Наскільки важливою і актуальною є соціологія для сучасного суспільства? Відповідь однозначно позитивна, про що доводять численні напрацювання міжнародних академічних спільнот та державна політика провідних країн світу.
Про особливості та специфіку становлення української соціології та досягнення наших соціологів розмовляємо з Наталією Черниш, одним із перших в Україні докторів соціологічних наук, професором, завідувачем кафедри історії та теорії соціології Львівського національного університету імені Івана Франка.
– Наталіє Йосипівно, у чому полягає справжнє багатство української соціології?
Я вважаю, що українська національна соціологічна школа має свою виразну специфіку, своє неповторне обличчя. Вона входить до тих соціально-гуманітарних наук, пріоритетний розвиток яких становив прикметну ознаку наукотворчого процесу в Україні на початку ХХ ст. І хоча цей розвиток у період між І та ІІ світовими війнами відбувався за кордонами країни (переважно у Чехословаччині, де були створені перші кафедри соціології в українських вищих школах на еміграції), саме це водночас створювало атмосферу ідеологічної свободи, свободи наукового пошуку. Своєю чергою, ця обставина уможливила створення цілої низки теорій та концепцій, які не поступалися своєю науковою якістю європейським та північноамериканським взірцям і охоплювали все розмаїття соціальних процесів і явищ. Тому вважаю багатством української соціології її класику, визнану в тогочасному науковому світі. Деякі праці українських соціологів (до прикладу, “Теорія нації” В. Старосольського від 1919 р.) і сьогодні становлять окрасу класичного теоретизування в цій ділянці соціологічного знання.
Другою ж складовою багатства української соціології, на мій погляд, є талановита українська молодь, що нині студіює соціологію, у тому числі чимала її частина – у Франковому університеті. Свідченням цього є поява великої кількості по-справжньому піонерських розробок, що належать цій молоді. Входження до складу різноманітних журі фахових змагань зі соціології дає мені підставу це стверджувати. Ще одним аргументом на користь висловленої тези є постійно зростаюча кількість випускників нашої кафедри, що здобувають наукові ступені у престижних зарубіжних вищих навчальних закладах. Останній приклад – запрошення на докторські студії у Нідерландах нашої випускниці, лауреата Всеукраїнського конкурсу студентських наукових праць 2011 р. Юлії Гілевич.
– У 2002 році створено кафедру історії та теорії соціології на історичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Тобто кафедра є порівняно молодою, як, зрештою, є молодою соціологічна наука в Україні. Якими є специфіка та особливості періоду становлення соціології в Україні, а на його тлі формування соціології у нашому Університеті?
Хоча перша кафедра соціології в Україні була відкрита у межах Всеукраїнської академії наук ще у 1918 році, її справжній, не скутий ідеологічними ланцюгами марксизму-ленінізму, розвиток припав на міжвоєнні часи і відбувався здебільшого при українських наукових установах та вищих школах на еміграції. У 1919 р. М. Грушевський засновує Український інститут громадознавства (так тоді називали соціологію) у Відні. Заснування цієї наукової інституції поклало початок виразно українським соціологічним студіям на мезорівні соціологічного аналізу, коли основною його одиницею виступала спільнота, або громада. Для українських інтелектуалів соціологія була насамперед наукою про причини і наслідки згромадження людей у суспільство. М. Грушевський та його колеги і послідовники ставили перед собою завдання аналізу причин поразки національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. і втрати щойно завойованої незалежності. Якраз соціологія найбільше відповідала поставленим завданням, оскільки давала можливість шляхом емпіричного аналізу дати відповіді на це питання і увиразнити, чим є українська спільнота: нацією-культурою, нездатною на творення національної держави, чи нацією-державою з перспективою здобуття незалежності і вільного розвитку. Ці студії після повернення М. Грушевського в Україну продовжив перенесений до Праги УІГ під проводом М. Шаповала, який діяв тут до 1945 р. Саме в еміграції була створена класика української соціології, в якій були представлені різноманітні напрями і підходи на гідному європейському рівні. Це й склало багатство української соціології, підмурівок її плідного сучасного розвитку.
