Стосунки з історичним гроном Вроцлавського університету та науковцями Львівського університету почали налагоджуватися наприкінці 80?х рр. ХХ ст. Це пов’язано з демократичними змінами у Львові тих років – початком діяльності Народного руху України за перебудову, відновленням роботи Наукового товариства імені Т. Шевченка, національної “Просвіти”. Зміни в Україні зумовили закономірне зацікавлення в сусідній Польщі. Історики з Вроцлава цікавилися передовсім першими кроками діяльності “Меморіалу”, і саме в цей період львівські історики заприязнилися з польськими вченими – Ростиславом Жереликом та Казимиром Бобовським. Згодом до них приєдналися й почали відвідувати Львів Юрек Маронь і Збігнєв Фрас.
Саме З. Фрас, оскільки вивчав історію Галичини, виявив особливе зацікавлення працею у львівських архівах, у відділі рукописів Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, зрештою, намагався просто поспілкувався із львівськими істориками, здебільшого Франкового університету. Упродовж 90?х рр. його наукові й товариські зацікавлення були пов’язані зі Львовом.
З глибоким сумом ми, його львівські колеги, сприйняли звістку, що Збігнєв Фрас раптово помер 1998 р., у віці 46 років. Його родина, приятелі, колеги і друзі прощалися із Збігнєвом в капличці П’ястів і в костелі сестер уршулянок, що у Вроцлаві. Поховали його в родинному містечку Пшемкові, що у Верхній Сілезії. У Пшемкові він народився, саме в цьому краї минали його дитячі роки, тут він закінчив середню школу, звідси поїхав до столичного Вроцлава вступати в університет.
Збігнєв Фрас закінчив історичні студії в Інституті історії Вроцлавського університету у 1976 році. Тема його магістерської праці – “Міністерства для Галичини (1871/73–1918)”, керівник – професор Адам Гальос.
Завершивши навчання у Вроцлавському університеті, молодий магістр Збігнєв Фрас розпочав педагогічну кар’єру на кафедрі історії Вищої педагогічної школи в Ольштині. У листопаді 1984 року повернувся до Вроцлавського університету, де почав працювати в Інституті історії на кафедрі історії Польщі і всесвітньої історії ХІХ і ХХ століть.
У 1985 році З. Фрас захистив кандидатську (докторську) дисертацію “Флоріан Зємялковський (1817–1900). Політична біографія”, науковий керівник – професор Адам Гальос.
Від 1991 р. З. Фрас – член редакційної колегії видання “Зі скарбниці культури” (тепер – “Часопис Національної Установи ім. Оссолінських”). Одночасно у 1987–1995 рр. – секретар Вроцлавського товариства любителів історії. 1995 року виконував також функції технічного секретаря сілезького історичного квартальника “Собутка”. З 1997 р. – член Наукової ради Національної установи ім. Оссолінських.
Період наприкінці 80-х – початку 90?х рр. наповнений для Збігнєва Фраса творчими відрядженнями, які розширили коло його наукових зацікавлень. 1989 р. учений півроку стажувався в Інституті історії Ягеллонського університету, у травні й червні 1996 р. – в Педагогічному університеті в Зігені (Німеччина), а в жовтні й листопаді того самого року – у Львівському університеті. У 1994 р. (вересень) і в 1996 р. (вересень), завдяки стипендії ім. Яна і Сузанни Бжековських, мав змогу працювати у Польській бібліотеці в Парижі.
З. Фрас провадив активне наукове життя, брав участь у наукових конференціях. Найважливіші з них такі:
– “Польща – поляки – національні меншини”, наукова конференція в Собутці (вересень 1989 р.), реферат (спільно з С. Цісельським, К. Кавальцем, Т. Куляком) “Народ і польська народність 1795–1945 років в історичних дослідженнях”;
– “Креси і пограниччя. Історія, культура, звичаї”, наукова сесія в Ольштині (20 грудня 1991 р.), реферат “Провінційна преса Східної Галичини в 1848–1890 рр.”;
– “З історії меншин у Речі Посполитій”, конференція у Вроцлаві (грудень 1991), реферат “Польські політичні угрупування щодо руського питання в Галичині в 1860–1875 рр.”;
– міжнародна наукова конференція “Галичина та її спадщина” (Жешів, 14–18 вересня 1992 р.), реферат “Галицькі демократи у 1848–1875 роках”;
– історичний колоквіум “Ліберальні традиції в Польщі” (Констанцін, 17–19 листопада 1992 р.), реферат “Ліберальний напрям серед галицьких демократів у 1848–1882 рр.”.
