Рік заснування?– 1661
Львівський національний університет імені Івана Франка – один із найдавніших вищих навчальних закладів Європи – уже четверте століття творить свою історію. Змінювалися епохи і політичний статус Галичини, а місто Львів і Університет завжди були дієвими осередками науки і культури.
Історія Львівського університету розпочалася ще в середині XVII ст.: 20 січня 1661 р. польський король Ян Казимир підписав привілей, який надавав Львівській єзуїтській колегії “гідність академії і титул університету”. Привілей засвідчував право колегії викладати всі тогочасні університетські дисципліни та надавати вчені ступені. У новоствореній вищій школі працювали два відділи – філософський і теологічний.
Після входження Галичини до Австрійської імперії в 1773 р. орден єзуїтів розпустили, а Університет закрили. Невдовзі низку його підрозділів відновили в складі Університету, що його відкрив австрійський імператор Йосиф ІІ у 1784 р. Тоді в Університеті діяли чотири факультети – філософський, теологічний, правничий і медичний.
Викладачі та вихованці Університету зробили чималий внесок у розвиток української та світової науки і культури. У Львівському університеті навчалися один із зачинателів нової української літератури в Галичині, письменник Маркіян Шашкевич, учений і педагог, етнограф і філолог, завідувач кафедри української словесності і ректор Університету Яків Головацький, історик і мовознавець Іван Вагилевич, філософ Петро Лодій та інші.
Упродовж другої половини ХІХ ст. Університет утверджувався серед провідних вищих навчальних закладів Австро-Угорщини, не поступаючись за науковим рівнем і кількістю студентів багатьом вищим школам Європи. Серед відомих учених Львівського університету, чиї імена знали далеко за його межами, – біолог Б. Дибовський, фізик М. Смолуховський, математики Ю. Пузина, С. Банах, географ С. Рудницький, філологи та історики Омелян Огоновський, М. Возняк, О. Колесса, Є. Курилович, І. Свєнціцький, К. Студинський, І. Шараневич, правники Олександр Огоновський і С. Дністрянський.
Двадцять років (1894–1914) в Університеті працював видатний історик, автор 10-томної “Історії України-Руси”, сотень праць із історії, історії літератури, історіографії, джерелознавства, Президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський.
У 20–30-х роках ХХ ст. в історію світової науки ввійшла Львівська математична школа С. Банаха. Широке визнання здобули праці І. Бадіяна в галузі цитології бактерій. Далеко за межами Польщі була відома Львівсько-Варшавська філософська школа, зачинатель якої – К. Твардовський.
1939 р. Львівський університет реорганізували. На базі медичного і фармацевтичного факультетів постав новий навчальний заклад – медичний інститут. Ліквідували теологічний факультет. На той час функціонувало п’ять факультетів: історичний, юридичний, філологічний, фізико-математичний, природничий. У 1940 р. Університетові надали ім’я всесвітньо відомого українського мислителя, письменника, вченого, перекладача, політичного та громадського діяча Івана Франка, який у 70-х рр. ХІХ ст. навчався на філософському факультеті.
Тимчасову перерву в роботі Університету спричинила Друга світова війна. Однак уже в листопаді 1944 р. розпочався новий навчальний рік. У повоєнні роки в Університеті навчалися видатні письменники та громадські діячі нашого часу, зокрема, Ростислав Братунь, Євген Сверстюк, Роман Іваничук, Володимир Лучук, Дмитро Павличко, Роман Федорів, Ірина Калинець та Ігор Калинець. Серед випускників Університету – академіки НАН України О. Парасюк, І. Юхновський, Я. Підстригач, В. Панасюк, Я. Ісаєвич, І. Скрипник, М. Бродин, Б. Пшеничний.
До 1992 р. в Університеті функціонувало 13 факультетів.
Після проголошення незалежності України розпочався новий етап в історії Університету. Нині Львівський університет складається з 18 факультетів, Правничого, Педагогічного і Природничого коледжів, а також Інституту післядипломної освіти.
