Каменяр: Інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету імені Івана Франка

Перелітні тіні стародавньої античності

IMG_20160115_154343Що зачудовує нас в особі Романа Хоркавого, простої, скромної людини і через те, на жаль, не дипломованої академічними титулами й позбавленої літературних премій, автора нової фундаментальної книжки «Античність і сучасність»?
Уміння автора вловити та віддзеркалити у своїй творчості перелітні тіні стародавньої античності – це не просто талант Романа Хоркавого, а й складна робота. Складна вона й для самого зацікавленого читача. Він повинен прочитати не лише стислу рецензію на видання, а й книжку, відчути її зміст, насолодитися ним і використати у своєму житті.
Роман Хоркавий знайшов і відчув себе як ніхто інший на стежині інтелектуальних епох. Це не просто відчуття, а й глибоко творчі відкриття авторського розуму і душі на фоні глобальних і національних перипетійних парадоксів нашої технократичної пори. В історії є чимало інших прикладів інтелектуальної кооперації епох, наприклад, німецький класичний поет Йоганн Вольфґанґ фон Ґете називав себе греком. Цікавилися античністю й великі українці – Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко та інші.
У праці Романа Хоркавого знаходимо античні образи Сократа, Платона, Арістотеля, Геракліта, Герострата, Анакреонта, Гермеса, Сапфо, Гомера, Софокла, Пегаса та багатьох інших.
Уважно вникаючи в роздуми автора, читач помічає не тільки перелітні тіні визначних людей стародавньої античності, а й вимальовує риси обличчя Людини, яке невзмозі спотворити ненаситний часопростір, котрий розливається по цілому світу, залишаючи в ньому свої сліди. Він розливається, та не вилюднюється. На основі античних учень наш час наповнюється свіжими сентенціями автора, який ніби вбиває їх, як «цвяхи в стіну».
Час летить на такому коні, шпори якого інколи можуть віддзвеніти дуже швидко, незважаючи на те, як би ми не лукавили і не віддзеркалювалися в ньому через мур століть. Власне те головне, крім усього іншого, сказав автор щиро та просто, а подекуди й високохудожньо та високонауково у своїх віршованих, драматичних і прозових органонах своєї книжки.
«Праця Романа Хоркавого велика за обсягом, а відгук на неї скупий», – скаже читач. Ніби парадокс? Та ні! Тут багато що повинен зробити сам читач. По-перше, прочитати книгу, тому я її не переказую. По-друге, дати свою оцінку написаному та ввібрати своїм інтелектом не лише цей своєрідний і мистецький твір, а й посмакувати творчою майстерністю автора книги, його природними здібностями.
Авторські помисли Романа Хоркавого топчуть ряст у декількох часопросторах – далеко десь в Афінах, потім у Стародавньому Римі і нарешті вдома, в Україні. Там і тут йому легко і важко, цікаво і захопливо. На цьому довгому та складному шляху авторові книги здається, що життя – «це танець, який натхненно кружляє між Еросом і Танатосом», «втілення, уособлення танцю, його естетичний ідеал у чистому вигляді й водночас його конкретний прояв у вигляді найреальнішому, найдоткливішому». Тут читач знайде актуальні міркування на минуле, на сьогодні, назавжди. Кожна думка літературознавця, письменника, поета, драматурга, есеїста Романа Хоркавого відкривається читачеві несподіваними відтінками і спонукає його до роздумів на перспективу. Канва його думок і відчуттів перетворюється в поезію мислення й душі чуйного серця. З іменами інтелектуалів античної епохи майстерно пов’язані похідні сюжети, образи, ситуації, сентенції. Усе це відтворено в авторських верлібрах, присвятах, у віршованих версіях байок та драматичних візій. Науково захоплюючими і новітніми видаються читачеві есеїстичні пошуки Романа Богдановича, як наприклад, «Античне в Шевченка», «Шевченко й міфологія», «Час – і джерело, і ріка, і гирло». Цікаві авторські есеїстичні варіації різного змісту, афоризми й довідкові дані, пов’язані з книгою автора.
Заслуговує похвали мова твору. Вона – чиста, граційна, соковита. А які інтонації, глибока філософія, філософічність і психологізм! Створене Романом Хоркавим сприймається як реальні легенди. Відчувається рух думки, образів, сентенцій від індукції до дедукції. Стосунки між людьми, між речами та людьми автор пропускає, як людське життя, через високі морально-етичні цінності – любов, праця, добро.
Зміст разом із формою книги, її мова, багата на метафори, порівняння, епітети, будять у читача світлі помисли, благородні почуття: людську гідність, совість, порядність, любов до навколишнього середовища, що закликає читача до боротьби проти зла, агресії, війни, фальші.
Автор рецензованої книжки мало знаний в Україні. Це пов’язано з браком фінансів на тиражування його творчої продукції і з огляду на його дивовижну скромність. На це зголошується мало спонсорів, а сам автор особисто не в змозі тиражувати достатньо об’ємно свої твори. Інтуїтивно відчуваю і вірю, що цю людину-творця всеоб’ємно і по-справжньому як письменника багатьох літературних видів і жанрів, як поета, перекладача, літературознавця і лінгвіста, історика, філософа, професійного художника пізнають лише згодом, як це в нас, на жаль, традиційно відбувається.
Книга Романа Хоркавого буде корисною молодим і досвідченим, науковцям і студентам, а також для усіх тим, хто цікавиться зв’язками нашої сучасності з античною науковою культурою, передусім із давньогрецькою і давньоримською літературою, мистецтвом, з історією цих країн.

Ярослав Гаврилишин,
 доцент кафедри
німецької філології університету