(із виступу Наталії Черниш, завідувача кафедри історії та теорії соціології, наукового консультанта Центру моніторингу університету, доктора соціологічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України на засіданні ректорату Львівського національного університету імені Івана Франка 14 червня 2010 р.)
Шановні колеги!
Сьогодні я доповім про попередні результати моніторингу організації і проведення самостійної роботи студентів Університету – представників усіх 17 факультетів. Факультети, на вашу пропозицію, розбито на дві групи: природничих і точних наук (9 факультетів), а також соціогуманітарних наук (8 факультетів). Нагадаю, деканати запропонували по три дисципліни, які викладали на 3 і 4 курсах їхніх факультетів. Перша з них мала бути фундаментальною, представляти напрям, з якого готували фахівців; друга – однією з базових; третя – яку читали викладачі іншого факультету. Опитано 817 студентів, які в першій групі факультетів виповнили 1.311 запитальників, у другій – 1.112 запитальники. Одержано 2.423 анкети, що відбивали ставлення студентів 3–4 курсів Університету до організації їхньої самостійної роботи зі 102 навчальних дисциплін. Там, де доречно, цитуватиму (зі збереженням стилю написання) думки студентів, які вони вписували до запитальників власноручно.
Поділ на дві групи факультетів цілком себе виправдав, оскільки організація і проведення самостійної роботи студентів-природничників і студентів-гуманітаріїв має свою специфіку. Це стало очевидним вже з аналізу відповідей на перше запитання анкети про спрямованість самостійної роботи. Якщо більшість опитаних студентів-природничників вважає її спрямованою здебільшого на виконання практичних завдань (58% опитаних), то студенти-гуманітарії орієнтувалися передусім на підготовку до аудиторних занять (61% респондентів). Утім, названі позиції за своєю питомою вагою помінялися між собою місцями під час визначення другого пріоритету. Повна єдність в оцінках спрямованості самостійної роботи стосувалася її скерованості на підготовку до всіх видів контролю, що засвідчує третя позиція (50 і 46% відповідно).
Щодо співвідношення затрат часу студентів на вивчення навчального матеріалу під час аудиторних занять та самостійно, то й тут виявлено часткову (хоч і незначну) диспропорцію. Вона становить:
на факультетах природничих і точних наук 57%:43% на користь аудиторної роботи;
на соціогуманітарних факультетах – відповідно 50:50.
Мені важко коментувати цей показник, бо я не обізнана з тим, чи існує рекомендоване співвідношення аудиторної та самостійної роботи. Наразі я переглянула педнавантаження на кафедрі, яку очолюю, і сформулювала таку закономірність: що більше годин (сумарно) і кредитів виділяють на вивчення тієї чи іншої навчальної дисципліни, то більше годин відводять на самостійну роботу. Наприклад, якщо загальна кількість часу на вивчення однієї дисципліни становить 216 год. і відповідно 6 кредитів, то на самостійну роботу відводять удвічі більше годин, ніж на аудиторне вивчення матеріалу (72 ауд. год. та 144 год. на самостійну роботу). Якщо йдеться про 180 год. і 5 кредитів, то зазначене співвідношення становить 1.5 раза на користь самостійної роботи (наприклад, 72 і 108 годин). Незначне переважання самостійної роботи зафіксовано щодо 4-кредитових дисциплін (наприклад, 68 на 76). Вирівнюється ця пропорція, зазвичай, стосовно навчальних дисциплін, на які виділяють 108 год. і 3 кредити.
Утім, загалом в Університеті чітко це питання ще не з’ясовано. Я переглянула розподіл годин щодо п’яти нормативних обов’язкових дисциплін першого блоку навчального плану бакалавра. Якщо на філософію години на аудиторні заняття дорівнюють годинам на самостійну роботу (54 год. і 54 год.), то у вивченні історії української культури цю пропорцію трохи порушено в бік незначного переважання годин на самостійну роботу (відповідно 34 і 38 год.). Щодо двох нормативних мовних дисциплін (українська та іноземна мови), то там значно переважають години на аудиторні заняття. Стосовно опитаних студентів, то в представників обох груп факультетів співвідношення розподілу часу на аудиторні заняття та самостійну роботу в оцінці самих студентів виглядає рівним, приблизно половина на половину. Чи так має бути?
