Що таке громадська діяльність? Яка її специфіка? Про ці та інші аспекти розповідає людина, яка вже понад 10 років у цій сфері. Андрій Максимович – громадський діяч, член Опікунської ради ЛММГО “Інститут українських студій”, завдяки діяльності в громадських організаціях побував у понад 15 країнах світу. Про те, як він цього досягнув і що радить студентам – в інтерв’ю газеті “Каменяр”.
– Як тобі вдалося побувати у стількох країнах? З чого все почалося?
– Уперше я поїхав за кордон під час навчання в Малій академії наук на секції інформатики (я тоді був десятикласником). Щороку МАН на конкурсній основі вибирала двох слухачів для участі в Німецькій учнівській академії, літній школі для обдарованої молоді. Я обрав курс економіки, яку в нас у школі тоді ще не викладали. Це було моє перше занурення і в нову науку (яка потім стала моєю спеціальністю), і в культуру іншої країни, де все трохи інакше, ніж у нас.
Моя громадська діяльність почалася з новоствореного на той час у Львові Учнівського парламенту Львова, куди мене делегували від Львівської спеціалізованої школи № 28 з поглибленим вивченням німецької мови. Крім проведення засідань у Ратуші, які були чимось особливим для школяра, нехай і старшокласника, ми реалізовували свої перші кроки в громадському житті. Зокрема, у рамках комісії з питань науки та освіти, яку я очолював, організували круглий стіл про проблеми сучасної середньої освіти. Було приємно, що міські посадовці в робочих групах разом зі школярами формували пропозиції з покращання нашої освітньої системи. Коли я вступив в Університет на факультет міжнародних відносин і став радником Учнівського парламенту, відбулася моя друга поїздка – до Польщі, де ми, разом з представниками інших громадських організацій, навчалися в польських партнерів проводити дуже відому сьогодні благодійну акцію “Святий Миколай – дітям”.
Крім Учнівського парламенту, на першому курсі я приєднався до центру “Молода дипломатія”, який очолював з 2002 по 2004 роки. Саме впродовж цих років відбувалося моє становлення як громадського діяча. Вважаю нашу команду дуже сильною, з кожним із її членів було приємно й цікаво не лише товаришувати і навчатися, а й працювати. Дотепер під час вирішення тих чи інших питань або проблем згадую досвід в “МД”. Ми видавали вісник “Молода дипломатія”, окрім того, за два роки реалізували понад 40 проектів, серед яких науково-практичні конференції, семінари, благодійні акції, а кількість активних членів організації зросла з 10 до приблизно 60 осіб за півроку. Думаю, ці цифри свідчать про те, що було цікаво.
Закінчивши навчання в Університеті, щоб і надалі реалізовувати деякі ініціативи у сфері поширення позитивного іміджу України у світі та інноваційних проектів, таких як “Пробіг заради дітей” (у якому члени “Молодої дипломатії” брали дуже активну участь), ми спільно з Миколою Пехом заснували громадську організацію “Інститут українських студій”.
Вважаю, що цінність громадської діяльності для студента – зокрема в можливості кудись поїхати через студентські обміни, конференції, семінари чи тренінги, на які запрошують іноземні партнери-організації. Є багато інших плюсів.
– Нині громадська діяльність стає дедалі популярнішою. Чим, на твою думку, це зумовлено?
– Думаю, насамперед – можливістю самореалізації. Адже якби я на першому курсі працював у бізнесі, то навряд чи мав би змогу формувати команду, планувати й організовувати проекти. Також завдяки громадській діяльності налагоджуєш міцні дружні зв’язки з людьми, з якими працюєш. Ну і нові контакти, поїздки та досвід, який знадобиться потім у працевлаштуванні.
– Тобто для резюме?
– Безумовно. Ще одна перевага громадської діяльності – гнучкість і можливість вибору. Є нагода спробувати себе в різних напрямах і таким чином виявити свої професійні та особисті зацікавлення.
– Як розвивалася твоя “кар’єра” в громадській діяльності після “Молодої дипломатії”? Розкажи про свої перші поїздки…
– Крім короткотермінових проектів у Західній Європі, запам’яталася участь у “Канадсько-українській парламентській програмі” – програмі стажування для українських студентів у парламенті Канади, яку організувала наша діаспора в Торонто. Ми приїхали до Канади саме в період виборів і нас розподілили у виборчі офіси різних кандидатів. Мене з Арсеном Жумаділовим з Криму відрядили до Едмонтона, де ми впродовж 40 днів жили й пліч-о-пліч працювали з Девідом Кілгором, депутатом, який провів понад 25 років у парламенті. За ці 40 днів ми відвідали разом із нашим депутатом приблизно 20 тис. будинків у всьому окрузі. А перемогли з різницею …137 голосів.
Одразу після канадської програми я виграв грант від організації Міжнародної ради з наукових досліджень та обмінів (IREX) та Держдепартаменту США на рік навчання у Сполучених Штатах за “Євразійською програмою студентського обміну” (UGRAD). Це був прекрасний досвід навчання в американському університеті, яке, звісно, суттєво відрізняється від навчання в нас. Саме у США мені вдалося консолідувати попередньо здобуті знання в цілісну картину. Крім стимулюючої системи навчання, стажувався в місцевій Торгово-промисловій палаті, невеликій компанії та “Morgan Stanley”, одній із найбільших світових фінансових корпорацій. Ну і побачив життя з іншого боку, таким, яке воно там насправді.
