Дивись на чудесний світ, зачаровуйся його красою і бери стільки, скільки можеш взяти!
Гуманітарна аура античності має вселюдський характер, і тому ЇЇ думка вічна.
За Платоном, думки керують світом. Вічний рух думки – в античних загадках, що спонукає не тільки дивитись на природу оточуючих людину речей, а й дивуватись їх красою – красою матеріального, рослинного, тваринного і людського світів.
З огляду на це «Сто загадок Симфосія», які вперше повністю переклав Андрій Содомора, в супроводі есеїстичних мандрівок мудрої думки в них українського письменника привернули мою увагу. Жанрово вони є, за словами А. Содомори, фактично продовженням есеїв, що у книжці «Наодинці зі словом» (1999 р). Переклади «Загадок Симфосія» подарувала мені Тетяна Михайлівна Комарницька з нагоди мого дня народження. Відразу хотілося щиро сказати про цей новий шедевр відомого перекладача, письменника та науковця.
Є безліч різних загадок, а загадки пізньолатинського «Симфосія» – особливі. Вони не тільки стислі (кожна вміщається у три гексаметри), а й композиційно завершені. Можеш тільки приємно подивлятись, як пізньолатинський автор зумів це зробити, а автор подарованої мені книжки це збагнути, вловити і по-філософськи майстерно, прозоро, емоційно й пластично відобразити у своєму дійсно науковому шедеврі. Читач запрошений не тільки ступати «на загадковий місток, що єднає світи в єдиному духовному просторі», а й зачаровуються чудесною природою речей. Звичайно, це не кожен хоче і може, а в основному це так є. Відзначаючи циклічність композиції «Загадок..», їх композиційну завершеність, відкриваємо й те, що вони, хай непомітно, але позначені присутністю «античних авторів – Гомера, Вергілія, Овідія, Горація, а також присутність визначних постатей інших літератур української, російської. Не менш важливою є також інша книжка для тренування своїх знань зі світу речей і смекалки руху думки в нашому архіцікавому і чудесному світі природних речей.
Спеціально пишу цей відгук стисло, щоб дати можливість зацікавленому читачеві самому розібратись в популярності й глибині філософії перекладених «Загадок…» і в паралельних до есе коментарях А. Содомори. Книжка вчить глибоко пізнавати життя, тішитися його красою і брати в цій красі стільки, скільки кожен може. Раджу кожному, хто хоче йти наміченими в загадках стежками прочитати ці загадки разом з есе-коментарями. Мої побажання не є чистим, щирим відгуком про книгу. Впевнений, що будете вдячні її авторові за його працю.
Ярослав Гаврилишин