Цікаво, чи міцно ви спите? Можливо, вам вдається бачити вночі ще щось, окрім сновидінь? Не дивуйтеся, іноді одна ніч “творчого сну”, без нормального фізіологічного, може дати більше, ніж ви вважали раніше. Долаймо стереотипи!
У грудні минулого року в Києві відбувся IV Фестиваль студентської преси. Я, як студентка четвертого курсу факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка, охоче представила університетську газету “Каменяр”. Особливість цьогорічного фестивалю в тому, що проект є фіналістом волонтерської ініціативи DJUCE ГРАНТИ. Понад шістдесят молодих журналістів та блогерів з усієї України знайомилися, брали участь у тренінгах, що їх проводили відомі українські персони, пов’язані з медіа.
Цікаво було послухати презентації студентських видань з різних міст. Саме тоді я дізналася, що студенти негуманітарних ВНЗ можуть писати навіть краще, більше й цікавіше від філологів. За умовами фестивалю, кожен учасник мав долучитися до СІМуляції – створення матеріалів відповідної тематики для конкретних видань. Тобто хтось мав бути кореспондентом газети “Кореспондент”, інший – головним редактором. Тоді я познайомилася зі Сашком Паламаренком та Аліною Марненко з факультету прикладного й системного аналізу КПІ, які не захотіли обмежуватися умовами фестивалю. Олександр запропонував зробити реальну газету.
Що треба для випуску? Зовсім небагато: матеріал, звісно, ноутбук, фото, записи інтерв’ю з гостями фестивалю. Не завадив би Інтернет, ну і InDesign, Photoshop. Непоганий початок, як на середину ночі. І от уже ми троє, зайнявши єдині на поверсі розетку та стіл, розпочинаємо. У цей час усі учасники сплять.
До ранку встигли знайти плакат фестивалю для обкладинки, логотипи організаторів, пости з Твіттеру і програму фесту, а тоді – перестає працювати Інтернет. Домовляємося про інтерв’ю з Ігорем Івановим зі Спілки ініціативної молоді телефоном… о 4-й ранку. Світлини для редакційної сторінки зробили мобільним телефоном, бо цифровик – замерз. Наступного дня доводили учасникам, що хоча й невеличку, зате неочікувану газету створювати цікавіше, бо тоді правила гри зникають. Думаєш про те, що можна реалізувати з людьми, яких знаєш кілька годин. “Відчуття неймовірні, коли дивишся на випуск, створений за такий короткий час, але в який вкладено стільки нас самих”, – каже Аліна Марненко.
Саме в такий спосіб довідуєшся, що ти можеш, що тобі цікаво. Згадуючи такі моменти, знову переконуюся, що у всіх нас є шалені можливості для реалізації хороших задумів. Просто варто не проспати часу, коли приходять ідеї.
Офіційний сайт фестивалю: http://www.studzmi.info/
Уже не новина, що створюють журнали за 24 години. Уперше такі флешмоби організували в Бельгії та Росії. Концепція проста: група журналістів-ентузіастів (і не тільки), що прагнуть самореалізації, збирається й упродовж доби створює повноцінний журнал і викладає його у вигляді pdf-файлу в мережі. Проект “Журнал за 24 години” відображає життя, настрій, погляди та особисті думки учасників протягом конкретного часу. В Україні власні проекти таких журналів створювали студенти Києва (Могилянської школи журналістики), Запоріжжя та Одеси.
Саме в ніч Андріївських вечорниць студенти-редактори газети “ІПСуха” (таке видання є на факультеті прикладного системного аналізу Київської політехніки) Аліна Марненко та Сашко Паламаренко, а з ними і я, Христина Грищук, створили власну газету “КраМапа” – за матеріалами, отриманими під час кількагодинної зустрічі. Фотодопомога – від Оленки Сук із Полтави. Вийшов справжній, хоча й не запланований, міжрегіональний і єдиний на сьогодні флешмоб – проект “Газета за ніч”.
Яка ж та “КраМапа”, можна переглянути в мережі “Інтернет”: http://issuu.com/sashuleg/docs/
Створити цікаву газету може кожен, якщо писатиме доступно і швидко орієнтуватиметься. Оформити газету за ніч наважується тільки той, хто не втікає від нового, не боїться знайомств і справді хоче не просто стати, а бути журналістом!
Аналогічні акції обов’язково відбуватимуться найближчим часом. Чекайте оновленої інформації від “Газети за ніч”, цікавтеся та приєднуйтеся до таких творчих заходів. Так можна ламати стереотипи, реалізовувати власні творчі проекти. Адже мріємо ми саме вночі…
Христина Грищук,
Студентська інформаційна мережа