Дискусії про доцільність спорудження багаторівневого підземного паркінгу перед головним корпусом Львівського національного університету імені Івана Франка останнім часом більше нагадують боротьбу світоглядів і цінностей, аніж реальний діалог про перспективи містобудування.
Міські чиновники й автори детального плану території, який передбачає будівництво паркінгу, намагаються апелювати до громадськості міста, наводячи аргументи про поліпшення транспортної інфраструктури міста, облагородження території тощо. Натомість науковці, небайдужі громадяни, представники Львівського університету й окремі депутати Львівської міської ради наголошують на недоцільності реалізації такого масштабного інфраструктурного проекту. Адже, за словами вчених, будівництво й експлуатація цього паркінгу має численні загрози й порушує чинне законодавство України.
Інтенсифікація ідеї
Наміри спорудити паркінг перед головним корпусом Університету далеко не нові. За словами начальника управління інвестицій та проектів Львівської міської ради Романа Старецького, ще в 2007 році міська рада ухвалила рішення про визначення у Львові земельних ділянок для побудови паркінгів. Розвиваючи цю ідею, у 2015 році міськрада ухвалила постанову «Про затвердження об’єкта інвестування на вулиці Університетській». Того ж року було проведено деякі дослідження щодо можливості будівництва паркінгу, які профінансували міжнародні донори.
Як і сьогодні, тоді Львівський університет висловив категоричне несприйняття ініціативи перетворення частини Парку імені Івана Франка на підземний паркінг. Свої застереження й надвагомі аргументи висловлювали науковці та експерти. Проте впродовж 2017-2018 років Львівська міська рада таки розпочала всі необхідні роботи для того, щоби доволі міфічний проект у майбутньому став реальністю.
Так, зокрема, у березні 2017 року Львівська міська рада ухвалила рішення «Про затвердження інвестиційного проекту» з будівництва паркінгу, яку підтримали 60 депутатів (нагадаємо, усього в складі міськради 64 депутати). Після цього виконком Львівської міськради замовив ще низку досліджень, щоб, за словами Романа Старецького, «дати відповідь, наскільки доцільно, яким методом і в який спосіб проводити проектування паркінгу». Деякі з цих досліджень уже завершені, деякі ще в процесі виконання. Окрім того, ініціатори проекту сприяли доволі активній інформаційній кампанії, в якій ідею будівництва паркінгу подавали як доконаний і незаперечний факт. Під час останньої публічної дискусії представники Львівської міської ради визнали, що загалом уже витратили понад мільйон гривень на проведення різноманітних експертиз, вишукувань, досліджень і громадських слухань, пов’язаних із реалізацією проекту гіпотетичного паркінгу.
За словами представників адміністрації Львівського університету, кілька років поспіль Університет звертався до міського голови міста Львова з проханням надати додаткову інформацію щодо намірів спорудження паркінгу і розвідувальних робіт, які вели на площі перед головним корпусом. Проте у відповідь на всі листи та звернення надсилали тільки ухильні відписки або ж мовчання.
До справжнього діалогу справа дійшла лише на початку 2018 року. Спершу в лютому цього року в рамках громадських слухань відбулася зустріч із головним архітектором проекту реконструкції площі перед Університетом Інесою Скляровою, на якій також були присутні головний архітектор Львова Юліан Чаплінський та інші представники Львівської міської ради. Університет представляли особисто Ректор Університету Володимир Мельник, члени комісії Вченої ради Львівського університету, студенти і викладачі. Крім того, зустріч викликала інтерес у багатьох істориків, архітекторів, екологів, громадських активістів, мешканців міста.
Фахові дискусії точилися під час круглого столу «Інженерно-геологічні ризики та урбоекологічні й соціальні наслідки підземного будівництва на площі перед головним корпусом Львівського університету», який відбувся 5 липня 2018 року у Дзеркальній залі Львівського університету. Участь у заході взяли фахівці з геології та екології, історики, інженери, архітектори, географи, правники, представники Львівського університету та Львівської міської ради.
24 липня відбувся ще один публічний захід, присвячений ідеї побудувати паркінг у межах Парку імені Івана Франка, – публічна консультація в Інституті міста.
