У Музеї історії Університету 4 березня з нагоди Шевченківських днів презентували графіку лауреата Державної премії імені Т. Г. Шевченка Івана Остафійчука та колекцію шевченківської філателії (від 60–70 років до сьогодні) з фондів кімнати-музею Тараса Шевченка Львівського палацу мистецтв.
Директор кімнати-музею Тараса Шевченка Львівського палацу мистецтв Роман Наконечний зазначив, що найбільше шевченківської філателії випущено у 1961 році, коли відзначали 100-річчя від дня смерті Кобзаря. За словами Романа Наконечного, підпільна таборова пошта завжди була пов’язана з іменем Тараса Шевченка.
Як відомо, марки – “візитівки” держав, міні-енциклопедії їхнього розвитку, історії, географії, культури, творчої та наукової спадщини… Водночас цікавою й захопливою є історія листування і поштової справи в Україні.
Під час презентації Роман Наконечний наголосив: “Донедавна важко було знайти ґрунтовні дослідження на цю тему. Заповнити прогалину вирішив кандидат технічних наук, доцент НУ “Львівська політехніка” Мирон Щеглюк. Автор кількох навчальних підручників, монографій і наукових праць, колекціонер марок, листівок, він вивчав відповідну літературу, аналізував першоджерела, невтомно провадив тривалі творчі пошуки. Як наслідок, з’явилося яскраве науково-популярне дослідження “Історія українського листування” (“Сполом”, 2009 р.).” До речі, це тільки перший том книги, що охоплює період від найдавніших часів до Першої світової війни. У другому томі, що вийде у травні цього року, розглянуто період від Першої світової війни до наших днів.
Мистецтвознавець та проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв Роман Яців у своєму виступі зосередив увагу на графіці львівського художника Івана Остафійчука. Він зазначив, що Іван Остафійчук належить до тієї генерації митців, які зуміли зробити злам у способах проникнення в семантику мислення Т. Шевченка. “Техніка ліногравюри, яку використовує І. Остафійчук, найбільше відповідає тому, щоб акцентувати увагу не на деталях, не на частковості чи ілюстраційних моментах, а саме на смислових колізіях, якими наповнена творчість Тараса Шевченка. Експресія ліногравюри Івана Остафійчука інтелектуалізована, вона вдало передає смисли Шевченкової творчості. Іван Остафійчук, маючи особливе образно-асоціативне мислення та використовуючи формально-виражальні засоби, творить образ Шевченка крізь призму авторського бачення. Митець також акцентує на тих аспектах Кобзаревої творчості, у яких висловлено національну ідею через концепти релігії, історії, перспективи чи прогнозування нової України. Такі твори І. Остафійчука були наступом на радянську ідеологію, яка хотіла зупинити цей процес розвитку”, – вважає Роман Яців. Він також зазначив, що інтерпретувати творчість Шевченка сьогодні – дуже непросто, бо світ швидко розвивається, і відтворювати Шевченка банально – не можна, тому тільки високомистецькі образи та глибоке структурне мислення можуть дати визначні результати. “Сподіваємося, – каже мистецтвознавець, – що найближчим часом з’явиться нова генерація митців, яка зуміє цікаво, глибоко та яскраво (в естетичному аспекті) передати крізь призму мистецтва те велике явище, яким є Тарас Григорович Шевченко”.
Музичним супроводом презентації був виступ тріо бандуристок Університету у складі Ольги Мацюпи, Марії Боруцької та Соломії Стельмах і фольк-гурту “Марвінок”. До речі, вдало ще на початку презентації зазначила проректор з навчально-педагогічної та виховної роботи Університету Звенислава Ігорівна Мамчур: “Кожен генетичний українець відчуває глибину Шевченкової поезії”. І це, напевно, правда…
Наталя Драган-Іванець