Сила духу нескорених – наших сучасників, які обстоюють Українську державу на її східному кордоні в протистоянні з російським агресором, викликає подивування й захоплення, надихає тисячі українців на боротьбу й віру в неодмінну перемогу. Чимало відважних, на жаль, так і не повертаються додому, де їх чекають рідні, друзі, колеги. Вони офірують Україні найдорожче – власне життя.
Одним із таких Героїв є старший викладач, воїн АТО, капітан Володимир Труш, який рік тому, 31 жовтня 2015 року, трагічно загинув у районі Авдіївки під час виконання бойового завдання.
Літературно-музичною композицією «Не ми обираємо боротьбу за Батьківщину…» академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка вшанувала пам’ять Героя України Володимира Труша.
Студенти, викладачі та побратими змалювали світлий образ Володимира Труша як патріота, мужнього й відважного воїна та людини незламної волі.
Декан факультету культури і мистецтв Роман Крохмальний розповів, яким був Володимир Труш у мирний час, зосередивши увагу на яскравих моментах його життя та основних біографічних віхах, пов’язаних із навчанням та працею Володимира у Львівському університеті.
«2000 року Володимир Труш закінчив філологічний факультет Львівського університету, вступив до аспірантури. У 2000–2002 рр. обіймав посаду старшого лаборанта, з 2001 – асистента кафедри бібліотекознавства і бібліографії. У 2001–2002 рр. працював на посаді заступника декана філологічного факультету, а у 2003–2006 рр. – заступника декана факультету культури і мистецтв Львівського університету», – зазначив Роман Крохмальний, додавши, що Володимир Труш завжди демонстрував свою активну громадянську позицію, зокрема й під час Революції Гідності.
За словами декана, під час четвертої хвилі мобілізації Володимир Труш отримав повістку і відразу, не роздумуючи, прийняв рішення йти на службу. Після навчань на Яворівському полігоні 24 березня 2015 року Володимир Труш потрапив у м. Гірське Луганської області, а згодом у смт. Новотошківське. Саме на цих позиціях Володимир Труш разом із побратимами мужньо ніс військову службу, захищаючи кожен клаптик української землі.
«Однак 31 жовтня 2015 року під час виконання бойового завдання Володимир Труш разом із побратимом Віталієм Кравченком у лісі поблизу м. Авдіївка підірвався на ворожому мінно-вибуховому пристрої…», – зі скорботою сказав декан факультету культури та мистецтв Роман Крохмальний.
16 січня 2016 року відповідно до Указу Президента України №9/2016 капітана Володимира Труша посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».
Під час меморіального вечора пам’яті Володимира Труша прозвучали музичні композиції та поетичні твори у виконання студентів і викладачів факультету культури та мистецтв.
Ведучий вечора, актор і режисер, професор Богдан Козак повідомив, що родина Володимира Труша і друзі готують до видання книгу спогадів про нього, яка також міститиме і його поезію. Деякі вірші, які ввійдуть до збірки, автори представили учасники вечора пам’яті.
Під час перегляду відеороликів про Володимира Труша він звертався до присутніх. На кадрах – сповнений сил та енергії: «Я їхав сюди з думкою, що буду тут корисний», – з посмішкою на устах розповідав Володимр.
Спогадами про знайомство із Володимиром Трушем поділився його побратим Тарас Гривул. «Ми зналися ще зі студентської лави. Були дуже здивовані побачити один одного на сході, у польових умовах. Володимир потрапив у роту, яка дислокувалася у «важких» місцях… Утім, він чесно здійснював свій військовий обов’язок», – розповів Тарас і представив присутнім музичну композицію під акомпанемент бандури.
«Українські воїни зробили свій вибір. Зробімо і ми, тут, у мирному житті!» – закликав учасників заходу побратим Володимира Труша.
Додамо, що згідно з рішенням Вченої ради ЛНУ ім. Івана Франка для студентів факультету культури та мистецтв запроваджено стипендію імені Володимира Труша. У навчальному корпусі факультету також відкрито його іменну аудиторію.
Ірина Онисько