Назагал аргументи, що їх висловлювали диспутанти на всіх трьох обговореннях, були тотожними і лише в окремих випадках підсилювали попередні висновки обох сторін.
Зручна експлуатація й обмежена площа
Ескіз одного із пропонованих проектів підземного паркінгу перед головним корпусом ЛНУ ім. Івана Франка
Зараз існує шість варіантів проекту детального плану території навпроти Університету. Всі вони подібні між собою, хоча містобудівна рада рекомендувала до подальшого опрацювання лише один. Згідно із ним, дорога перед Університетом повинна стати вужчою і там залишається односторонній рух приватного транспорту (у майбутньому, щоправда, автомобілі заплановано пустити підземним тунелем, щоб об’єднати головний корпус Університету і площу перед ним у цілісний просторово-архітектурний ансамбль). Водночас рух громадського транспорту міська рада планує спрямувати на нову дорогу… перед пам’ятником Іванові Франку. Там же будуть влаштовані кінцеві зупинки тролейбусів. Себто частина парку буде оточена автошляхами з усіх сторін.
Основним офіційним аргументом Львівської міської ради на користь спорудження підземного паркінгу саме перед Львівським університетом є відносно низька вартість проекту у порівнянні з іншими місцями і зручність його експлуатації. За словами ініціаторів будівництва, простір перед Університетом з’єднує важливі для центральної частини міста дороги, а відтак функціонування паркінгу дозволить розвантажити довколишні вулиці від хаотично припаркованих авто. Водночас розміщення такого об’єкта в центральній частині міста, на думку представників міськради, не відлякуватиме автомобілістів від заїзду в центр і спонукатиме їх використовувати паркінг.
На зручності розташування запроектованого паркінгу наполягають також головний архітектор детального плану території поблизу Університету Інеса Склярова та керівник колективу авторів Генерального плану Львова Віталій Дубина. Головний архітектор Львова Юліан Чаплінський щораз публічно заявляє, що в жодному випадку не наполягає на спорудженні паркінгу, але водночас нещодавно записав відеозвернення, де докладно розповідає про переваги паркування в межах парку перед Університетом кількох сотень автомобілів.
Закон проти…
Утім, абсолютна більшість аргументів «за» спорудження паркінгу навпроти головного корпусу Львівського університету належать до категорії слабких. Це стає зрозумілим одразу ж після оприлюднення справді фахових і науково обґрунтованих висновків експертів. Якщо коротко, то основні перешкоди на шляху успішної реалізації цього інфраструктурного задуму пов’язані з цілим комплексом геологічних, екологічних та культурно-історичних загроз. Крім того, згідно з чинним законодавством, будівництво (а відтак і проектування як невід’ємна частина будь-якого містобудівного проекту) в цьому місці апріорі неможливе, оскільки прямо порушує низку законів України про охорону навколишнього природного середовища.
Як відомо, простір між Львівським університетом і пам’ятником Іванові Франку є частиною Парку імені Івана Франка. Це один із найстаріших парків України та Східної Європи, а головне – пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення. Згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України», «на території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню» (ст. 38). Все, фініш! На цьому можна було б поставити крапку в усій історії з паркінгом.
Але закон, як відомо, завжди можна змінити, переформулювати і не виключено, що Верховна Рада України могла би дати дозвіл на зміну меж Парку імені Івана Франка (імовірно, саме на це й розраховували ініціатори будівництва паркінгу). Що ж, тоді в гру вступають аргументи іншого порядку – непорушність деяких фізичних принципів нашого світу, які, на відміну від незручних законів, так просто не перепишеш.
Приборкання підземних вод
І тут шлях до істини ще коротший. Достатньо лише чесно, без надмірної технологічної ейфорії, із належною професійною ретельністю поставитися до давніх і загальновизнаних застережень науковців: гідрогеологічні та інженерно-геологічні умови території перед головним корпусом Університету – вельми і вельми складні. Найбільша проблема – ґрунтові води. За словами доцента кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології ЛНУ ім. Івана Франка Василя Дяківа, на площі перед Університетом, обмеженій схилом, що тягнеться від готелю «Дністер», «розташована зона живлення і транзиту як четвертинного, так і верхньокрейдового водоносного горизонту». Це означає, що води тут дуже багато, причому верхній (четвертинний) горизонт постійно «підживлюється» напірним верхньокрейдовим.