У середовищі колег З. Фрас вирізнявся не тільки неординарністю в трактуванні передовсім галицької історії – і локальної, і загальноавстрійської, а й енциклопедичними знаннями про багатьох історичних постатей, окремі населені пункти, реалії з повсякденного життя. Словом, тих сюжетів, які власне й творять історію.
Збігнєв Фрас часто брав участь у наукових зібраннях, що їх проводили не лише історики, а й колеги інших напрямів гуманітарного фаху. До них належать: конференція, яку організували Інститут соціології і Польське релігієзнавче товариство (Вроцлав, листопад 1992), реферат “Українці в період змін кінця ХІХ століття”; семінар “Польські політичні міфи ХІХ і ХХ століття” (Карпач, 23–24 листопада 1992 р.), реферат “Міф про доброго цісаря”; міцкевичівська сесія в Інституті польської філології Вроцлавського університету (грудень 1992), реферат “Хто дав шлюб Міцкевичеві?”; наукова конференція “З проблем біографістики національних повстань” (Ольштин, грудень 1993 р.), реферат “Густав Peyт – між Вільном, Парижем і Львовом, політична діяльність у 1858–1875 роках”.
У польській історичній бібліографії ім’я Збігнєва Фраса з’явилося 1981 року й відтоді фігурувало дуже часто. У другій половині 90?х рр. науковий доробок З. Фраса вже становив три монографії, шість джерелознавчих публікацій, понад тридцять статей, а також понад три десятки біограм для Польського біографічного словника, численні рецензії.
Наукові зацікавлення З. Фраса зближували його з австрійськими, німецькими й українськими вченими, а публікації торкалися історичної тематики кінця ХVІІІ ст. – початку ХХ ст., здебільшого другої половини ХІХ ст. Головна тематика досліджень ученого – політичне життя Галичини в епоху автономії. Науковця вирізняло те, що він зацікавився політичними дискусіями в галицькому суспільстві, діяльністю крайового сейму. У середовищі вроцлавських науковців дискусії викликали й публікації З. Фраса, особливо “Подорожі цісаря Франца Йосифа І до Галичини” (1992) та “Міф про доброго цісаря” (1994).
Польський дослідник С. Гродзіський поділив науковий доробок З. Фраса на три тематичні групи: загальнонаціональна проблематика, історія державних інституцій і політичних партій, аналіз суспільних течій і політичних програм.
До першої групи зараховано публікації: “Народ і польська народність у 1795–1945 роках в історичних дослідженнях” (1992 р., у співавторстві з С. Цісельським, В. Ковальцем, Т. Куляком); “Українці в період змін наприкінці ХІХ століття” (1993, автор аналізує науковий доробок української історіографії); “Великі і малі вітчизни на різних кінцях польських земель” (1995); “Креси і пограниччя” (1995). Другу групу становлять праці: “Товариство національно-демократичне 1868–1871)” (1988); “Товариство національної опіки 1870–1874” (1989); “Клуб резолюціоністів (1869–1870)” (1990); “Утворення і характеристика уряду міністра для Галичини” (1991) та ін. До студій, у яких проаналізовано суспільно-політичні засади й програми політичних партій, належать роботи: “Політичний з’їзд партій поступових у Львові” (1981); джерелознавча розвідка “Життя інтелігенції провінційної в Галичині – листи В. Домарадського і Г. Шмідтта”; “Польські політичні угруповання щодо руського питання в Галичині 1860–1875” (1993); “Преса Станіславова у 1848–1918 роках” (1993); “Провінційна преса східної Галичини в другій половині ХІХ ст.” (1995); “Ліберальний напрям галицьких демократів 1848–1882” (1992); “Галицькі демократи щодо костюшківської традиції у 1848–1878 роках” (1996).
