Діалог як пошук істини…
Щорічно Університет відвідують гості з України та світу. Високопосадові особи, письменники, філософи, культурні та громадські діячі беруть участь у семінарах та конференціях, проводять зустрічі зі студентами та працівниками Університету, а також сприяють міжнаціональному та міжкультурному взаєморозумінню.
Університет дає можливість своїм студентам особисто познайомитись та поспілкуватись з постатями, які слугують прикладом наполегливості та відваги, працелюбності та відкритості.
Ми маємо добру нагоду згадати найяскравіших гостей, які відвідували наш Університет цього року. Зустрічі з відомими науковцями, політичними діячами, літераторами і всіма тими, хто творчо осмислює проблеми сучасності, мають важливе значення для формування світогляду молодої людини. Аби впоратися з викликами сьогодення, окрім фахових знань, необхідна духовна загартованість.
Людина в контексті культури
Від “лукавих нашіптувань” застерігав отець-доктор Борис Гудзяк, який взимку цього року виступив перед університетською громадою з відкритою лекцією “Страх, ціна гідності і майбутнє української вищої освіти”. Отець Гудзяк зачепив низку актуальних питань освіти, церкви, свободи ЗМІ, закликав дотримуватись заповіді “Не бійся!”. Якісні перетворення в нашому суспільстві, на думку отця-доктора, можливі за умови згуртованості людей, а для цього слід побороти у собі байдужість і знайти сміливість позбутись страху.
У вересні до ЛНУ ім. Івана Франка завітав гість із Ватикану – отець-доктор Іван Музичка з лекцією “Маркіян Шашкевич – предтеча українського національного відродждення”. Процес пробудження національної свідомості галичан породжений, наголошував лектор, працею Маркіяна Шашкевича та виданням “Русалки Дністрової” 1937 року, і ці паростки дали свої плоди майже через двісті років. За словами отця-доктора, саме своєчасний вихід у світ “Русалки Дністрової” посприяв народженню та кристалізації видатних постатей української історії ХХ століття, зокрема Івана Франка.
Тема вічних духовних цінностей крізь призму часу завжди залишається важливою як на Заході, так і на Сході. Тож варто згадати і про низку цікавих лекцій про давньослов’янську, а також сучасну літературу випускника нашого Університету, а нині професора, доктора філологічних наук, проректора Літературного інституту ім.О. Горького Олександра Ужанкова.
Незабутні враження залишив виступ відомого українського письменника, автора роману “Чорний ворон. Залишенець” Василя Шкляра, за написання якого його удостоєно Шевченківської премії. Він звернувся до присутніх: “Я зрозумів, що писав цю книжку недаремно, бо влучив у ціль. У ній змальовано дорогі нашому серцю образи галичан та холодноярців”.
Цікавою та колоритною була лекція на тему “Тагор – через 150 років” голови правління Східноєвропейського інституту розвитку доктор Міргули Ґош (на фото), яка вже довший час живе і працює в Україні. Такі пізнавальні зустрічі не лише відкривають світ чужої, часом загадкової культури, але змушують задуматись над особливістю рідної, усвідомити потребу повернення та шанування своїх витоків. Адже мовою мистецтва можна порозумітись з усім світом. Архаїка і символізм української та індійської культур заворожувала, слухачі знаходили багато спільного у культурі двох народів. Доктор Міргулі Ґош ми завдячуємо тим, що “Лісова пісня” Лесі Українки зазвучала бенгальською мовою, також завдяки її наполегливості бенгальською мовою побачила світ “Антологія української поезії”.
Знайомство з прадавньою музичною культурою Індії відбулось на зустрічі з Надзвичайним і Повноважним послом Республіки Індія в Україні Й. В. Джоті Сварупом Панде. На лекції “Голоси Індії” посол розповів про культурну й зокрема музичну своєрідність Індостану, про її відмінності від сучасної європейської традиції. Доповідь не обмежувалася теоретичним розмірковуванням. Й. В. Джоті Сваруп Панде – надзвичайна людина, яка поєднує понад тридцятирічну місію на посаді посла в різних країнах світу з музичною діяльністю, тож він особисто виконав кілька творів традиційної класичної пісні Північної Індії.