Слід розуміти, що будувати підземний паркінг (як і будь-які інші підповерхневі масивні споруди) можна виключно в «сухих» умовах. Позбутися води можна трьома способами: а) водопониженням; б) гідроізоляцією; в) заморожуванням. Кожен із них має низку очевидних і прихованих недоліків.
«Водопониження, тобто відпомповування підземних вод до рівня, який забезпечує сприятливі умови проведення будівельних робіт, призводить до утворення депресійної лійки, у контурі якої змінюються водно-фізичні властивості ґрунтів, – пояснює Василь Дяків. – В умовах домінантних дерев’яних пальових фундаментів навколишніх будівель це призведе до їх деформацій та тріщин у стінах (маємо сумний досвід водопониження при будівництві підземного трамваю наприкінці 1980-х років біля Палацу мистецтв). Цей же метод будуть застосовувати і будівничі паркінгу біля Університету (якщо до цього дійде) за умови, коли не спрацює «стіна в ґрунті». Ймовірність такого сценарію – 90%».
Хвалена «стіна в ґрунті» добре захищає від бокових вод четвертинного водоносного горизонту. Теоретично «стіну у ґрунті» можна використати і проти напірних артезіанських вод верхньокрейдового водоносного горизонту, але тоді глибина її закладання має сягати монолітних (не тріщинуватих) мергелів. А це в умовах обмеженості будівельного майданчика технічно неможливо, переконаний Василь Дяків. Та й вартість такого проекту буде захмарною.
Проектантам паркінгу варто також знати, що в умовах близько розташованих зон транзиту і живлення (схил парку від готелю «Дністер») стіна в ґрунті та й сама підземна частина паркінгу створює так званий «баражний ефект», тобто змушує підземні потоки змінювати напрямок, оминаючи перешкоду. У результаті палі під будівлею Університету осушаться, а під будівлями з боків паркінгу – «підмочаться». Наслідок такий самий, що й при водопониженні.
Крім того, є дуже високий ризик того, що баражний ефект призведе до підтоплення долішньої частини Парку імені Івана Франка. Зміна гідрогеологічних умов небезпечна для паркової рослинності: дерева, що ростуть тут десятки і сотні років та не адаптовані до підвищеної вологості, можуть всохнути, про що не раз попереджав і декан біологічного факультету Львівського університету, фахівець із гідробіології Ігор Хамар.
«Ще один недешевий метод, який може забезпечити «сухі» умови будівництва, – додав Василь Дяків, – заморожування вод у ґрунтовому масиві або так зване формування «льодової склянки». Для цього ґрунтовий масив, у межах якого ми хочемо щось будувати нижче поверхні, розбурюють через кожні 5 м і закачують у свердловини рідкий азот. Унаслідок цієї процедури ґрунт тимчасово (на кілька років) перетворюється на своєрідну «вічну мерзлоту». При цьому врахуйте, що контур «льодяної склянки» буде проходити під будівлями, зокрема й під корпусом Університету. Як відомо, замерзаючи, вода збільшується в об’ємі, тож є ризик деформації будівель як внаслідок цієї процедури, так і при подальшому розморожуванні. Крім того, при замерзанні ґрунт перетворюється на скелю, яку екскаватором не розкопаєш – треба застосовувати технології, які в результаті призводять до тих самих негативних наслідків, що й попередні два способи».
Висновок назагал простий: будувати можна, але чи варто?.. У всякому разі маємо дуже великі гідрогеологічні та інженерно-геологічні загрози, що негативно вплинуть на довколишні будівлі та рослинність парку (вже мовчимо про ті 57 дерев у партерній частині, які доведеться зрізати). Найбільша небезпека, зрозуміло, чигає на головний корпус Львівського університету та на прилеглі споруди, частина з яких (наприклад, Будинок вчених) мають не меншу історико-архітектурну цінність для міста і світу, ніж колишній Галицький сейм. Чи, може, уже не мають?..
Олег Вівчарик, Ігор Полянський