Символ єдності, національного та духовного відродження народу, Учитель Церкви, політик, громадський діяч, меценат Митрополит Андрей Шептицький, 150-річний ювілей від дня народження якого ми відзначаємо впродовж року, своїм улюбленим творінням у гуманітарній сфері вважав Національний музей у Львові.
Цьогоріч Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького, одна з найбагатших скарбниць української культури та мистецтва в Україні, що завдячує існуванням своєму фундаторові та багатолітньому Патронові, перегортає 110-ту сторінку своєї історії.
Церковний музей, закладений у 1905 р. як приватна фундація Митрополита Шептицького, який у 1913 р. він урочистим актом дарував народові «на славу і в користь майбутности», відіграв непроминальну роль у справі українського духовно-культурного відродження.
Митрополит Андрей Шептицький спонукав виокремлювати локальні культурні риси й культурні особливості, збирати матеріальні речі та давні свідоцтва духовно-культурного розвитку Галицької України-Руси, що в майбутньому допомогли б нащадкам зрозуміти національне минуле у світовому контексті й засвоїти необхідний історичний досвід.
За умов бездержавності, аби запобігти перериванню історичних і часових зв’язків спадковості, Кир Андрей поклав на музей місію ланцюга культурної, духовної, інноваційно-творчої, консолідуючої трансмісії. Цю місію Національний музей у Львові виконує впродовж понад столітньої історії.
«На пошану Основника» – виставка Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького (вул. Драгоманова, 42), приурочена до 150-річного ювілею від дня народження свого фундатора. Тематично вона поділяється на три частини: «Рід Митрополита», «Митрополит і Національний музей у Львові», «Митрополит – меценат української культури». Свідчення про важливу історичну постать є своєрідними колажами, що формуються з різних джерел, але зберігають емоційну значущість.
У центрі першої зали – «Святий Юрій Змієборець» роботи Пінзеля. Це модель скульптурної композиції на фронтоні собору Св. Юра у Львові. Величний Святоюрський ансамбль – спадок, який нам залишили митрополити Атанасій та Лев Шептицькі. У залі – їхні портрети, літургійні ризи, розкішно розшиті золотом і сріблом, антимінси, пам’ятні медалі, рукописи і стародруки, документальні матеріали роду Шептицьких.
Окрім згаданих, рід Шептицьких дав й інших церковних ієрархів: греко-католицького єпископа Варлаама, Атанасія (єпископа Перемишльського), римо-католицького – Єроніма.
Про відомий рід, який упродовж своєї історії стояв на захисті віри й культури українців, давши плеяду найвищих ієрархів Української греко-католицької церкви, фундаторів монастирів і воїнів-захисників, свідчить «Сертифікат шляхетського походження, отримання графського титулу та герба Іоаном Кантієм Ремігієм на Шептицях Шептицьким», надані Францом-Йосипом у Відні. А мамине «Генеалогічне дерево графині Софії Фредро» переплітається гілками з генеалогічними деревами європейських монархів.
Заворожує особлива магія чорно-білих родинних світлин Шептицьких-Фредрів, які закарбували миті дитинства та юності майбутнього Першоієрарха. Батьки, дідусі й бабусі, він у сімейному альбомі – в колі родини й друзів.
У цьому розділі виставки також представлені пам’ятки зі збірок Національного музею, пов’язані з періодом єпископства Митрополита Андрея в Станіславові.
Наступна частина експозиції презентує особистий внесок Митрополита в розвиток Музею і його збірок. Андрей Шептицький, знавець і шанувальник мистецтва, особисто придбав і подарував музею близько десяти тисяч одиниць збереження, серед них: пам’ятки давньоукраїнського мистецтва, рукописи і стародруки, пам’ятки народного мистецтва, архівні матеріали, археологічні знахідки, живопис, ікони тощо.
Професор Іларіон Свєнціцький, який майже півстоліття обіймав посаду директора музею, реалізовуючи настанови засновника, самовіддано та професійно укомплектовував музейні збірки. Відтак, безцінні твори старовини були врятовані, збережені, вивчені й нині експонуються в Національному музеї.
Органічну єдність закумульованої енергетики нашої минувшини створюють унікальні рукописи та стародруки, найкращі взірці давньої декоративної тканини разом з українськими іконами. Нині експоновані ікони XVI ст. «Богородиця Одигітрія» і «Спас», сакральні тканини, предмети українського церковного гаптування могли бути спаленими, як і безліч інших культових предметів, що виходили з ужитку, якби не заклик Митрополита до місцевих парохів передавати церковні старожитності до музею і фінансування численних експедиції працівників музею по віддалених куточках нашого краю.
Поруч із традиційними українськими іконами – хрест зі Святої Землі, картини та твори сакрального мистецтва з Італії та Греції, які Митрополит привіз і подарував музею.
Тут представлена широка географія мистецьких творів, скажімо, серед іноземних колекцій – китайські акварелі на рисовому папері невідомого художника. Цінність та окремішність рідного набуває особливої ваги в контексті сусідніх культур, відтак на виставці представлені білоруська, російська, південнослов’янська колекції.
Підбірку листів, грамот, дипломів, вітальних адрес, доповнюють стародруки Євангелій та ілюстрованих Біблій. Є тут і Євангеліє з автографом Митрополита Андрея Шептицького та Папи Івана Павла ІІ.
Під впливом харизми Митрополита Андрея Шептицького перебували його сучасники, про що свідчать прижиттєві портрети Першоієрея та інтерпретація його образу згодом. Це підтверджують представлені художні твори нині відомих українських митців: Івана Труша, Олекси Новаківського, Модеста Сосенка, Олени Кульчицької, Івана Северина й інших. Назви композиційних портретів «Князь Церкви», «Мойсей», «Владика» пензля Олекси Новаківського чи гравюри «Пастир і вовки» Олени Кульчицької, «Подвижники Унії» Михайлини Степанович-Ольшанської, що представлені на експозиції, говорять самі за себе.
Митрополит завжди опікувався творчою долею обдарованих митців, він фінансував художню школу Олекси Новаківського, майстерні Модеста Сосенка та Осипа Куриласа, надавав стипендії молодим українським художникам та фінансував їхнє навчання в мистецьких навчальних закладах Європи.
Про Митрополита як великого мецената української культури розповідає третя частина виставки. Нове українське мистецтво представлене художніми творами різної тематики стипендіатів Митрополита.
В експозицію сакрального й образотворчого мистецтва органічно вплетені зразки народного мистецтва, зокрема гуцульського: натільні хрести і згарди з мосяжних хрестиків, порохівниці з оленячих рогів, шкіряні пояси, сумки, дерев’яні барчики, писанки та кераміка.
І знову переходимо до фотоархівних матеріалів – це широка добірка світлин Митрополита Андрея Шептицького. Цього разу – це його фото на офіційних заходах і неформальних зустрічах, серед студентів, духівників, місіонерів, під час відпочинку в літній резиденції і під час святкових Богослужінь. Із фотопортретів він посміхається стриманою, сповненою глибокої мудрості усмішкою. Символічною є світлина, на якій закарбована мить, коли Меценат української культури власноруч закладає перший камінь під час зведення нового корпусу музею.
Поміж світлинами – два твори – пейзаж і портрет гуцула пензля Митрополита. Ми пересвідчуємося, що обдарований Божою ласкою Андрей Шептицький був талановитим і успішним у кожній справі. Ми можемо перерахувати все, що він зробив, дбаючи про майбутнє свого народу, але чим довшою є часова дистанція, тим виразніше усвідомлюємо незбагненність феномена Людини.
Анастасія Коник.
Фото автора