У рамках відзначення Франкового ювілею 13 вересня 2016 року в Дзеркальній залі відбулась творча зустріч студентів і викладачів філологічного факультету з відомим українським філологом, директором Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень МАУП, професором Київського університету імені Бориса Грінченка Василем Яременком і його сином – дипломатом і громадським діячем, головою правління благодійного фонду «Майдан Закордонних Справ», колишнім Генеральним консулом України у Стамбулі Богданом Яременком.
Модератор заходу – проректор з науково-педагогічної роботи, професор Ярослав Гарасим зазначив, що зустріч із Василем і Богданом Яременками є продовженням традиції проведення у Львівському університеті творчих зустрічей із непересічними особистостями, видатними постатями сучасності, які творять науковий, культурний, політичний і дипломатичний простір України.
«Для філологів нашого Університету це унікальна можливість – слухати, спілкуватися, ставити запитання вченому-енциклопедисту, дослідницька візія якого торкнулась усіх періодів історії української літератури», – сказав Ярослав Іванович, представляючи почесних гостей.
«У рік 160-літнього ювілею Івана Франка нам особливо приємно вітати в Університеті людей Франкового гарту. Франко свого часу відкривав для українців багато призабутих імен української літератури, відкривав ту давню традицію української культури і доводив у наукових студіях те, що українці мають давню історію. Ту працю, яку розпочав Іван Франко, продовжує професор Василь Яременко – відкриває для України та світу забуті та призабуті імена українського письменства», – зауважив у вступному слові декан філологічного факультету Святослав Пилипчук.
Про спільну працю в часи тоталітарного режиму поділився спогадами колега Василя Яременка, доцент кафедри української фольклористики імені акад. Ф. Колесси Михайло Чорнопиский.
На думку Михайла Гнатовича, «Василь Яременко – із тих, хто дихає Україною». «Він вписав цілий розділ у новітню історію України, а його син, Богдан, зробив великий внесок у розвиток нової української дипломатії», – резюмував свій виступ Михайло Чорнопиский.
Усе своє життя Василь Яременко присвятив українській літературі – був її охоронцем, активним популяризатором і вдумливим дослідником. Повертаючи із забуття імена й творчість письменників, він видав понад 200 книг.
Під час розмови з філологічною спільнотою Університету Василь Яременко розповів про те, як йому вдалося залишитись українцем у часи тотальної русифікації, про більшовицькі репресії в літературі, про рукописи, зшиті нитками містифікацій, та глибоке розуміння українськості.
«Якби ми знали те, чого не знаємо, то мали би те, чого не маємо», – переконаний професор.
Звертаючись до молоді, Василь Яременко закликав студентів подивитись на минуле Української держави з погляду майбутнього, а також закцентував увагу на необхідності українського прочитання нашої літературної спадщини.
Професор передав до університетської книгозбірні свої наукові праці та нові видання творів українського письменства.
Модератор зустрічі, проректор Ярослав Гарасим, представляючи Богдана Яременка, який понад 20 років присвятив дипломатичній справі, працюючи на посадах консула Генерального консульства України в Нью-Йорку, Генерального консула України в Единбурзі (Великобританія), Генерального консула України в Стамбулі, сказав, що «найкращою «книгою» професора Василя Яременка є його син.
Діалог із Богданом Яременком відкрив молодим людям багато цікавого про сутність української політики та особливості зовнішньополітичних зв’язків нашої держави, змусив замислитися про власну роль у житті країни.
«Представляючи Українську державу у світі, часто дипломати не знають, у чому полягає український інтерес. І саме через відсутність цих відповідей ми воюємо, боремось за виживання, – вважає Богдан Яременко. – У час, коли є серйозна загроза українському, ми маємо пам’ятати, що стирання держави в інформаційно-культурному плані стирає і її кордони».
На завершення зустрічі, звертаючись до студентів, дипломат наголосив: «Аби вітати чужі впливи, маємо спершу добре вивчити своє. Від вас, нової генерації гуманітаріїв, залежить, чи знатимуть люди: хто ми, звідки і куди йдемо».
Тетяна Шемберко.
Фото Олега Вівчарик