Інше, близьке за значенням, запитання стосувалося оцінки обсягів завдань на самостійну роботу з тих предметів, які назвали деканати. Представлено кількісне наповнення трьох відповідей у двох групах факультетів:
обсяги завеликі (26%:35%), і це, на думку студентів, зумовлює неможливість якісно виконати всі завдання та спричинює непосильне навантаження під час семестру;
обсяги помірні (67%:57%), що уможливлює якісне виконання різних видів самостійної роботи без надмірного навантаження;
обсяги завдань з самостійної роботи незначні (6%:6%), тому навантаження впродовж семестру надто мале.
Інакше кажучи, для двох третин студентів з обох груп факультетів обсяги завдань зі самостійної роботи помірні й навіть незначні.
Наступне запитання – оцінка ресурсної частини самостійної роботи, точніше – частоти використання фондів бібліотек (університетської, факультетських, кафедральних, особистих) та Інтернету. Також зафіксовано окремі відмінності у відповідях студентів з обох груп. Студенти-природничники надають перевагу:
Інтернету поза Університетом;
посібникам та підручникам з факультетської бібліотеки; інтернет-ресурсам Університету;
посібникам і підручникам, авторами яких є викладачі Університету.
Натомість порядок розташування чи пріоритетність ресурсів у студентів-гуманітаріїв дещо інші (за спаданням):
інтернет-ресурси поза Університетом;
особисто придбані підручники й посібники;
інтернет-ресурси Університету.
Отже, інтернет-ресурси і в українських ВНЗ стають основним джерелом для самостійної підготовки і швидко витісняють традиційну роботу з книжками в бібліотеках.
Ще одне запитання з ресурсного блоку стосувалося оцінки доступності та достатності різноманітних методичних матеріалів. Найдоступніші для респондентів обох груп:
навчальна література загального характеру (84% та 86%);
методичні посібники з виконання конкретних завдань (49% та 47%);
запитання/завдання для самоконтролю (27% та 33%).
Стосовно достатності методичного забезпечення для виконання самостійної роботи, то й тут думки студентів обох груп, по-перше, майже тотожні, по-друге, так само красномовні щодо можливих напрямів покращання методичного забезпечення самостійної роботи:
так, достатньо – відповіли по 47% опитаних;
достатньо частково – 37% та 32%;
недостатньо – 11% та 15%.
Задоволена з цього аспекту приблизно половина студентів.
Ще один тематичний блок стосувався такого аспекту проблеми, як контроль за виконанням самостійної роботи. Порівняльний аналіз відповідей респондентів з обох груп засвідчив, що в групі природничих факультетів і факультетів точних наук такий контроль здійснюють порівняно частіше, ніж у групі соціогуманітарних наук. Зокрема, найвище середнє в першій групі становило 3.4 і стосувалося частоти контролю під час проведення модулів (а також колоквіумів, контрольних робіт), які містили завдання зокрема й для самостійного опрацювання. У другій групі за цим самим показником середнє становило 3.1. Але нагадаю, що 3 на шкалі означало “час від часу”, 4 – “дуже часто”, а 5 – “завжди”. Отже, до відома очільників факультетів, справа контролю виконання самостійної роботи, на думку самих студентів, ще на півдорозі. Ось що пишуть самі студенти:
“є потреба краще контролювати вивчення самостійного матеріалу”;
“більше контрольних для перевірки знань”.
Аналіз самостійної роботи студентів. В обох групах факультетів три чверті студентів (по 75%) стикаються з розглядом питань, винесених на самостійне опрацювання, під час лабораторних, практичних і семінарських занять. Приблизно кожен четвертий студент обговорює свої самостійні напрацювання після того як викладач перевірить виконання індивідуальних завдань або на консультаціях.