Окрему групу праць у доробку Збігнєва Фраса становлять численні статті для Польського біографічного словника. Серед них вирізняються біограми таких політиків: П. Романович, Г. Ромашкан, К. Рутовський, П.-Р. Сангушко, В.-Л. Санєга, В. Сєменський.
Однак особливе місце в доробку З. Фраса належить його монографічним працям.
Монографія “Флоріан Зємялковський (1817–1900). Політична біографія” з’явилася у виданні Установи ім. Оссолінських у 1992 році. У дослідженні розглянуто діяльність першого міністра для Галичини Флоріана Зємялковського, на тлі докладного аналізу суспільно-політичних процесів у другій половині ХІХ ст. в Галичині і в усій Австро-Угорщині. Постать Флоріана Зємялковського, людини, яка походила з низин галицької суспільності й піднялася до рангу міністра, заслуговувала на політичну біографію, оскільки посідала вагоме місце в політичному бомонді не лише Галичини, а й Австрії.
Створити біографію Флоріана Зємялковського виявилося непросто, адже насамперед потрібно було дослідити джерела і рукописи, листи, презентабельну публіцистику, матеріали преси та ін. Також З. Фрас вивчив стенограми засідань Крайового сейму й особливо Рейхсрату. Опрацювавши значну джерельну базу, яка торкалася періоду галицької автономії, З. Фрас розглянув політичну діяльність Флоріана Зємялковського на тлі політичних процесів і змін та відтворив образ політика.
Подальше захоплення політичним життям Галичини другої половини ХІХ ст. спонукало З. Фраса вивчати широкий спектр політичного життя Галичини – від дослідження центральних сил до регіональної історії. Таким дослідженням стала книга “Демократи в політичному житті Галичини у 1848–1873 роках”, видана у Вроцлавському університеті 1997 р.
Праця відрізнялася від попередньої монографії про Ф. Зємялковського. Окремі аспекти цієї теми, зокрема події 1848–1849 рр., період так званої “резолюційної кампанії” 1868–1873 рр., уже було досліджено, інші – лише частково окреслено. Це було наслідком того, що попри досить широку літературну й джерельну базу, яка торкалася цього періоду, деякі фрагменти висвітлено досить нерівно і спорадично. Проблема була в тому, щоб однаковою мірою представити всі аспекти діяльності галицької демократії, від перших конспіративних гуртків до повномасштабного входження демократів в австрійське політичне життя.
Вирішити це завдання можна було, спираючись на власні дослідження всього часового відрізку.
Хронологічно праця охоплює період від початків демократичного руху до його вибуху в час революції Весни народів 1848 року. Водночас, як традиційно вважає польська історіографія, цей демократичний рух розпочався з поразки повстання 1846 року. Верхня хронологічна межа монографії З. Фраса – 1873 рік. Автор стверджує, що саме тоді завершилася “резолюційна кампанія” й розпочалася боротьба за реорганізацію устрою Галичини в напрямі розширення її автономії. Засадничою основою еволюції представницької системи держави стало впровадження окремих виборів до палати послів Рейхсрату, що зумовило інші політичні зміни.
У першому розділі, у якому розглянуто події 1848–1859 рр., З. Фрас подав широку панораму постатей політичної сцени Галичини, а також розглянув їхню діяльність у Відні, суспільно-політичну атмосферу, в якій відбувалися найважливіші події, передовсім у Кракові, а також у Львові.
Другий розділ охоплює події 1860–1867 рр. Переконливим є поділ на покоління “старих” і “молодих” діячів, хоча радикалізм “молодих” виявився досить короткотривалим. Про це свідчить еволюція теоретичних основ праці політиків, висвітлена в підрозділі “Від конспірації до органічної праці”.