Що ж до історії соціологічної думки в радянській Україні, то це була сумна історія розвою науки, приреченої владою на роль служниці панівної ідеології. І лише у цих чітко і суворо окреслених межах можна було проводити нечисленні емпіричні дослідження на замовлення партійних органів. Соціологію, як кібернетику і генетику, в СРСР вважали буржуазною наукою і відповідно ставилися до неї. І лише після здобуття незалежності України соціологія у 1991 р. стала академічною наукою, вільною у своєму розвитку і своїх дослідженнях.
У Львівському університеті в ці часи було створено кафедру соціології на економічному факультеті, відтак предметне зацікавлення викладачів цієї кафедри було пов’язане насамперед з економічною проблематикою. Виразно бракувало соціологічного підрозділу, праця якого була б скерована на втілення у життя заповіту М. Грушевського та реалізацію його історико-соціологічного методу. В одній зі своїх праць “Початки громадянства. Вступ до генетичної соціології” він пише про дві важливі речі:
1) суспільство виникає внаслідок згромадження людей у спільноти різного гатунку;
2) жодне сучасне суспільне явище чи процес годі зрозуміти без знання минулих форм їхнього існування – має існувати своєрідний геном як набір генів, що визначає своєрідність широко розповсюджених соціальних феноменів і передається у спадок. Тому М. Грушевський вбачав гарні перспективи в інтеграції історії та соціології, і тому, очевидно, створення кафедри історії та теорії соціології саме на історичному факультеті можна вважати реалізацією задуму Великого українця.
– Чи можемо ми вже говорити про традиції Львівської соціологічної школи…
Про ці традиції вже говорять наші колеги з соціологічних наукових центрів та вищих навчальних закладів. На їхню думку, львівських соціологів з Франкового університету вирізняють від решти соціологічного загалу країни такі риси, як академізм, добра теоретична підготовка і знання найновіших досягнень світової соціологічної думки, вміння адаптувати зарубіжні теорії до українського ґрунту без їхнього сліпого запозичення, а також (що дуже важливо) здатність проводити емпіричні дослідження на високому технологічному рівні, із застосуванням різноманітних методів та процедур їхньої тріангуляції. Свідченням останнього є визнання міжнародною соціологічною спільнотою великої наукової цінності результатів трендового міжнародного проекту “Львів-Донецьк: соціологічне дослідження ідентичностей та ієрархії соціальних лояльностей” за участю науковців кафедри (1994-2011 рр.).
– Кожен, хто відвідує кафедру, відчуває певну позитивну енергетику. Тут – наче у мурашнику. Завжди багато студентів, викладачів, семінари, наради, постійно вирує навчальне та наукове життя. Очевидно, і результати та досягнення не забарилися …
Як я вже зазначала, справжнім багатством української соціології є сучасне молоде покоління українських соціологів, частина якого вихована у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Це його представники здобули дві золоті й одну срібну нагороди на Всеукраїнському конкурсі кращого молодого науковця, який проводить Інститут соціології НАН України. Це найкращі студенти кафедри історії та теорії соціології, які, починаючи з 2007 р., виборюють найвищі відзнаки на Всеукраїнських фахових змаганнях – конкурсах наукових праць та Олімпіаді. Я вважаю, що їхніми стараннями ми зможемо відтворити реальний стан нашого суспільства, створити теорію сучасного українського суспільства, яка б нарешті вийшла за межі псевдонаукових концепцій пострадянського чи посткомуністичного суспільства, яким насправді наше суспільство сьогодні не є. А яким воно є – це незабаром скажуть нам наші випускники.
– У чому полягає секрет перемог Ваших студентів, аспірантів на всеукраїнських олімпіадах та успіхів у науковій діяльності молодих викладачів кафедри?
Думаю, секрету насправді немає, бо кожний справжній успіх є наслідком копіткої щоденної праці без поділу часу на роботу й дозвілля, результатом постійної роботи думки і нуртування мислення, втілення цих роздумів у процес викладання та наукової роботи, а також проявом нерозривного зв’язку теоретичної та емпіричної соціології, що знаходить свою реалізацію у щоденних практиках наших студентів. Запорукою успіху є також спільнота викладачів і студентів, у якій немає молодших чи слабших, а є однодумці, які прагнуть більше знати про наше сучасне суспільство, про його тривоги і надії, минуле і сучасність. Треба просто любити свою справу і чесно працювати.
– Наскільки забезпечена кафедра навчально-методичною та науковою базою?
