Ми всі давно звикли до Університету. Не раз ловили себе на думці, що знаємо, як мине пара чи день. І не раз не помилялися. Та це нормально. Адже в навчальному процесі кожен студент має знати, чого очікувати від того чи іншого викладача, а кожен викладач уже напевно знає, чого сподіватися від студентів. Так нечасто сьогодні дивуємо один одного. Але ми спробували.
На кафедрі політології відбулися Дні науки. Звісно, у Львівському національному університеті імені Івана Франка щодня – день науки (щоб не збити з пантелику тих, хто не вчиться в цьому закладі). Але ці дні були особливими. Саме в рамках Днів науки на політології проведено інтелектуальну гру “Що? Де? Коли?”, конкурс творчих робіт та організовано конференцію.
Такий захід, як гра “Що? Де? Коли?”, відбувся на кафедрі політології вперше. Розпочинаючи гру, професор Валерій Денисенко привітав переможців всеукраїнської олімпіади з політології в Острозі. Щиро вітаю Євгена Ланюка, Таню Мазур і Олега Будзінського. Ви – молодці!
Чи сподобалася гра? Звісно, не відповідатиму за всіх. Скажу за себе. Я була здивована. Зайшовши в аудиторію, заповнену людьми, які захоплено про щось перемовлялися, бігали і штовхалися, поглянула у вікно. Не могла повірити, що замість того, щоб піти погуляти, сидітиму тут і слухатиму філософські запитання про трансцендентну амбівалентність синкретичного нігілізму.
Але гра почалася, і я спіймала себе на думці, що мені цікаво! Попри те, що була тільки спостерігачем, не менш напружено думала над кожним запитанням, а на окремі навіть знала правильні відповіді (що мене дуже тішило). Цікавим було запитання із заміною. Жінка каже: “Що ж таке вдягнути, щоб засмагнути?” Після того, як оголосили правильну відповідь (“Що ж таке з’їсти, щоб схуднути?”), хлопці, що сиділи поряд, подивилися на мене і суворо запитали: “І як вас, дівчат, зрозуміти?” Я не встигла тоді подумати над відповіддю. Та й навіть якби почала міркувати, мене швидко відволікли б наступні завдання гри. Запам’яталися загадки зі скринькою. На запитання, що в ній лежить, поділене на 8 частин, одна команда, не вагаючись, відповіла: твір Платона “Держава”. На що викладачі відкрили скриньку і витягнули працю Арістотеля “Політика”. Запитання про сільськогосподарський інструмент на Панамі також викликало немало емоцій. Навколо лунав тільки стривожений шепіт: граблі, кирка, сапка, плуг, комбайн… Коли ж прозвучала правильна відповідь “лопата”, я почула розчароване зітхання, яке, мабуть, означало: усе так банально. Важко забути враження, яке на студентів справив пряник. Його витягнули з червоної скриньки як відповідь на запитання: що було в легізмі засобом заохочення, разом з батогом. Пряник на якусь мить відволік учасників від думки про конкурс. Але на дуже коротку мить.
У конкурсі взяло участь дев’ять команд: шість на конкурсній основі боролися за призи (“Фаворит”, “Гладіолус”, “Дети капитана Очевидность”, “Меланін”, “Учні Арістокла” та “Жіноча логіка”), а три взяли участь для власного задоволення (“Діти Сократа”, “Алюзії & Міфи” та “Довго думаєш”). Вітаємо переможців – команду “Фаворит”, яка здобула найкращий результат серед першокурсників. Хочеться виокремити команду “Діти Сократа” – студентів третього курсу, які набрали найбільшу кількість балів серед учасників. Добре грали, що сказати. От тільки якби назвалися “Дітьми Канта” – було б веселіше. Але для третього курсу, випускників і п’ятикурсників участь була любительською, оскільки конкурс запланували тільки для 1–2 курсів. Тому їм – вдячність за участь, активність та сильну гру.
Завершився захід нагородженням переможців, подякою учасникам та організаторам, гарним настроєм і веселими усмішками. Видавництво “Кальварія” та громадська організація “Незалежний культурологічний часопис “Ї” надали подарунки переможцям конкурсу – диски й журнали.