У третьому розділі розглянуто 1886–1873 рр., період появи перших організаційних форм політичних рухів. Автор подає нам зміст галицької “резолюції”, у рамках якої відбувалася праця над творенням політичних партій – і в самому сеймі, і поза ним. Водночас значними в цей період стають впливи Відня, а саме польських політичних сил в австрійській столиці, передовсім Польського кола і всієї віденської польської політичної колонії, насамперед на львівське середовище.
Оскільки в науковій літературі більше уваги приділено історії та устрою Галичини, значно глибше опрацьовано період Весни народів і початки конституційних змін у Габсбурзькій монархії, цілком виправданим є аналіз автора подій 1867–1873 рр., і не лише в контексті заповнення історичної лакуни, а передовсім тому, що автор простежує діяльність галицьких політиків і в частково відмінних історичних ситуаціях, у процесі еволюції та кристалізації їхніх історичних поглядів.
Нині можемо дискутувати про еволюцію поглядів галицьких демократів, ту наукову проблему, яку поставив Збігнєв Фрас, пов’язуючи її на першому етапі 1848–1856 рр. із зменшення їх політичної активності і поверненням епохи абсолютизму, з наслідками деякої розгубленості в демократичному таборі, яка настала після поразки Весни народів. Цей період, в оцінці самого З. Фраса, таїв і великі надії, а водночас перший етап діяльності галицьких демократів виявляв і слабкість їх руху, брак політичного досвіду. Автор стверджував, що мало розвинута економічно Галичина не могла витворити справжньої еліти, яка б стала елітою третього стану. Такі сили з’явилися лише в наступному поколінні, тобто у 80?х рр. ХІХ ст.
Свого часу рецензенти праці З. Фраса, яку він одночасно захищав як докторську (габілітаційну) роботу, висловлювали подив з колосальної праці автора зі збирання джерельних матеріалів: у фондах бібліотеки Оссолінських, бібліотеки Ягеллонської, Національної бібліотеки у Варшаві, Бібліотеки Чорторийських і Польської академії наук у Кракові, Головного архіву давніх актів у Варшаві, а також джерельних матеріалів із львівських інституцій. До речі, З. Фрас належав до тих польських авторів, які розпочали розлоге вивчення архівних матеріалів Львова, що є тепер доброю ознакою сучасної польської історіографії. Заслугою З. Фраса можна вважати й те, що він – піонер у використанні матеріалів Польської бібліотеки в Парижі.
Монографічне дослідження З. Фраса створило цілісну панораму зародження й початкового етапу діяльності демократично-ліберальних політичних угруповань, збагатило історичний процес новою інформацією про особливості діяльності окремих політиків.
Висновки автора містять не лише загальні оцінки суспільно-політичних процесів у Галичині, а й його особисті оцінки та ставлення до окремих галицьких політичних діячів, їхніх програм та змісту діяльності.
У рецензіях на твори З. Фраса час до часу натрапляємо на висновок про високий науковий і літературний стиль мови автора.
Монографію Збігнєва Фраса високо оцінили історики, передовсім ті, які вивчають галицьку проблематику – і в Польщі, і в Україні.
Звернімо увагу на ще одну особливість видання: З. Фрас, можливо, вперше серед закордонних учених, подав до книги розлогу анотацію українською мовою (переклад анотації – Ярослава Даріуша Сирника).
Задум перекласти книгу “Демократи у політичному житті Галичини 1848–1873 років” виник у нас навесні 2009 р. в період Днів Львівського університету у Вроцлавському університеті, а презентувати видання плануємо навесні 2010 р. у рамках Днів Вроцлавського університету у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
Наші колеги-історики – Мар’ян Мудрий зі Львова та Єжи Маронь і Влодзімєж Сулєя із Вроцлава – подали свої спогади про Збігнєва Фраса до українського видання монографії.
Висловлюємо вдячність за підтримку проекту ректоратам і працівникам відділу міжнародної співпраці наших університетів, усім, хто спричинився до появи цього видання.
Олексій Сухий,
доктор історичних наук, професор кафедри новітньої історії України
Ростислав Жерелік,
доктор габілітований, професор, директор Інституту історії Вроцлавського університету