Дати належну оцінку книгам, які вийшли з-під пера сучасника – заняття нелегке, позаяк не завжди таланить бути об’єктивним у судженнях. Тим паче не кожен автор здатен гідно сприймати похвалу чи критику на своє творіння… У всякому разі, якщо ж книга появилася друком, то кожен автор сподівається на зацікавлення і певний присуд сучасників, щоправда, інколи завбачливо готуючись до відвертого ігнорування або й несприйняття. Та найнеприємніше для автора – письменника, ученого, журналіста, мемуариста – це цілковита мовчанка.
Автор книг, які маю намір репрезентувати у дописі, є професором Львівського університету, викладає різні географічні дисципліни студентам, веде активну наукову діяльність. Звісно, як науковцеві Миколі Назаруку також цікава думка громадськості щодо результатів його наукового осмислення проблематики великого міста. Що більше, його праці («Львів у ХХ ст.: соціально-екологічний аналіз. Монографія» (Львів, 2008) і «Львів на початку ХХІ ст.» (Львів, 2015)) не мали б залишати байдужими передовсім львів’ян і людей, яких цікавить це феноменальне своєю строкатою, географічною, історичною, національною, культурною та духовною специфікою місто. Адже добре відомо, що Львів чи не з початків розбудови розвивався як визначний торговельний вузол і своєрідний полікультурний центр міжнаціональної толерантності.
Наукова «дилогія» Миколи Назарука відпочатково справляє враження незвичних видань, оскільки книги дійшли до читача у навдивожу ошатних палітурках із промовисто зацікавлювальним дизайном, що виказує непересічний художньо-естетичний смак автора. Першу книгу – «Львів у ХХ століття: соціально-екологічний аналіз» – уже достатньо широко обговорено у науковому світі, позаяк на її основі Миколі Назаруку у 2010 році присвоєно науковий ступінь доктора географічних наук.
альний підхід до міського середовища як цілісної урбосоціоекосистеми в аспекті проблеми взаємодії та взаємовпливів суспільства і природи. Засобами теоретико-методологічних засад конструктивної географії, зокрема інструментарієм соціально-екологічного, історичного і структурного аналізу, науковець окреслив суттєві риси формування екосистеми великого міста, динаміку взаємодії та еволюції наявних у минулому природної і антропогенної складових урбоекосистеми, принципів освоєння мешканцями природного середовища на різних етапах суспільного розвитку, «виявлення ступеня деградації природного середовища міста та обґрунтування шляхів його відтворення», випрацювання «прогностичних рекомендацій щодо екологізації виробництва та благоустрою території міста» тощо. Словом, методом глибинного зондажу у проблематику «біографії» міста Львова останніх двох століть дослідник запропонував шляхи «екологічної реставрації всіх компонентів ландшафтів і відновлення екологічної рівноваги між природно-антропогенними системами міста й навколишнім природним середовищем» (див.: Львів у ХХ ст…– С. 9) .
У полі зору Миколи Назарука-монографіста широкий спектр соціоекологічної проблематики Львова: людський потенціал як домінантний чинник функціонування соціоекосистеми міста; динаміка природного середовища та його вплив на соціоекосистему (антропогенна трансформація рельєфу, ґрунти, кліматичні умови, водні ресурси, динаміка у рослиному та тваринному світі, техногенні впливи на довкілля та їх негативні наслідки в урбоекосистемі Львова); розбудова промисловості, транспортних мереж, їх вплив на екологічну рівновагу в місті та зміни в якості життєвого середовища містян; специфіка фактору житлової забудови та шляхи оптимізації архітектурно-планової перспективи геопросторової організації житлового фонду; аспекти природоохоронної діяльності у сфері управління містом та ін. Як бачимо, дослідник зумів охопити величезний комплекс соціально-географічної, історичної та екологічної проблематики урбоесоціокосистеми міста Львова і, як відзначено вище, на основі монографії успішно репрезентував свою концептуальну візію, здобувши ступінь доктора географії (тема докторської дисертації – «Конструктивно-географічні основи розвитку та функціонування соціально-екологічних систем великих міст»). Оскільки першу книгу наукової «дилогії» належно поціновано та обговорено на різних наукових форумах і на спеціальній раді із захисту дисертацій, читача, мабуть, більше зацікавить нещодавна поява з друку наступної частини двокнижжя – «Львів на початку ХХІ ст.».