Що ж думають самі студенти про ефективність своєї самостійної роботи? Їхні оцінки – у діапазоні від “важко відповісти, чи вона є ефективною, чи ні” до “вона є радше ефективною”. Студенти-природничники вважають найефективнішим застосуванням своєї самостійної підготовки вдосконалення знань та набутих під час практик навичок роботи, натомість студенти-гуманітарії – самостійне поглиблене вивчення матеріалу під час підготовки до аудиторних занять. Але середнє з п’яти можливих, повторюю, є не дуже високим, особливо стосовно ролі самостійної роботи в набутті навичок і досвіду наукової роботи. От що зазначає один із студентів:
“варто надати студенту можливість розвиватися індивідуально в науковому плані”.
Останнє запитання – щодо оцінки необхідності докладного планування та організації самостійної роботи студентів з боку викладачів. І знову – подиву гідна одностайність: по 71% опитаних з обох груп вважають, що таке планування та організація потрібні, і лише один студент із кожних десяти не бачить у цьому потреби.
Після переліку запитань із готовими варіантами відповідей в анкеті було спеціальне місце, де студенти мали змогу власноручно написати свою думку щодо двох проблем:
а) головні труднощі під час виконання самостійної роботи;
б) побажання і рекомендації стосовно поліпшення можливостей для організації самостійної роботи.
Думки про труднощі й проблеми. Студенти-природничники назвали такі головні, на їхню думку, труднощі і проблеми:
недостатньо літератури, застарілі підручники – 9%;
завеликі обсяги завдань із самостійної роботи – 8%;
складність матеріалу та завдань для самостійної роботи – 5%;
брак часу на виконання домашніх завдань – 4%
брак матеріалів українською мовою – 2%;
низький рівень базових знань, умінь, навичок, зокрема знань, здобутих у школі – 2%.
Студенти-гуманітарії на чільні позиції розмістили такі:
недостатня кількість навчальної та наукової літератури – 8%;
завеликі обсяги матеріалів для самостійного опрацювання – 6%.
Щодо останнього, то такі нарікання, як бачимо, не надто поширені в середовищі студентів-гуманітаріїв. Як і їхні колеги з першої групи, чимало студентів-гуманітаріїв пропонує збільшити кількість годин на самостійну роботу.
Інші зауваження набрали зовсім незначну кількість голосів. Серед них:
відсутність належної бази методичних матеріалів та технічного забезпечення для самостійного виконання роботи – 1%;
брак практики перекладу – 1%;
складний для сприйняття матеріал – 1%;
замала кількість аудиторних занять – 1%.
Сформовано 12 груп зауважень – менше, ніж у їхніх колег. Але цікаво, що по 12% опитаних з обох груп відповіли, що в них нема і не виникало жодних проблем і труднощів із самостійною роботою. Стосовно проблем, то студенти-гуманітарії часто нарікають на поставу деяких викладачів.
Підбиваючи підсумки, зазначимо, що моніторинг засвідчив наявність успіхів в організації та проведенні самостійної роботи студентів нашого Університету. Більшість студентів частково або повністю задоволена організацією, обсягами, проведенням самостійної роботи, доступом до ресурсів тощо. Якщо врахувати, що ознака освітньої ситуації сьогодення – підготовка так званого транспрофесіонала, здатного до постійного навчання і перенавчання, готового коректувати рівень і зміст своєї фахової підготовки, то оволодіння навичками і вміннями самостійної підготовки важко переоцінити. З іншого боку, в наявних нині умовах нема механізму (чи, радше, алгоритму) перетворення самостійної роботи на важіль підготовки такого транспрофесіонала. Години на самостійну роботу наявні лише в навчальних планах підготовки бакалаврів, магістрів та спеціалістів, а також у семестрових робочих планах. Тому здійснене дослідження – тільки перший крок у з’ясуванні сукупності проблем, пов’язаних із ефективним плануванням та дієвою реалізацією самостійної роботи студентів.