Студенти нашого Університету здобувають освіту за 80 спеціальностями на факультетах і за 12 спеціальностями – у коледжах. На денній формі навчається майже 19 тисяч, на заочній – понад 6 тисяч студентів. Щороку на факультеті доуніверситетської підготовки навчаються близько 2 тисяч слухачів. В Інституті післядипломної освіти здобувають другу вищу освіту приблизно 6 тисяч осіб.
День 11 жовтня 1999 р. назавжди ввійшов до літопису нашого навчального закладу, коли Указом Президента України Університетові було надано статус національного, що стало визнанням високого рівня науки й освіти у Львівському університеті, для якого впродовж усієї його історії працювало не одне покоління вчених і викладачів. 29 липня 2009 року Постановою Кабінету Міністрів України № 797 Львівському національному університету імені Івана Франка надано статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. Новий статус підвищив відповідальність Університету за якість освіти і стан наукового потенціалу не тільки в нашому Університеті, а й на державному рівні.
На фронтоні головного корпусу Університету є напис: “Patriae decori civibus educandis” (“Освічені громадяни – окраса Батьківщини”). Ми всі разом – студенти, професори і доценти, докторанти і аспіранти, асистенти і співробітники – як єдина і велика академічна родина робимо все від нас залежне, щоб ці крилаті слова наповнювалися реальним змістом, а наш Університет, як і сотні років тому, був місцем освіти громадян, гідних своєї Батьківщини.
В Університеті працює висококваліфікований колектив науково-педагогічних працівників: 167 докторів наук, професорів, 859 кандидатів наук, доцентів. Головна форма підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів – аспірантура, у якій готують фахівців із 86 спеціальностей гуманітарного та природничого профілів (тепер навчається приблизно 800 аспірантів і докторантів). Діє 20 спеціалізованих Вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій. У структуру науково-дослідної частини Університету входять 20 науково-дослідних лабораторій, 7 інститутів (Інститут франкознавства, Інститут славістики, Інститут літературознавчих студій, Інститут європейської інтеграції, Інститут історичних досліджень, Інститут археології, Інститут екології масової інформації), 6 музеїв (історії Університету, археології, зоологічний, мінералогічний, палеонтологічний, геології корисних копалин), Астрономічна обсерваторія, Ботанічний сад. Гербарій, колекція культур мікроорганізмів-продуцентів антибіотиків, колекція тропічних і субтропічних рослин Ботанічного саду та фонди Зоологічного музею становлять національне надбання України. Важливий науковий підрозділ Університету – Наукова бібліотека, одна з найдавніших книгозбірень України, яка у 2008 р. відсвяткувала 400-річний ювілей. В Університеті працює 28 всесвітньо відомих наукових шкіл, виходять друком понад 30 наукових журналів.
Університет тісно співпрацює із загальноосвітніми навчальними закладами. При Львівському національному університеті імені Івана Франка функціонують: Львівський фізико-математичний ліцей; Класична гімназія; Буська гімназія імені Євгена Петрушевича; Навчально-виховний комплекс “Стрілківська школа-інтернат з поглибленим вивченням окремих дисциплін” Старосамбірського району; Навчально-виховний комплекс “Загальноосвітня середня школа-ліцей” с. Козьови Сколівського району.
На факультетах і в коледжах діє низка студентських організацій. Серед них особливо активними є Профком студентів, Студентський уряд, “Молода дипломатія”, Об’єднання студентів-правників.
За останні десятиліття Львівський національний університет імені Івана Франка став одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України, налагодив активну співпрацю із багатьма університетами та науковими установами світу і здобув високий міжнародний авторитет.
Львівський національний університет імені Івана Франка
Адреса: вул. Університетська, 1,
м. Львів, 79000, Україна
Докладніше – на сайті: www.franko.lviv.ua
або www.lnu.edu.ua