“…Щодня дякую Господу за те, що ти живеш на цій землі, ходиш там, де, можливо, колись ступав і я. Приємно знати, що ти є на цьому світі! І боляче залишати тебе саму… Але страшніше було б помирати, не пізнавши, що таке любов. Як я хотів би поцілувати твої руки і потонути у хвилях пшенично-шовковистого волосся… Жити, рідна, кохана, єдина, так хочеться…. А тут холодно і темно, навіть сонця не видно. Та ти не журися, бо і смерть не зможе вбити нашого кохання, бо й вона не в силі розлучити закохані серця. Часточка мене завжди буде у повітрі, воді, землі. Смерть… Так, сумно, але це ще не кінець, людина може довго жити після так званої “смерті” – у спогадах рідних і друзів, у чиїйсь пам’яті. Тому я завжди буду з тобою. Дивитимусь на тебе щодня, радітимемо і плакатимемо разом. Хоч моє тіло буде неживе, проте душа не зможе покинути тебе саму. Буду поруч. Ти – найкраще, що я бачив коли-небудь… Уже третю добу не можу спати, постійно думаю, думаю про тебе, про нас – ні, більше про тебе. Хотів би все життя милуватися тобою, мати доньку з …пшенично-шовковистим волоссям. Смерть – це ще, вір, не кінець, ми зустрінемося. Найдорожча моєму серцю людино, ми напишемо “нашу” повість, у наступному житті. Чекай. Люблю навіки.
Твій Валентин”
Традицій святкування Дня Святого Валентина в Україні немає, оскільки свято досить нове. Як День закоханих його відзначають у Європі з XIII ст. У США – з 1777 р., у країнах СНД (відкрито) – з початку 1990-x років.
Зазвичай на Валентина дарують один одному квіти, солодощі, парфуми й різні приємні дрібнички. Ну, і обов’язковими є “валентинки”. Існує припущення, що першим “валентинку” надіслав (1415 р.) Чарльз герцог Орлеанський. Нині вона – у фондах Британського музею Лондона. Вибір презента залежить від фантазії та можливостей покупців. Тепер можна придбати “будь-що”, лиш би гаманець дозволив. Але, насправді, не так уже й важливо, що тобі подарував (-ла) друга половинка, а як саме. Інколи польові ромашки кажуть більше, ніж десятки троянд. Чи не так? До речі, звичай дарувати у День Святого Валентина букет досяг піку моди в часи правління королеви Вікторії (1837–1901). Англійці запозичили його в галантних французів на початку ХVІІ ст.
Українці швидко встигли полюбити День Святого Валентина, і більшість відзначає це свято з особливим ентузіазмом, позитивом. 14 лютого радісно бачити одночасно стільки закоханих облич на вулиці, море квітів і сердечок. Приємно й по-доброму заздрити отим щасливчикам долі. Отож кохайте і будьте коханими, шукайте своє щастя, і в пошуках не проґавте його.
Підготувала Інна Березніцька
У III ст. н.е римський імператор Клавдій ІІ видав наказ, у якому заборонив одружуватися. Адже шлюб спонукав чоловіків залишатися вдома, а головне призначення сильної половини, вважав імператор, – хоробро битися за Рим. Молодий католицький священик Валентин, попри табу, таємно вінчав закоханих. Клавдій ІІ, довідавшись про це, звелів замкнути баламута у в’язниці і стратити. От, здавалося б, уся історія, але… Молодий священик безтямно закохався в доньку тюремника і почав писати їй записки. Молоді полюбили один одного. І перед стратою 14 лютого 270 року юнак надіслав своїй коханій ніжний лист з припискою “від Валентина”, яка стала символом вірності і любові.