Ще один дуже важливий урок, який можна здобути з навчання за кордоном – можливість застосувати цей досвід в Україні. Поїхати за кордон тепер нескладно, але, на мою думку, корисність поїздки залежить від того, як Ви використаєте її для себе і для своєї країни. Можна витратити грантові кошти, обрати мінімальний набір предметів і не турбуватися ні про що інше, а можна поставитися до цього більш активно, записатися на цікаві для вас курси, домовитися про додаткове стажування, навіть якщо безкоштовне, або ознайомитися з досвідом місцевих громадських ініціатив. Після того як я побачив величезні масштаби волонтерського руху у США і Канаді, ми ініціювали у 2006 році Всеукраїнський благодійний марафон “Пробіг заради дітей”. Результат 40-денного марафону Україною – встановлення нового обладнання у львівських пологових будинках на суму понад 50 тис. доларів (з презентацією проекту, яку підготував Держдепартамент США, можна ознайомитися в Інтернеті: http://exchanges.state.gov/media/oagp/race-for-children.html). У презентації обладнання взяв участь на той час посол США в Україні Вільям Тейлор.
Зі свого боку, я хотів би також подякувати адміністрації факультету міжнародних відносин Університету за те, що всі ці ініціативи та участь в обмінах стали можливими.
– Плануєте й далі організовувати такий марафон?
– “Пробіг…” був радше способом привернути увагу до проблеми. Наразі маємо намір продовжити роботу з клініками через пошук для них конкретної допомоги – забезпечувати обладнанням і впроваджувати механізми соціального підприємництва, щоб зробити цю ініціативу тривалою.
– З чого порадиш починати громадську діяльність студентам?
– Насамперед радив би окреслити коло своїх зацікавлень і вибрати відповідну організацію. Мене цікавили міжнародні відносини, іноземні мови, а також можливість працювати над проектами. Якщо ж цікавить усе, то, як я вже казав, спробуйте себе в різних сферах і подивіться, що подобається найбільше.
– А яка програма-обмін дає змогу поїхати за кордон студентам, які ще не мають практичного досвіду в громадській діяльності та в інших сферах?
– Це програма Європейської комісії “Молодь у дії”. Окремі напрями цієї програми доступні молодим людям з України. Йдеться про молодіжні обміни й тренінгові курси, а також можливість узяти участь у волонтерських проектах, які тривають від місяця до року. Молодіжні обміни й тренінгові курси тривають від 1 до 2 тижнів. Тренінгові курси мають конкретнішу тематичну спрямованість і підходять студентам старших курсів.
– У чому суть волонтерства?
– Різноманітні європейські громадські організації шукають волонтерів для своєї діяльності з інших країн-партнерів. Волонтерство – можливість для молоді до 30 років попрацювати в організації іншої країни в різних сферах – від відновлення архітектурних пам’яток, археологічних досліджень до роботи з дітьми. Від нашої організації ЛММГО “Інститут українських студій” їде 25-річна дівчина, яка має чималий досвід роботи з інвалідами. Упродовж 9 місяців вона працюватиме над методиками іпотерапії у Словаччині. Випускниця факультету міжнародних відносин працює в офісі міжнародних програм в одному з університетів у Туреччині. Студентка 2 курсу факультету іноземних мов допомагає нашій партнерській організації в Німеччині у написанні проектів.
– Скільки грошей потрібно витратити, щоб поїхати за будь-якою з названих програм?
– Кожна програма має свої умови. Зокрема, участь у річних програмах студентського обміну у США та Німеччині за програмами UGRAD, Мuskie, Fulbright, DAAD повністю оплачують донори, здебільшого уряди цих країн. Учасники тренінгових курсів і молодіжних обмінів у програмі “Молодь у дії” оплачують 30% витрат на дорогу. Щодо волонтерства, то всі витрати покриває програма, а волонтер отримує кошти на проживання, харчування і кишенькові витрати.
– Який твій досвід участі в цій програмі?
– Я брав участь у двох заходах програми “Молодь у дії”, зокрема в семінарі з налагодження партнерських зв’язків у Баку (Азербайджан) 2008 р., а також у тренінговому курсі з управління конфліктами, який відбувався в м. Барі (Італія) наприкінці травня цього року. Захоплює, коли бачиш, як упродовж години-двох незнайомі один одному люди з різних країн формулюють ідеї та плани дуже корисних ініціатив.
Після закінчення університету починаєш розуміти цінність такої “неформальної” освіти. На відміну від лекцій, практичні вправи під час тренінгів добре навчають застосовувати вміння, які, зі свого боку, добре закарбовуються в пам’яті.
– Якщо студент зацікавився програмою, йому потрібно звертатися до якоїсь організації чи можна влаштувати поїздку самостійно?
– Програма “Молодь у дії” працює на рівні організацій-партнерів. Організація “Інститут українських студій”, заснована у 2005 році, дуже активно працює в цьому напрямі й реалізувала понад 50 проектів у рамках програми “Молодь у дії”. Якщо читачам цікаво, запрошуємо: 063 760 25 44, mpekh@mail.lviv.ua.
– Що порадиш студентам?
– Використовуйте свій студентський час на повну! Визначте, що Вам цікаво, і займайтеся цим. Студентське життя – це те, як Ви його використаєте, і лише від Вас залежить, якими будуть Ваші п’ять років в Університеті.
Мар’яна Калина,
Студентська інформаційна мережа