Ви – студент, аспірант, викладач… Чи не щодня буваєте в Університеті й намагаєтеся чогось у житті досягнути. Ви тільки починаєте прагнути до чогось небуденного, вічного… Але поруч з вами (нами) були і є ті, хто зробив цінний внесок у літературу, історію, математику (чи іншу галузь). Чи знаємо ми їх?… А мали б…
Після того, як я опитала кількох студентів нашого Університету, мене трохи насторожила одна з відповідей: “А я ніколи й не замислювався, чи є відомі особистості в нашому Університеті”. Але втішило те, що чимало моїх респондентів усе-таки пам’ятає і шанує людей, які творять історію та сучасність нашої альма-матер.
Наталя Дзьомба, 3-й курс, факультет журналістики:
– Ну хто ж може бути найвизначнішою постаттю Франкового університету, як не він сам – Іван Якович Франко?! Це величне ім’я, з яким асоціюється наша альма-матер, це “розум українського народу”, як висловився щойно на парі завідувач кафедри зарубіжної преси та інформації факультету журналістики Йосип Дмитрович Лось. Але є в Університеті таланти й окрім І. Франка. Варто назвати імена президента Української Народної Республіки, професора кафедри історії Університету Михайла Грушевського; історика і мовознавця Івана Вагилевича; поета Б.?І. Антонича; вихованця рідної мені Бережанської гімназії, письменника Маркіяна Шашкевича. Франкова творчість спричинилася до народження й інших величних постатей Університету. Зокрема, франкознавця, доцента кафедри теорії і практики журналістики Б. Тихолоза у рік 150-річного ювілею Івана Франка президент України нагородив високою державною відзнакою – орденом “За заслуги” 3-го ступеня. Думаю, постаттю Університету є кожен викладач, який робить свою благородну справу. На журналістиці їх і перелічити годі. Заслужений журналіст України, проф. Й. Лось; завідувач кафедри мови ЗМІ проф. М. Яцимірська, мовознавець О. Сербенська; автор наукових статей В. Лернатович; сучасні дослідники історії української преси М. Нечиталюк та С. Кость і блискучий публіцист В. Здоровега. Франковий університет, як і Україна, має таланти!!!
Таня Котович, 4-й курс, історичний факультет:
– Для нас такою особистістю передусім є виконувач обов’язків ректора Василь Степанович Височанський.
Нам, як студентам історичного факультету, дуже пощастило, що маємо змогу відвідувати лекції таких відомих людей, як Костянтин Костянтинович Кондратюк (нещодавно вийшов його дуже хороший підручник для студентів третього і четвертого курсів) та Леонід Опанасович Зашкільняк (єдиний, хто видав книжку українською мовою про Центрально-Східну Європу та Азію).
Надя Сметана, 2-й курс, філологічний факультет:
– Ну звісно, Іван Якович Франко. Також Ігор Калинець, Микола Ільницький, Іван Вакарчук. Якщо говорити про літературну творчість, то – Мар’яна Савка, Остап Сливинський, Тарас та Іван Лучуки й ціла плеяда літераторів. Також, звісно, класик-сучасник, який читав у нас лекції, – Роман Іваничук.
Соломія Онуфрів, доцент кафедри української преси факультету журналістики:
– Очевидно, що можемо назвати Тараса Возняка, колишнього ректора Євгена Лазаренка, Івана Франка, Юрія Шаповала, Володимира Охрімовича, відомого математика Стефана Банаха. Також Михайла Осадчого, який працював на нашому факультеті і випускав журнал “Кафедра”, Ольгу Федик – хорошого від природи мовника, дуже вимогливого, але доброзичливого до студентів викладача.
Галина Квасецька та Христина Рудницька, 2-й курс, факультет культури і мистецтв:
– Передовсім – декан нашого рідного факультету Богдан Миколайович Козак. Також Тетяна Миколаївна Ярошенко, яка видає цікаві книжки, та Богдан Зиновійович Якимович, який захоплює своїми знаннями і викладає так, що запам’ятовуєш на ціле життя.
Ганна Заремба, 3-й курс, історичний факультет:
– Оскільки я навчаюся на історичному факультеті на кафедрі соціології, для мене визначна особистість – завідувач кафедри Наталія Черниш. Вона видає багато книжок із соціології. Її книги – наша Біблія в науці.
Микола Кіра, 2-й курс, Правничий коледж при Університеті:
– Не пам’ятаю… Але, якщо чесно, то ніколи й не цікавився визначними особистостями нашого Університету. О, згадав, теперішній міністр освіти та науки й колишній ректор Університету Іван Вакарчук. А в нашому коледжі… нема таких. Тарас Григорович Андрусяк писав книжки… ну, і все…
Ігор Паславський, доцент кафедри української преси факультету журналістики:
– Для мене визначними постатями факультету, які запам’яталися, були два викладачі кафедри теорії журналістики: професор Володимир Йосипович Здоровега та колишній декан Дем’ян Семенович Григораш. На працю Д. Григораша “Журналістика в термінах та виразах” досі покликаються практично в усіх солідних наукових працях. Це перший словник, який увів у науковий обіг поняття і терміни, які стосувалися журналістики, журналістикознавства і пресознавства. Але чому він запам’ятався особисто мені? Дем’ян Семенович справді був непересічним викладачем, який особливо наголошував на тому, що журналісти мають бути надзвичайно відповідальними, мають у діловодстві бути вершиною пунктуальності. Учив нас відповідальності в роботі з фактами, в оформленні документів і цитат. Будь-яку роботу приймав тільки тоді, коли у правому верхньому кутку було написано прізвище та ім’я і цифра групи (як він казав). Інакше – автоматично “відправляв” роботу.
А Володимир Йосипович вирізнявся, по-перше, вродженою толерантністю, по-друге, розумом, який отримав від батька, і знаннями, які здобув в Університеті. Щодня дуже багато читав найновішої літератури й одразу на кожній лекції умів це нове й свіже використовувати. У моєму житті був момент, коли перед захистом дипломної роботи я впродовж місяця не виходив із бібліотеки й багато читав. У той час Володимир Йосипович відпочивав у Брюховичах. Як з’ясувалося згодом, він устиг прочитати значно більше, відпочиваючи, ніж я, сидячи в бібліотеці. У нього була справді неприродна жага до друкованого слова. Також Володимир Йосипович запам’ятався тим, що молодим студентам-дослідникам ніколи не казав “ні”. Ніколи не стверджував, що тему, яку вони обрали, не варто вивчати. Завжди намагався знайти раціональне зерно, яке відшукав студент, й умів підтримати молодого науковця. Саме тому під його керівництвом захистилися до двадцяти кандидатів і чотири доктори наук.
Наталя Купрій, колишня випускниця математичного факультету та аспірантка економічного:
– Передусім, слід згадати нашого декана Михайла Михайловича Зарічного, який є надзвичайно цікавою особистістю. Адже він не тільки відомий математик, а й літератор та музикант. Він – автор збірки поезій “Вербалізація верболозу”, яку презентували рік тому. Також наш викладач Тарас Онуфрійович Банах, який разом зі своєю дружиною співають. Це дуже гарно, коли людина є творчою і може поєднати поезію, математику та співи. Я дуже рада, що у нас є такі особистості.
З історичних постатей варто згадати Стефана Банаха, на честь якого на математичному факультеті є аудиторія. Ну і, звісно, Іван Франко.
Наталя Драган-Іванець