Викладачами кафедри розроблено і викладаються 34 навчальних нормативних і спеціальних курсів на бакалаврській програмі, а також 9 навчальних нормативних курсів на програмі підготовки магістрів. Усі навчальні курси є добре забезпечені методично. З кожного курсу відпрацьована програма, опис курсу, методичні посібники, створено 38 читанок/малих хрестоматій. Кафедра має бібліотеку, укомплектовану за проектом “Громадянська освіта” Міжнародного Фонду “Відродження”. Кафедральна бібліотека налічує понад 1000 позицій різноманітної наукової літератури із соціології. У 2009 р. вийшло з друку п’яте видання підручника з соціології проф. Черниш Н.Й (Соціологія: підручник за рейтингово-модульною системою навчання. – 5-е вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2009. – 468 с.), а у 2007 році були видані навчальні посібники інших членів кафедри (Лапан Т. Історія соціології. Ч.1: Навчальний посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. – 236 с.; Середа В. Етносоціологія: Навчальний посібник. – Львів, Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. – 160 с.; Демків О. Соціологія права і девіантної поведінки: Навчальний посібник. – Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. – 124 с.). Рішенням конкурсної комісії правління Соціологічної асоціації України підручник Н.Й. Черниш з соціології було визнано кращим у країні. Навчальні практики студентів проводяться на комп’ютерних базах міста Львова як в Університеті, так і за його межами. У 2007 році було започатковано проведення Міжнародного Львівського Соціологічного Форуму, який став щорічним. З того ж року стараннями працівників кафедри виходить “Вісник Львівського університету. Серія соціологічна”, який в 2009 році став фаховим виданням.
– Дякую за розмову і бажаю Вашій кафедрі нових успіхів та досягнень.
Розмовляв Олександр Лавринович
Фото Олександра Лавриновича
Кафедра історії та теорії соціології створена у 2002 році і є наймолодшою на історичному факультеті ЛНУ ім. Івана Франка. Її створенню передувало відкриття у 2001 р. спеціалізації “Історія та теорія соціології” на кафедрі етнології історичного факультету. Своє функціонування спеціалізація розпочала з вересня 2001 р., коли перші навчальні курси з історії та загальної теорії соціології почали викладатися для 15 студентів 1 курсу. З 2001/2002 у межах спеціалізації навчалося дві академічні групи студентів.
У 2006 році за участю провідних викладачів кафедри був створений Центр моніторингу Університету. Під науковим керівництвом, здійснюваним кафедрою, Центр моніторингу проводить систематичні соціологічні дослідження в галузі підвищення якості навчально-виховного процесу, його методичного забезпечення, вивчення громадської думки академічної спільноти з різноманітних проблем функціонування Університету, його служб та підрозділів.
Кафедра має широкі зв’язки і виконує низку спільних проектів із закордонними центрами університетської освіти. З 2003 р. кафедра спільно з факультетом соціології та Центром Російських та Східноєвропейських студій університету Канзас (м. Лоренс, США) працює над створенням нових навчальних курсів і програм з соціології. Передбачається стажування викладачів і аспірантів у США. Результатом співпраці є створення при кафедрі Інтернет-центру коштом університету Канзаса. На перспективу передбачається створення соціологічного факультету. Професор Черниш Н. Й. рішенням ректорату призначена куратором міжнародного проекту з університетом Альберти (м. Едмонтон, Канада).
Діяльність працівників кафедри отримала широке визнання в межах всієї України. Яскравим прикладом цього є той факт, що проф. Черниш Н. Й. згідно з Указом Президента України від 1 жовтня 2008 року отримала почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки України”.
Три роки поспіль викладачі кафедри виборюють провідні місця на конкурсі “Найкращий молодий соціолог України”, що його проводить Інститут соціології НАН України. За підсумками 2007 р. вперше золоту медаль цього конкурсу імені видатного українського соціолога Наталії Паніної виграв доцент кафедри, кандидат соціологічних наук Олег Демків, за підсумками 2008 р. міжнародне журі віддало срібну медаль доцентові, кандидату соціологічних наук Тетяні Бурейчак, а за результатами конкурсу 2009 р. золоту медаль переможця отримала доцент кафедри, кандидат соціологічних наук Вікторія Середа.