко; від Літературного музею Григорія Кочура в Ірпені – Марія Кочур; від кафедри перекладознавства ЛНУ ім. Івана Франка та від Наукового товариства імені Шевченка у Львові (два лауреати Літературної премії імені Григорія Кочура – Андрій Содомора та Роксолана Зорівчак – дійсні члени НТШ) – викладачі Кочурової кафедри. Тішить те, що долею школи цікавиться районне керівництво та районне управління освіти, у планах яких створити Музей Григорія Кочура у селі Феськівка, куди могли б приїжджати всі, хто «болять болем Слова нашого» (Г. Кочур).
Стежина стелеться – іде життя
Й малює постать – вічний дітям приклад.
Нема людини, спиниться буття,
Та не вмирає дух – живе, як звикло.
Галина Пехник,
асистент кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура