Студенти в Раді Європи
Студенти філологічного факультету нашого Університету, які прослухали курс соціолінгвістики, узяли участь у міжнародному проекті щодо питань європейського і національного мовного законодавства: “Мовні зобов’язання України та Німеччини в контексті європейської мовної політики”. Участь у проекті, під керівництвом професора Галини Мацюк, була для українських студентів-філологів одним із видів наукової роботи й апробацією здобутих на лекціях знань про міжнародне та національне мовне законодавство. Проект здійснювали на кошти німецького фонду DААD “Підтримка демократії в Україні” з метою практичної реалізації обов’язкового навчального магістерського семінару “Європейська мовна політика”. Організувала проект для студентів-славістів Фрайбурзького університету ім. Альберта-Людвіга професор Юліане Бестерс-Дільгер. Форма проекту – семиденні семінари у Львівському національному університеті імені Івана Франка та у Фрайбурзькому університеті ім. Альберта-Людвіга.
Завдання семінару – обговорити виконання імплементованих в українське та німецьке законодавство документів “Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” та “Рамкової конвенції про захист національних меншин” з представниками національних меншин, місцевих влад та відповідних комісій Ради Європи у Страсбурзі. Завдяки семінару український студент-філолог уперше отримав змогу потрапити в серце створення документів, які в руках сьогоднішніх політиків впливають на розвиток мовної ситуації в Україні.
Львівський семінар
Обговорення питань про виконання мовних зобов’язань України (Львів)
З 3 по 10 травня німецькі студенти перебували на філологічному факультеті нашого Університету. На першому засіданні їх привітали проректор з науково-педагогічної роботи В. Кирилич та заступник декана філологічного факультету В. Будний. Українські студенти О. Пшик, В. Козій, О. Греділь, М. Боруцька, Х. Рогульська, О. Гуменчик, Л. Мальцева, О. Трумко, П. Луньо та аспірантка Л. Луньо підготували презентації десяти наукових доповідей, які розкривали історію і сучасний стан мовної ситуації в Україні та виявляли вплив ратифікованих міжнародних документів на українське законодавство.
Важлива подія семінару – зустрічі студентів обидвох університетів із представниками національних меншин, які проживають у Львові, та представниками міської влади. Зокрема, студенти обговорювали питання з В. Косівим, Н. Оксенчук, директором Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ “Львівська політехніка” І. Ключковською та представником обласної держадміністрації Б. Борисяк. На цих зустрічах обговорювали забезпечення культурно-мовного життя національних громад Львова та області.
Помітно було, що німецькі студенти ніяк не могли зрозуміти, чому в Україні не працює конституційна вимога про українську мову як державну, для чого українські політики ратифікували хартію як документ, який підтримує статус російської мови як загроженої в Україні, чому в нашій державі за допомогою хартії розпочалася нова хвиля русифікації та знищення свободи слова.
На зустрічі з представниками білоруської, єврейської, німецької, російської, чеської, польської національних меншин студенти зрозуміли практику дотримання Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо меншин: наприклад, школи національних меншин Львова та області перебувають у комунальній власності, хоча це й не обов’язково (у цьому полягає позитивний приклад України для наслідування). Доповіді українських студентів розкрили відродження національного-культурного життя єврейської, угорської, чеської та інших меншин, яке розпочалося після здобуття незалежності у 1991 році. Зібрано матеріал і про найновіші кроки сьогоднішньої влади, які виразно ілюструють згортання етапу “м’якої українізації” в Україні: накази міністра освіти і науки Д. Табачника про згортання годин і звітності про знання української мови в школі та вищих навчальних закладах, про російську мову як новий навчальний предмет, закриття кіосків “Укрпошти”, що продавали україномовну пресу (навіть у Львові закрито всі 4 кіоски – мовляв, на підставі їхньої нерентабельності).
Тема останнього дня роботи семінару – українська мова як мова навчання студентів-іноземців в Україні (важливо, що це було відразу після наказу Д. Табачника про те, щоб студенти-іноземці вивчали не тільки державну мову, а й російську). На зустріч прийшли студенти з Алжиру, Китаю та Кореї, які розповіли про мотиви вивчення саме державної мови. Студентів супроводжувала доц. Д. Будняк, яка має значний досвід методики викладання української мови як іноземної.
Німецькі та українські студенти підбили підсумки семінару в Україні: представники національно-культурних громад мало знають про імплементацію “Рамкової конвенції…”; держава фінансує школи національних меншин, що за міжнародним законодавством необов’язково; російська меншина не потребує захисту з боку держави; ознака мовної ситуації – виразна підтримка з боку проросійських політиків в Україні російської мови як загроженої, хоча вона не є такою; відбувається цілеспрямований вплив сучасних політиків на розширення функцій російської мови та звуження функцій української мови як державної (що робить саме державну мову загроженою); хартія не підтримує мов, які насправді потребують цього, зокрема ромської, караїмської, гагаузької.
Фрайбурзький семінар
Обговорення питань про виконання мовних зобов’язань Німеччини (Фрайбург)
З 28 травня по 4 червня у Фрайбурзькому університеті відбувався другий етап семінару. Проведено зустрічі з представниками відповідних комітетів. “Мовна ситуація в Німеччині та Україні різна, тому імплементовані міжнародні документи в національні законодавства запрацювали по-різному. Маючи демократичний устрій, Німеччина зберегла вірність своїй культурі, традиціям. В Україні такий курс унеможливили спекуляції проросійських політиків навколо програмних положень міжнародних документів, зокрема хартії”, – зазначила учасниця семінару О. Пшик. Студентка Х. Рогульська повідомила, що в доповідях німецькі студенти розповіли про роль мовного законодавства у підтримці функцій міноритарних мов, зокрема данської, нижньо- та верхньолужицьких, ромської. “Ми переконалися, що Німеччина, виконуючи приписи міжнародного законодавства, употужнила свою нормативну базу щодо обов’язкового знання німецької мови. Держава сповідує гасло: “Я підтримую, але і вимагаю”. Вимагаю вивчити мову, тобто німецьку. Цікаво, що її статус законодавчо не прописано. Але через цю мову відбувається інтеграція в німецьке суспільство. Сьогодні в класі може бути лише 50% німецьких школярів, однак кожен знає, що ключем до успіху в майбутньому є саме німецька мова. Школи меншин не є на фінансуванні держави, як це практикує Україна”, – зазначила Х. Рогульська.
Студентка В. Козій звернула увагу на те, що в Німеччині нема проблем із меншинами, але є проблеми з величезною кількістю мігрантів. Однак чітко прописане законодавство та його дотримання дає змогу їх вирішити.
Страсбург: зустрічі українських філологів із представниками комітетів Ради Європи
У Страсбурзі німецькі та українські студенти мали змогу відвідати Раду Європи, щоб обговорити з представниками відповідних комісій роль ратифікованих документів, тобто “Рамкової конвенції про захист національних меншин” та “Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”.
Аспірантка Л. Луньо розповіла, що учасники обговорили питання реалізації приписів хартії в Україні з Йоганном Горном, представником Бюро Європейської хартії регіональних та міноритарних мов, із проф. Стефаном Отером, головою Комітету експертів Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, а також з Євою Конецни, представником Рамкової конвенції про захист національних меншин. “На вході в приміщення Ради Європи нам усім видали персональні бейджі з написом “експерт”. Ми використали свій шанс сказати правду про сучасну мовну ситуацію в Україні. Шкода, що ми тільки лінгвісти, до думки яких у нашій країні не дослухаються”, – зазначила Л. Луньо.
“Зі слів представників мовних комітетів я зрозуміла, що вони не можуть впливати на мовну ситуацію в Україні. Однак важливо, що ми продемонстрували: хартія в Україні не виконує свого гуманного призначення – не рятує загрожені мови, сьогодні вона – інструмент нової русифікації в руках провладних політиків”, – ділиться враженнями студентка О. Гуменчик.
Студентка О. Трумко вважає, що українські студенти в Страсбурзі довели: в Україні відбулася підміна понять хартії. Принципи хартії у нашій країні не діють. У ній є пункт про те, що регіональні мови не можуть становити загрози для державної мови.
Професор Галина Мацюк зазначила, що студенти-філологи здобули новий корисний досвід і нові знання та запланували провести у вересні круглий стіл на філологічному факультеті. Вони гідно репрезентували інтереси України, представники єврокомісій зауважили, що їм уперше трапилися студенти із таким знанням мовного законодавства.
Справді, соціолінгвістика – наука, що поєднує мову та дійсність. І як шкода, що львівські студенти – одні з дуже небагатьох в Україні, хто вивчає цей предмет!
Підготувала
Наталя Драган-Іванець