Культура в контексті людини
…Щорічно в рамках проекту “Університетські діалоги” Центру гуманітарних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка відбуваються зустрічі студентів, викладачів та науковців із відомими українськими і зарубіжними вченими та суспільними діячами – тими, хто творчо осмислює і вирішує проблеми сучасності. У ювілейний рік 350-річчя гостями “Університетських діалогів” стали близько десяти визнаних у своїх країнах та у світі письменників, філософів, громадських й культурних діячів.
На найпомітніших постатях варто зупинитись детальніше.
Непересічною та вагомою подією був візит до Університету 16-17 березня 2011 року відомого професора славістики Віденського університету (Австрія), Українського вільного університету в Мюнхені (Німеччина) та Католицького університету в Будапешті й Пілішчабі (Угорщина), україніста та мовознавця Міхаеля Мозера.
В рамках візиту Міхаель Мозер відкрив для всіх охочих інше – іноземне – бачення української мови та історії України, виступивши з публічною лекцією “Український П’ємонт? Галичина і українська мова у ХІХ–ХХІ ст.” Під час своє лекції австрійський професор розглянув історію української мови в Галичині, проблему розуміння “язичія” як історично виправданого терміна та проаналізував мовну спадщину Галичини і її внесок у сучасну українську мову.
Важлива думка професора Мозера, висловлена в Університеті, полягала у дискусійному баченні Галичини в історичному контексті. Зокрема професор наголосив на важливості збереження української мови саме на теренах Західної України та внеску Галичини у формування української мови сучасного зразка.
“Фактично, в Галичині ще до революції 1948–1949 років була цілком повноцінна літературна мова, наявні всі жанри галицької мови”, – сказав Міхаель Мозер.
У розмові з “Каменярем” Міхаель Мозер висловив свою щиру любов до України та української мови: “Для мене українська мова стала справді однією з улюблених. Помічаю, що щиро тішуся, коли десь чую українську мову. Це мова, яку дуже люблю. Тому часто вступаю в полеміку на захист вашої мови…”
Не таким самовідданим у любові до української мови, проте не менш пізнавальним і важливим, був візит 6-7 квітня антрополога культури, есеїста, музичного оглядача, члена редакції часопису “Контексти”, професора Інституту етнології та культурної антропології Яґеллонського університету (Краків, Польща) Даріуша Чаї.
В Університеті Даріуш Чая взяв участь у семінарі “Інтелектуальна біографія” та виступив з публічною лекцією “Причинки до антропології міста: міфічний образ Венеції”. Під час лекції польський професор розглянув поняття міста як цілісного узагальнення нашого досвіду, міста як осередку міфів та міста як промовця, що розповідає про нас.
Окрім цього, Даріуш Чая розповів про “Венеційську Книгу, яка дивує й інтригує”, демонструючи на прикладі Венеції специфіку бачення і трактування міста. “У Венеції людина – додаток до ока… Венеція – “окоцентричне” місто, але можна заплющити очі й послухати його. Венеція – місто тиші…”, – сказав Даріуш Чая.
Особливостями бачення Львова після офіційних зустрічей Даріуш Чая поділився з “Каменярем”: “Запрошення приїхати сюди сприйняв дуже охоче, бо ніколи не був у Львівському університеті… Щодо Львова, то на перший погляд можу сказати, що це місто – дуже живе. Львів має щось неохопне, що можна назвати духом цього міста… Ви відкриті для інших, але ви добре обороняєтеся від впливу цивілізаційного світу. Львів – місто, яке виросло над собою…” – сказав Даріуш Чая.
Не про Львів, та все ж про Україну, під час свого візиту до Університету розповідав знаний доктор філології, професор, директор Центру українських студій імені Миколи Зерова в австралійському Університеті Монаша (Мельбурн), член Австралійської академії гуманітарних наук, ініціатор і перший президент Асоціації україністів Австралії Марко Павлишин.
