Чи у Шведського королівства й України схожа тільки кольорова гама прапорів, і заради чого не покине Львова громадянка Швеції, я з’ясовувала в розмові з Інгрід Віренґрєн.
– Наскільки я знаю, у Львові ти викладаєш шведську мову. Цікаво почути, чим тебе вразили українські студенти?
– Мене постійно дивує система (сміється), усе більш схоже на школу, ніж на університет. Студенти дуже молоді, не всі розуміють, навіщо вчаться на тому чи іншому факультеті. Здебільшого – це вибір їхніх батьків; українські студенти відрізняються від шведських і тим, що не такі вимогливі й не скаржаться на зміст та організацію навчального процесу. З приводу викладання мови, то є шведські звуки, які українці майже не можуть вимовити, хоча дуже стараються.
– Тобто шведські підлітки після школи не йдуть одразу вчитися в університет?
– Загалом так, більшість молодих людей після школи 2–3 роки працює або подорожує, так би мовити, дорослішає, а вже потім усвідомлено вибирає, де й на кого вчитися.
– Чи важко було адаптуватися?
– Якщо відверто, то не дуже, бо я вже була в Санкт-Петербурзі, розумію російську, і це мені допомогло. Побувала й у Києві, думаю, він більше схожий на Росію, а от Львів – зовсім інакший… Тут навіть обслуговування краще, ніж у Росії, на базарі не лаються, уважніші до клієнтів.
– Як гадаєш, шведові легше пристосуватися до Львова, ніж українцеві до шведського міста?
– Думаю, львів’янинові було б простіше звикнути до життя у Швеції, через кращі умови. У нас набагато легше жити, усе працює нормально – від міліції до лікарень, усі знають англійську, багато різноманітної і доступної інформації…
– Люди на вулицях Львова нагадують земляків?
– Ну, тут інша естетика… Як на мене, дівчата у Львові використовують забагато косметики (сміється), і часто цим тільки шкодять природній красі. У нас менше золотих речей, менше леопардової і зміїної шкіри в одязі та аксесуарах…
– Чи щось зацікавило або навіть здивувало тебе в Україні?
– Так, я не розумію, як можна так обожнювати сало (сміється). Може, мені це дивно тому, що я вегетаріанка.
– Щодо мови – яке українське слово для тебе “найважче” і чи є якесь шведське слово, схоже на українське?
– Найважче було запам’ятати слова “напевно” і “Радянський Союз”. А, наприклад, шведське smak має таке саме значення, як і українське слово “смак”.
– Як проводиш вільний час?
– По-різному. Люблю бігати, недавно придбала піаніно й почала відвідувати заняття в консерваторії.
– До речі, відома шведська група “АББА” досить популярна в Україні дотепер. Чи бачиш щось схоже в український музиці?
– Ну, не знаю, бо “АББА” – типова шведська група… Це поп-диско, мабуть, тут є щось подібне… “АББА” – феномен у стилі Євробачення, думаю, цей гурт мав більше успіху за кордоном, ніж у Швеції. Але, звісно, їх і любили, і ненавиділи… Наприклад, через те, що вони жахливо вдягалися (сміється). Чимало людей були байдужими до них. Хоча, без сумніву, всі про групу “АББА” знають. До речі, у Стокгольмі планують збудувати музей, присвячений їм.
– Зрозуміло, що ти не шаленієш від цієї групи. А є щось таке, що згадуєш з приємною усмішкою?
– Так, не відмовилася б від шведських цукерок (усміхається).
– А що не викликає у тебе усмішки у Львові?
– Важке запитання, бо тут справді гарно, архітектура чудова, затишно… Просто іноді здається, що забагато собак і птахів. Може, купити булаву, щоб захищатися від вуличних собак? (сміється). На вулицях міста багато людей, туристів, але не менше й безпритульних.
– Якби мала нагоду перейменувати місто, як ти назвала б його і чому?
– Тигровка, або Нангіяла. Усе логічно (сміється). По-перше, тому що Лев – Львів, Тигр – Тигровка. По-друге, пам’ятаєш гарненьке місто у книзі Астрід Ліндґрен, думаю, Львів і Нангіяла схожі.
– Заверши, будь ласка, фразу: “Я не покину Львова, доки не…”
– Мм… Я не дуже люблю каву, але “Не покину Львова, доки не навчуся її пити”. Думаю, Львів мені в цьому допоможе.
Кетеван Кантарія,
студентка 2 курсу факультету журналістики