Ігор Лісний – арт-менеджер і художник петриківського розпису 5 квітня в головному читальному залі Наукової бібліотеки ЛНУ ім. Івана Франка прочитав відкриту лекцію «Петриківка: від джерел до сучасності», у ході якої окреслив основні віхи історії розвитку петриківського розпису: від сакралізованого настінного декору до сучасного декоративного мистецтва.
Розповідь доповідача супроводжувалась цікавими ілюстраціями, які представляли взірці петриківського розпису на печах у 20-х рр. минулого сторіччя до оздоблень сучасних гаджетів традиційними петриківськими візерунками.
Але на початку була легенда…
Дівчина Оксана, яка мешкала в селі Петриківка, на берегах мальовничої річки Чаплинки, одного разу розмалювала вибілену стіну хати. Пензлика зробила з котячої шерсті, барвники загустила яєчним жовтком. У неї в руках почали розцвітати польові квіти, зачервоніли кетяги калини. А далі легенда говорить, що на велике здивування дівчини, з-під намальованих квітів і різнотрав’я залопотіла крилами золота жар-птиця. Вона враз вилетіла на подвір’я та почала кружляти над селом. Саме ця жар-птиця приносить петриківцям щастя та достаток.
Традицію малювати пензлем-кошачкою доповідач також пов’язує з легендою. Казкові квіти й чарівні птахи, на переконання майстра, найкраще вдаються пензликом із котячої шерсті. Під час майстер-класу присутні довідались і про природні барвники, і про техніку нанесення фарби.
Ігор Лісний пояснив, що давніх орнаментів збереглось небагато, адже сільські хати-мазанки білувались щороку. Відтак, попередні малюнки зникали, на їхньому місці з’являлись нові. Петриківці настільки звикли до своїх розписів, що не вважали їх чимось особливим, вони стали нормою повсякденного життя.
Лише у 30-х рр. ХХ ст. з’явилась перша школа декоративного малювання. Уже у 50-х рр. минулого століття у с. Петриківка збудували фабрику «Дружба», на якій рописували сувенірну продукцію, яку постачали у 80 країн світу. Сьогодні фабрика стоїть у руїнах.
У радянські часи петриківський розпис використовували для створення пропагандистських плакатів, художніх панно, картин. Зі стінного розпису він перейшов на сувенірну дерев’яну продукцію. Його широко застосовували в поліграфії: петриківські орнаменти з’являлись на поштівках, конвертах, марках, ілюстрували дитячі книжки тощо. Ним також оздоблювали вироби з кераміки та скла.
Традиції й тенденції розвитку сучасного живопису, що розвивається та набуває нових рис, доповідач розкривав крізь імена художників. Так, основоположницями класичного петриківського розпису вважають Тетяну Пату і Надію Білокінь.
Серед сучасних майстрів доповідач виокремив Василя Соколенка та Федора Панка, яких вважають корифеями сучасного петриківського розпису, Ганну Самарську, єдину ученицю відомої Катерини Білокур, Марфу Тимченко, яка наносила петриківські розписи на вироби з кераміки, Андрія Пікуша, Марію Яненко, Галину Назаренко та інших. Кожен із майстрів береже традиції й таємниці майстерності петриківського розпису і водночас шукає свого авторського стилю, удосконалює та популяризує народне мистецтво.
Таким чином, від настінного сакрального мистецтва петриківський розпис еволюціонував, і сьогодні його можна побачити і в станковому та монументальному мистецтві, його наносять на різноманітні матеріали – дерево, скло, кераміку, шкіру, текстиль, метал, пластик тощо.
Ігор Лісний із захопленням розповідав про те, як українські модельєри використовують петриківські орнаменти у створенні нових колекцій. Переконував, що петриківка користується популярністю серед дизайнерів інтер’єру. Нині модний теж розпис авто, і поруч із вишиванкою петриківський розпис набуває все більшої популярності.
Підсумовуючи, доповідач наголосив, що петриківка дуже динамічний вид мистецтва, що сьогодні активно розвивається. З гордістю Ігор Лісний підкреслив, що 2013 року петриківський розпис отримав статус нематеріальної культурної спадщини людства за репрезентативним списком ЮНЕСКО. Це наразі єдина форма культурної спадщини України, що потрапила до цього списку.
Довідка:
Ігор Лісний – арт-менеджер проекту «Петриківка» (petryivka.dp.ua) та художник розпису, який надає перевагу невеликим творам із рослинними орнаментами та птахами петриківського розпису.
Народився в с. Петриківка Дніпропетровської області. Досвід петриківського розпису переймав у відомої майстрині Марії Пікуш. Петриківському розпису навчається у Львівській національній академії мистецтв та займається проектами з його популяризації.
Анастасія Коник