У науково-популярному виданні – а саме так окреслено жанр книги – автор акцентує увагу на філософському ракурсі дослідження міста як соціального феномена, як живого організму, на еволюційних стрибках та спадах у процесі становлення, пропонуючи, отже, вивчати цілісно та полікомпонентно «біографію» великої урбосистеми. Саме розмаїті образи Львова – значного торговельного, а згодом індустріального центру держави, «культурної столиці», духовної Мекки української нації, унікального історико-архітектурного музею під відкритим небом («366 пам’яток різних стилів, 150 церков») тощо – дослідник вважає за доцільне різноаспектно осмислювати. Свою ж книгу він присвятив аналітичному опису «геопросторового розвитку міста за двадцять років незалежності» України, щоб з’ясувати особливості еволюції Львова, демографічних процесів, економічних викликів і накреслити перспективи та стратегію реалізації сприятливих програм його розвою у наступні десятиліття ХХІ ст. Як і в попередній монограмі, книгу про Львів у ХХІ ст. автор форматує у науково-апробований системний спосіб, дозовано подаючи матеріал про різні аспекти соціально-економічних, екологічних та інших процесів у великому місті. Тут знайдемо конспективний виклад діахронного погляду на еволюцію («Геочасовий чинник у функціонуванні та розвитку урбосистеми м. Львова»), а надалі й докладну аналітику різних аспектів життєдіяльності урбосистеми Львова: демогеографічні процеси; структурні зміни в економічному житті; геопросторові зміни в адміністративному поділі міста (за районами); сфера послуг (туризм, готельне та ресторанне господарство, IT та бізнес-послуги); освіта та її вплив на стратегію розвитку міста; сакральні об’єкти у міському просторі; еколого-географічна специфіка генерального плану розвитку Львова до 2025 року. Відзначимо, що книга рясно документована численними таблицями, схемами, картами, графіками, діаграмами, фотоілюстраціями тощо, що збільшує довіру до наукового тексту. Науково-популярне видання споряджене переліком використаних інформаційних джерел і літератури, а також вкрай цікавими інформаційними додатками («Кількість релігійних громад за конфесіями»; «Вищі навчальні заклади ІІІ – IV р. а.»; «Готельні заклади»; «Землі міста Львова»; «Обсяг реалізованої промислової продукції за видами діяльності (2005 – 2012 рр.)»; «Приріст (скорочення) кількості населення»; «Геопросторові особливості розміщення храмів м. Львова»; «Кількість працівників установ НАН України у Львівській обл.»; «Кількість працівників ВНЗ III – IV р. а. Львівської області»; «Характеристика основних площ міста Львова»; «Вулиці міста Львова, на яких проживає найбільше жителів»; «Найбільші вулиці Львова за кількістю житлових будинків»).
У «Післяслові» учений висловлює жаль з приводу того, що швидкоплинний час усе нове моментально робить застарілим, а тому, досліджуючи феномен Львова як велику урбосоціоекосистему, йому не вдалося втягнути в аналітичну призму вкрай цікаві нещодавні зміни, які сталися у міському просторі за останні роки ХХІ ст. (запровадження електронного впорядкування документаційних потоків для ефективності вирішення проблем міста і містян; зміни в ІТ та туризмі, поліграфії та легкій промисловості, в освіті, культурному житті та транспортній системі тощо). Здебільшого усі зміни вселяють довіру професорові Миколі Назаруку до теперішнього керівництва міста, адже вони скеровані на забезпечення комфортності життєвого середовища львів’ян і гостей міста, а це викликає віру в те, що невдовзі Львів – без фальшивих суператестацій і пересад – стане одним із найкращих і найзатишніших міст України і світу.
І насамкінець додамо, що хоч-не-хоч, а з-поза пліч соціоекогеографа Миколи Назарука, автора книг про Львів у ХХ–ХХІ ст., поглядає вимудрілий досвідом наукової праці та повсякденним буттям, щиро, а проте іронічно усміхнений любомудр із світлим, зичливим поглядом на життя і людей, який своєю працею намагається сформулювати головні концепти та стратегічні орієнтири поліпшення, ушляхетнення соціогеопросторових реалій міста Львова, львів’ян і гостей. Бо ж і подосі у фокусі його наукових зацікавлень філософська проблематика наслідків цивілізування світу (до речі, Микола Назарук ще у далекому 1990 р., напередодні проголошення державного суверенітету України захистив кандидатську дисертацію «Філософсько-методологічні основи екологічного виховання молоді у сучасних умовах», здобувши ступінь кандидата філософських наук). І справді, І справді, многоцінна, якщо означити словом Івана Франка, «дилогія» про Львів ХХ – ХХІ століть іще раз підтверджує його дар філософа-осмислювача глобальної проблематики людської життєдіяльності.
Юрій Горблянський