Чи не вперше на кафедрі політології провели творчий конкурс. Беручи в ньому участь, студенти намагалися вразити один одного та викладачів. Зголосилося лише четверо студентів, але всі їхні роботи, зазначили організатори, без сумніву, заслуговували першого місця. Профком студентів Університету надав кошти на грошові премії для конкурсантів. Як зазначили рецензенти робіт, з приводу головного переможця відбулося багато суперечок і прозвучало чимало думок, які можна було б навіть назвати діаметрально протилежними. Усіх доскіпливо перевіряли на плагіат, і, як з’ясувалося згодом, жоден з учасників не дав підстав хоч на секунду засумніватися в самостійності своєї роботи. І от переможців визначено, нагороди вручено. Нелегко було не тільки учасникам, а приємно – не лише викладачам. Жодного сумніву в упередженості оцінювання все ж не може бути, оскільки роботи підписували псевдонімами, а справжні імена зберігали заклеєними в конвертах (на яких – вигадане ім’я) аж до моменту оголошення переможців. Перше місце посів студент третього курсу Юра Опока, чий псевдонім – Георг Вільгельм Фрідріх Гегель – змусив рецензентів вчитуватися в зміст написаного особливо прискіпливо і, зрештою, не залишив сумніву, що саме він заслуговує на перше місце. Про те, чи був він здивований таким почесним місцем, я навіть не запитувала. Усе за нього сказала його усмішка. А хто знає, можливо, колись студенти, натхненні заплутаними роздумами і багатотомними творами Юрія Опоки, підписуватимуть свою роботу саме його іменем і посідатимуть перші місця. Відзначено нагородами роботи студентів четвертого курсу, зокрема Іванки Фединчук, Віталіка Андрушківа та Лілі Варчевської. Все-таки можемо ми, студенти, когось зацікавити. А дивувати самих себе – завжди приємно.
Нагороджували учасників у тісному колі, де всі дружньо потішилися за себе і колег, послухали приємні слова від викладачів і подякували їм, запланували участь у наступному творчому конкурсі, а також дізналися, що їхні роботи як наукові статті опублікують у відповідних виданнях. На запитання, чи братиме участь у конкурсі наступного року, Юра відповів не вагаючись: “Звісно”.
Єдине застереження – незначна кількість активних і зацікавлених студентів. Але організатори сподіваються, що подавши приклад і переконавши, що нічого болючого і нестерпного учасників не чекає, наступного разу вдасться залучити більше студентів. Адже це шанс для всіх студентів-політологів – викласти на папері те, про що вони думають, і змусити замислитися інших, висловити свої погляди й припущення, які частково суперечать загальноприйнятим, і здобути їхнє визнання або просто спробувати свої сили як майбутній науковець.
6 травня на кафедрі політології відбулася конференція, під час якої учасники конкурсу мали змогу презентувати свої роботи, відповідати на запитання та обстоювати висловлені думки, які високо оцінили викладачі кафедри.
Від імені викладацького колективу можна додати, що організатори приємно здивовані й дуже задоволені. Особливо втішив високий рівень творчих робіт, оригінальність мислення, послідовність викладу думки та серйозність, з якою студенти поставилися до виконання завдання.
Отак відбувалися Дні науки на кафедрі політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка – у намаганні вразити колег. Студенти дивували викладачів, викладачі – студентів. Тепер усі знову занурилися у звичний ритм життя, обмірковуючи можливі варіанти майбутньої творчої співпраці, які планують на наступні Дні науки. Сподіватимемося, що спогади про гарні враження і приємні відчуття спонукатимуть більше студентів брати участь у таких заходах. Адже коли все таке знайоме і передбачуване в навчальному процесі, так приємно зацікавлювати інших і розважатися самим, висловлювати власну позицію й бути почутим, сперечатися й перемагати, відкривати в собі нові можливості і вміння. Дивуватися і дивувати.
Соломія Кривенко
Фото Наталі Ковальової