Кожен факультет нашого Університету має чим похвалитися, адже в кожного – численні наукові здобутки. А що ж відбувається у вільний від роботи чи навчання час? Безумовно, найкраще відпочивати вміє геологічний факультет. Їхні традиції унікальні та неповторні, які, окрім розважальної функції, виконують також навчальну. Про найяскравіші події “геологічного дозвілля” розповів заступник декана з навчально-виховної роботи доцент Сергій Ціхонь.
“Наш факультет відносно молодий, але маємо декілька хороших традицій, які вже стали частиною факультетського життя. Загалом професія геолога захоплива, романтична, сповнена різноманітних пригод. Під час мандрів геолог ніколи не знає, що чекає його попереду, тому важливо не тільки дати йому професійні знання, а й виховати головні людські цінності.
Невід’ємною частиною життя на геологічному факультеті є його традиції. Найголовніше професійне свято для нас, звісно, – День геолога. Його ми відзначаємо в перший тиждень квітня, адже в другій половині весни геологи, як птахи, розлітаються в різні куточки України. Уже кілька років святкування триває впродовж трьох днів. У п’ятницю – урочисте відкриття свята. Декан вітає студентів і викладачів із Днем геолога, а спудеї в “міні-виставах” репрезентують викладачів у цікавих ракурсах. Також проводимо інтелектуальну гру “брейн-ринг” серед студентів різних курсів, іноді долучаються аспіранти. Наступного дня відбуваються спортивні змагання з футболу, волейболу, настільного тенісу, перетягування каната. У них беруть участь і студенти, і викладачі. Дійство триває майже цілий день. На цей захід приїжджають також випускники, які охоче долучаються до змагань. У неділю в нічному клубі “Галактика” організовуємо захопливе шоу “Танці з викладачами”, яке є традиційним з 2008 року. Правда, у 2009 році воно трансформувалося у “співи з викладачами”, але цього року, знову ж таки, повернулося в попередній формат. Суть дійства в тому, що заздалегідь організовують пари “студент-викладач”, з якими працюють спеціально запрошені хореографи. У “Галактиці” проходять конкурсні виступи танцюристів, де їх строго оцінюють судді, а студенти вболівають за “свої” пари. Танці обов’язково мають бути веселими, а найцікавіше, що студенти бачать викладачів в іншій іпостасі.
Другим за значущістю святом є “Лебедина пісня”, яка зародилася років 30 тому на нашому факультеті і має досить тривалу й цікаву історію. Зазвичай, усі факультети проводять випускний вечір. У нас раніше було трохи по-іншому. Колись організовували військові табори, де всі студенти-хлопці після четвертого курсу мали проходити кількамісячні збори-навчання. Оскільки саме на цей період припадали терміни проведення практики, хлопці проходили їх після 5 курсу. Відповідно, у червні на урочистому врученні дипломів були присутні лише дівчата. Хлопці отримували дипломи пізніше – по закінченні військових зборів. Унаслідок цього, на геологічному факультеті не було випускного вечора. Таку зустріч вирішили проводити в грудні перед останньою сесією.
Перша “Лебедина пісня” відбулася в 70-х роках у приміщенні університетської їдальні. Спочатку ці вечори не мали назви. А одного року студенти виготовили плакат на це свято, на якому було зображено, як в університет входять маленькі каченята, а виходять звідти красиві білі лебеді. Суть теперішньої “Лебединої пісні” в тому, що студенти п’ятого курсу діляться своїм досвідом із “зеленими” першокурсниками про те, як треба вчитися і “жити” на факультеті. У різних виставах показують цікаві “особливості” характерів та поведінки викладачів, казуси (або, як ми їх називаємо, “легенди”), які відбуваються на практиках і на парах, веселі будні студентського життя, тобто репрезентують факультет зсередини, щоб допомогти першокурсникам адаптуватися. Наприкінці вечора “актори” вручають грамоти викладачам за заслуги перед студентами, придумуючи найрізноманітніші номінації.
Традиційними для студентів та викладачів геологічного факультету стали походи в чарівні Карпати навесні та восени. Улітку, під час практики, відбувається бойове хрещення студентів першого курсу на горі Говерла, яке започаткував у 2004 році професор кафедри геології корисних копалин Іван Попівняк. Така акція згуртовує, зближує студентів. Тут вони мають змогу навіть перевірити друзів на надійність – бачать, хто у важку хвилину може їм “підставити плече”, а хто – ні. Йдуть на Говерлу всі студенти. Кожен хоче довести насамперед собі, що підкорить найвищу вершину України. Також навесні здійснюємо сходження на гори Маківку і Ключ, йдучи стежками Українських Січових Стрільців. Біля меморіалу на горі Маківка віддаємо шану борцям за свободу України і мандруємо далі. Восени вирушаємо стежками Івана Франка на гору Парашку.
Бажаю студентам інших факультетів також започатковувати різні цікаві традиції.
Отже, берімо приклад із геологів! Учімося відпочивати з користю!
Підготувала Богдана Баюнова