У головному читальному залі Наукової бібліотеки 16 березня 2015 року відбулася зустріч із відомим французьким гумористичним художником Ґабсом, який презентував виставку «Сторінки однієї антології».
«Наша зустріч присвячена французькій весні, французькій книзі та французькій традиції у Львові. Говоритимемо про книжки, спосіб їх читання і використання», – розпочав презентацію директор Наукової бібліотеки Університету Василь Кметь. «Ще від ХІІІ століття і до тепер маємо досить багато книг, які містять спеціальні позначки на полях (архівні чи бібліотечні), що допомагають локалізувати й шукати ту чи іншу книгу в просторі фондових середовищ. Сьогодні ми будемо говорити про незвичне використання книжки, про її «псування», про те, яким чином рефлексії над книгою можуть призвести до витворення власних шедеврів», – розповів Василь Федорович.
Зі вступним словом звернувся до учасників заходу директор Alliance Française у Львові Бернар Улья: «Я постійно відкриваю для себе все нові й нові книги, добре знаю французьку поезію. Це – моє захоплення. Зазначу, що кожного року в березні у Франції відбуваються заходи під назвою «Весна поетів». Ми хотіли б передати Львову частину цього фестивалю, у рамках якого могли б провести лекції в школах із поглибленим вивченням французької мови, вечори пам’яті видатних французів і, звичайно, організувати читання французької поезії».
«Зустріч із художником Ґабсом – це кульмінаційний захід у рамках фестивалю. Для нього поезія – це не щось академічне й важке для сприйняття, а те, що супроводжує нас щодня, що допомагає вижити в сучасному світі. Це спосіб відсторонення від усього негативу задля роздумів про щось приємне. Для нас поезія – це свіжість, легкість, спонтанність…», – зазначив Бернар Улья.
Французький художник-сатирик Ґабс розповів учасникам презентації про основні аспекти й концепцію своєї творчої діяльності: «Коли я навчався на літературному факультеті, багато подорожував і малював гумористичні ілюстрації, у яких поєднував свої літературні знання з відповідною роботою. Я завжди подорожую зі своєю дружиною і беру багато речей, у тому числі й книги. Моя улюблена – «Антологія поезії» – теж завжди зі мною. Читаючи її, у мене виникає невимовне бажання малювати на сторінках книжок. Як тільки я маю якусь ідею – відразу малюю її просто в книжці».
Під час зустрічі художник-карикатурист поділився секретами власної творчості, розповівши, як саме в нього виникають асоціації, які згодом він відображає на папері, аби допомогти наступному читачеві краще зрозуміти й уявити те, що, можливо, приховане між рядками.
«Хотів би зазначити, що мої малюнки – це не ілюстрації, адже поезія є самодостатньою. Мої малюнки – це те, на що мене надихає поезія. Оскільки я ілюструю гумористичний журнал, то мої «твори» теж мають гумористичне спрямування. Я не використовую додаткові предмети чи папір, лише обираю вільне місце на сторінці й хапаю будь-що, що є під рукою – ручку, олівець, фломастер. Моя творчість – спонтанна. Я працюю з тим, що в мене в голові. Це схоже на те, як жінка куховарить, готуючи страви з тих продуктів, які є в холодильнику», – з посмішкою говорить художник.
Ґабс також навів декілька прикладів того, як переважно сприймають поезію в суспільстві. За його словами, для пересічних людей вона, на жаль, асоціюється з чимось нудним і надто філософським. Художник закцентував увагу на тому, що часто багато ілюстрацій до книжок зображені «неправильно», вони ніби «віддаляють» читача від світу поезії.
«Моя ж концепція творчості така: книга з поезією – це дзеркало, відповідно, читаючи її, ми читаємо себе. Така книга – як сучасний Інтернет, коли хочемо – заходимо і навпаки – не обов’язково читати її всю. Поезія має бути сучасною, адаптованою до сьогодення й приносити щастя. Тому у своїх малюнках я намагаюся хоч на мить, та все ж зберегти це відчуття», – захоплено розповідає Ґабс.
Окрім того, митець показав присутнім фото, зроблені в Парижі, на яких фотограф «упіймав» саме той щасливий момент, який має зв’язок із поезією. Зокрема, на одній зі світлин зображено засніжений автомобіль, на склі якого написано французькою: «Я люблю свого ангела». «Це і є момент щастя, який не вимагає багато часу. Потрібно просто зробити паузу й незначні фізичні зусилля, щоби написати будь-яку поезію, навіть таку примітивну, як, скажімо, ця – зображена на фото», – прокоментував світлини французький художник.
«Так, як музикант кристалізує звук чи художник картину, так і поет фіксує момент щастя, який ми не бачимо, але відчуваємо крізь час, попри його шалену швидкоплинність. Поезія робить людей щасливими в цьому короткому житті», – поділився своїми роздумами Ґабс.
Під час відкриття виставки відвідувачі мали змогу оглянути експозицію робіт французького художника, а також франкомовні книги з фондів Наукової бібліотеки, серед яких – й улюблені видання Ґабса.
Ірина Кузьма
Фото Олександра Лавриновича