У рамках візиту 11 травня професор Павлишин виступив із доповіддю “Література й модерність: думки про прозу”. У доповіді австралійський професор розповів про європейські традиції модерності та роль у них ідеалів доби Просвітництва й періоду Романтизму, поділився судженнями про поняття нейтральності та прозорості як стилістичних чеснот, пов’язаних із модерністю, і розглянув прозу як “непозначений” засіб спілкування, функціональних повідомлень і художньої творчості.
Особливу увагу доктор філології закцентував на важливості літератури як творця нової модерної цивілізації та на ролі мови і літератури в процесі націотворення.
У розмові з “Каменярем” Марко Павлишин розповів про “рецепт” розвитку української публічної сфери: “Люди, які мають щастя володіти привілеєм у суспільстві – бути інтелектуалами, повинні цей привілей цілковито використовувати й усвідомлювати, чим він є. Адже це привілей і водночас обов’язок. Вони мають брати участь в осмисленні й обговоренні ключових справ із метою перетворення результатів дискусії в дію. Інтелектуали не мають права відступати від обов’язку вирішувати найважливіші проблеми, тому що він важкий”, – зазначив Марко Павлишин.
Своєрідного класичного колориту додав Університету візит поета, прозаїка, драматурга, співзасновника Нью-Йоркської групи і співредактора “Нових Поезій”, кібернетика й лінгвіста, мовознавця і мовотворця Юрія Тарнавського, який у травні взяв участь у семінарі “Інтелектуальна біографія”. Під час семінару Юрій Тарнавський розповів про людей, місця, ідеї, теми досліджень та авторські тексти, тим самим представивши всім присутнім широку картину світу крізь призму особистого сприйняття.
Посприяв міжкультурному взаємопізнанню та міжнаціональному порозумінню візит президента польського ПЕН-клубу, перекладача, літературного критика, історика ідей Адама Поморського, який відбувся 25-26 травня.
В Університеті Адам Поморський прочитав доповідь “Минуле не відкидає тіні: польсько-українські культурні стосунки та культура польсько-українських стосунків”. Він розповів про сучасні перипетії в польсько-українських взаєминах, про потребу подолання відчуженості та незнання, про кризу довіри в обох країнах та шанування взаємності. Також польський гість акцентував увагу на проблемі пізнання та невідповідності сучасних дискурсів.
“Розвиток двосторонніх стосунків відбувався паралельно до внутрішніх ідеологічних процесів і співвідноситься з етапом дискусії про ідентичність… Свого часу ми втратили культурний контекст, але сьогодні потрібно плекати нові покоління політкоректності”, – сказав Адам Поморський.
Яскравим доповненням до XVIII Форуму видавців та перспективним продовженням “Університетських діалогів” стала “Інтелектуальна біографія” польської письменниці, співорганізаторки міжнародного Фестивалю оповідання, викладача курсів із творчого письма в Літературно-мистецькій студії Ягеллонського університету в Кракові і в Опольському університеті Ольги Токарчук. Під час семінару 15 вересня у Дзеркальній залі Ольга Токарчук розповіла про людей, місця, ідеї, які покладені в основу життя і творчості однієї з найпопулярніших польських сучасних письменниць.
Щодо творчості як такої, то Ольга Токарчук вважає, що “письменництво – одна з найсамотніших справ у світі після пустельництва”. “Я завжди у писанні. Завжди думаю чи збираю інформацію для своїх сюжетів”, – сказала польська гостя.
Загалом зустрічі в рамках проекту “Університетські діалоги” збуджували неабияке зацікавлення серед студентів та викладачів Університету, спричиняли резонанс у суспільно-культурних та інтелектуальних осередках міста. Виступи почесних гостей та полеміка, породжена ними, сприяють трансформації та розвитку гуманітарної освіти у Львівському національному університеті імені Івана Франка, популяризують провідні ідеї гуманістики та сприяють поглибленому розумінню сучасних світових тенденцій крізь призму міжнародного, історичного та філософського переосмислення.
Ювілейний рік триває і Університет продовжує радо зустрічати визнаних світом постатей найвищого рангу…
Олег Вівчарик, Анастасія Коник