Статут кожного університету, а Львівського зокрема, окреслює мету та статус ВНЗ, принципи його освітньої діяльності, права та обов’язки керівника, працівників, студентів, а також інші засади його успішного функціонування. Чинний статут Львівського національного університету імені Івана Франка було прийнято 2002 року. Від того моменту минуло тринадцять років, країна змінювалася, вища освіта щораз активніше розвивалася намагаючись досягнути загальносвітового стандарту, тяжіючи до автономії університетів, збільшення ролі студентського самоврядування в житті ВНЗ, інтенсифікації міжнародного співробітництва та інших процесів, які могли б додати динаміки розвитку освітнього й наукового життя. У контексті освітніх реформ змінювався і статут Університету – 5 разів за погодженням Конференції трудового колективу його доповнювали і редагували.
6 вересня 2014 року вступив у дію Закон України «Про вищу освіту». За словами нинішнього Міністра освіти і науки України Сергія Квіта, новий закон покликаний втілити ідею університетської автономії насамперед в академічній, організаційній та фінансовій сферах. Саме цей революційний Закон поклав край існуванню «змінених і доповнених» статутів українських університетів: у прикінцевих і перехідних положеннях нового Закону України «Про вищу освіту» рекомендується «вищим навчальним закладам протягом двох років привести тип і статути навчальних закладів у відповідність із цим Законом».
Адміністрація Львівського національного університету імені Івана Франка відреагувала на заклик профільного міністерства доволі швидко й уже 19 вересня було сформовано статутну комісію, до складу якої увійшли проректори, представники профспілки працівників Університету, юридичного факультету, голова Ради деканів, студентських громадських організацій. Комісія провела понад 30 засідань, метою яких було створення нового статуту ЛНУ ім. Івана Франка та приведення його у відповідність до нового Закону України.
У проект було включено принципові пункти, яких вимагає ЗУ «Про вищу освіту». Зокрема, відтепер у статуті закріплено статус Університету як дослідницького, чітко прописано права та обов’язки засновника – держави в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти й науки, детальніше розписує принципи функціонування студентського самоврядування, права наукових і науково-педагогічних працівників, збільшує термін повноважень Вченої Ради Університету до 5 років, обмежує можливість перебування однієї людини на посаді керівника університету до 2 термінів і торкається інших основних принципів організації роботи Університету. Зокрема, на вищі навчальні заклади покладено обов’язок запобігати плагіату в наукових роботах, а також напрацювати «внутрішню систему забезпечення якості освітньої діяльності та якості вищої освіти». У статуті передбачено також інші норми, суголосні з новим Законом України.
Проте проект Статуту Львівського національного університету імені Івана Франка не тільки дублює обов’язкові статті, прописані у Законі України «Про вищу освіту», а й слугує своєрідним дороговказом на шляху розвитку Університету: сам Закон містить близько 40 посилань на статут навчального закладу як визначальний чинник регулювання науково-педагогічної та господарської роботи університетів. Відтак, основною метою статутної комісії було не тільки підготовка ґрунту для імплементації нового Закону, а й увиразнення тих прав та особливостей Львівського національного університету імені Івана Франка, які дозволять розвиватися нашому ВНЗ власною траєкторією. Статутна комісія розробила проект, який було прийнято на засіданні Вченої ради Університету 29 квітня 2015 року. Проте остаточне погодження статуту відбулося на Конференції трудового колективу Львівського національного університету імені Івана Франка. Про основні відмінності нової редакції статуту порівняно з попереднім йшлося у виступі Першого проректора Василя Височанського.
Серед ключових доповнень і доопрацювань у новому статуті – питання щодо обрання завідувача кафедри та збільшення вимог до претендентів на посаду декана факультету. Так, згідно з проектом, «декан факультету повинен мати науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання відповідно до профілю факультету. Кандидатом на посаду декана може бути особа, яка впродовж останніх 5 років перед обранням працювала в Університеті на науково-педагогічних посадах на постійній основі».
Суттєві корективи також стосуються організації роботи Вченої Ради: відтепер (і це також прописано в Законі України) головою Ради не обов’язково повинен бути ректор Університету. «Голова обирається таємним голосуванням з числа членів вченої ради вищого навчального закладу, які мають науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, на строк діяльності вченої ради. Деяких змін також зазнає склад Вченої Ради, нововведення, яке є напрацюванням статутної комісії Університету передбачає, що від факультетів, де кількість посад наукових, науково-педагогічних працівників відповідно до штатного розпису становить більше 100, мають бути обрані по два представники з числа завідувачів кафедр, професорів, докторів наук.
Стаття 36 п.7 Закону України «Про вищу освіту» передбачає, що «Вчена рада вищого навчального закладу може делегувати частину своїх повноважень вченим радам структурних підрозділів». Відповідно до цього 29 квітня 2015 року Вчена рада Університету прийняла ухвалу про передання повноважень обрання за конкурсом доцентів вченим радам факультетів.
Деяких змін, згідно з проектом статуту, зазнав й інший колегіальний орган управління Університетом – Конференція трудового колективу. Від моменту затвердження статуту претендентів Конференції обиратимуть на один рік, включаючи виборних представників із числа студентів, аспірантів, докторантів.
Також Закон вимагає обов’язково визначити у Статуті порядок формування, строк повноважень і порядок діяльності Наглядової Ради. Проект статуту визначає кількісний склад – 9 осіб, термін повноважень Ради – 5 років.
Окрім того, у проекті Статуту з’явився принципово новий пункт, який стосується Громадської ради: вона повинна стати постійним органом Конференції, функціонуватиме на громадських засадах та здійснюватиме контроль за виконанням рішень Конференції. Кількісний склад і структуру громадської ради затверджуватиме Конференція.
У разі затвердження Статуту Міністерством освіти і науки України, суттєве розширення прав отримають і органи студентського самоврядування.
Кроком до спільності у прийнятті найскладніших рішень також повинен стати процес прийняття кошторису Університету: згідно з проектом Статуту «процес підготовки проекту кошторису Університету забезпечує ректорат». Проте надалі проект кошторису розглядатиметься на спільному засіданні ректорату та профкому Університету, а його затвердженню передуватиме громадське обговорення в структурних підрозділах і в Університеті. Пропозиції, висловлені на громадському обговоренні, розглядатиме Вчена рада Університету під час затвердження кошторису.
Відповідно до рішення Вченої ради відтепер при затвердженні кошторису Університету щорічно передбачатиметься до 20% коштів спеціального фонду від надходжень за надані освітні послуги на розвиток відповідного структурного підрозділу.
Новий Статут Університету також містить деякі зміни, які стосуються наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, міжнародного співробітництва, а також фінансово-господарської діяльності Університету. Зокрема щодо створення Наукового товариства студентів, аспірантів і молодих вчених, сприяння академічній мобільності учасникам освітнього процесу.
У підсумку делегати Конференції трудового колективу Університету більшістю голосів погодили проект Статуту.
Остаточне рішення щодо затвердження статуту має прийняти Міністерство освіти і науки України.
Олег Вівчарик