Великий шотландець Томас Карляйль у середині ХІХ віку наважувався стверджувати, що, крім загальнохристиянських святих і державців, кожна нація повинна мати своїх героїв – поетів і митців. Національна пам’ять – один із вагомих компонентів ідентичності та самобутності нації, свідчення тяглості її традицій, здобутків і перспектив.
Патрон кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики Григорій Кочур, безперечно, належить до тих Достойників Слова, якими пишаються українці. Майстер сприймав літературу як головну духовну опору нації в боротьбі за самозбереження. Він вимріював відбудову світової літератури на рідному ґрунті і, як М. Драгоманів, І. Франко, М. Рильський, М. Зеров, М. Лукаш, вважав саме цю споруду одним із засобів здобуття інтелектуальної волі для своєї нації. Побудові цієї споруди присвятився повністю і подарував українській перекладній літературі «здоровий корм духовий» (І. Франко). Григорій Кочур зробив настільки велегранний внесок до світової культури, що його доробок заслуговує на окрему галузь філологічних пошуків – кочурознавство.
Як окрема структурна одиниця наша кафедра сформувалася на факультеті іноземних мов у березні 1998 року, а вже у вересні 1998 року ухвалою Вченої ради Львівського університету їй було присвоєно ім’я Григорія Кочура.
Григорій Кочур, його художнє слово і теоретичні праці – завжди з нами, у нашому повсякденні, ву науково-пошуковій і в навчально-методичній роботі. Докладаємо максимум зусиль, щоб у нашу вкрай складну епоху студенти (на нашому відділі Англо-українського перекладу навчається понад 400 осіб) були кочурівцями, щоб уберегти їх від згубного впливу
притранспортованих нам ідей десакралізації, буцімто необхідних т. зв. культурним націям, щоб у їхніх молодих душах була повноцінна повага та любов до рідної мови й культури, до найсяйливіших імен українського письменства.
Від 1998 року маємо досить вагомі здобутки в дослідженні творчості нашого Патрона. Співпрацюємо з Літературним музеєм Григорія Кочура в Ірпені. Спільними зусиллями опублікували два біобібліографічні покажчики «Григорій Кочур» (Львів, 1999, 2006) та двотомник його теоретичних праць (Київ, 2008). 13-14 грудня 1993 року, ще за життя Майстра, факультет іноземних мов нашого Університету провів першу всеукраїнську конференцію, присвячену його творчості. Відтоді Кочурівські конференції відбувалися досить часто з обов’язковою публікацією матеріалів конференцій.
Одначе усвідомлюємо, як багато ще необхідно зробити, щоб можна було говорити про розвиток кочурознавства. Треба глибоко дослідити перекладацькі засади, перекладацьку стратегію, компенсаторські механізми Григорія Кочура, його індивідуальні творчі знахідки, лексичну й синтаксичну своєрідність його перекладів, зіставити з іншими Майстрами, його попередниками, сучасниками й послідовниками. Хотілося б, щоб кочурознавство поширилося за межі України, щоб переклади Г. Кочура досліджували іноземці, з чиїх рідних мов перекладав Майстер.
Вимагає опрацювання тема «Григорій Кочур: творчість за ґратами». На часі видання спогадів про Майстра чи, принаймні, та вибраний його епістолярій. Мрією мрій було б опублікувати «Третє відлуння» як різномовну білінгву з відповідним коментарем.
Щороку в листопаді проводимо Кочурівські урочистості для відзначення річниці з дня народження Патрона кафедри (17 листопада 1908 року). Цьогорічні Кочурівські читання відбулися 20 листопада на тему: «Григорій Кочур – серед своїх сучасників та послідовників». Йшлося про творчі зв’язки Г. Кочура з М. Зеровим, І. Стешенко, М. Лукашем, В. Мисиком, М. Рудницьким, Ігорем Костецьким, В. Коптіловим, Ю. Жлуктенком. Ми намагалися відтворити ту атмосферу, в якій – всупір надзвичайному ідеологічному тиску – створювалися перекладацькі шедеври, розвивалася літературна критика, зароджувалася теорія й історія перекладу як навчальні та пошукові дисципліни. Не обмежувалися лише Україною, розглядали здобутки й інших слов’янських країн (тут, зокрема, вагомою була доповідь Т. Шмігера) і зі здивуванням усвідомлювали, що наші перекладацькі та перекладознавчі здобутки часто перевершували інші країни. Для естетичного задоволення звучала поезія – оригінальна та перекладна.
Наше свято активізувалося цього року, бо лауреатом Літературної премії імені Григорія Кочура 2015 року став доцент кафедри, дійсний член НТШ – Тарас Володимирович Шмігер. Як вихованець нашої кафедри, він ще з третього курсу навчання брав активну участь у науково-пошуковій роботі, зокрема у сфері бібліографії. Після закінчення навчання в Університеті (диплом з відзнакою) Т. Шмігер розпочав навчання в аспірантурі за спеціальністю – перекладознавство. Темою свого дослідження він обрав історію українського перекладознавства ХХ віку. Хоча в цій галузі зроблено було чимало, та Т. Шмігер перший систематизував та чітко окреслив розвиток перекладознавства в Україні в ХХ ст.
20 березня 2008 року на засіданні спеціалізованої вченої ради у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка Тарас Володимирович блискуче захистив кандидатську дисертацію на тему: «Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя: ключові проблеми та періодизація».
Дотепер у науковому доробку Т. Шмігера, крім багатьох статей, зокрема в закордонних виданнях, – дві книжки: монографія «Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя» (Київ, 2009) та бібліографія «Українське перекладознавство ХХ сторіччя (Львів, 2013), що вміщає 4710 коментованих позицій.
За це двокнижжя Творче об’єднання перекладачів Київської міської організації НСПУ висунуло Т. Шмігера претендентом на Літературну премію імені Григорія Кочура, а Комісія з присудження цієї премії 10 листопада 2015 року визнала його лауреатом 2015 року.
17 листопада в славному приміщенні Національного музею літератури України відбулося урочисте вручення премії. На урочистостях були найвідоміші діячі української культури: академік М. Жулинський, філологи: В. Скуратівський, О. Чередниченко, В. Ткаченко, М. Кочур, О. Пономарів, Л. Коломієць, В. Радчук, М. Ткач, С. Кіраль. Вів засідання Перший заступник Міністра культури І. Ліховий. Творчий доробок Тараса Володимировича дуже вдало охарактеризував заступник Міністра освіти і науки України М. Стріха.
Рідну Тарасові Володимировичу кафедру представляли асистенти Г. Пехник та М. Кравцова. Завдяки їм на вечорі звучали поезії Григорія Кочура – оригінальні та перекладні.
Повертаючись до Кочурівських читань, доречно додати, що на них були присутні та виступали інші лауреати Літературної премії імені Григорія Кочура, зокрема Андрій Содомора та Роман Гамада. Із портрета на нас дивилися лагідні, розумні очі Григорія Порфировича. І затишніше ставало від його усмішки…
Роксолана Зорівчак,
професор,
лауреат Літературної премії імені Григорія Кочура 2011 р.