Йосип Устимович Кобів, професор Львівського національного університету імені Івана Франка, дійсний член Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, лауреат літературної премії ім. Максима Рильського, член Національної спілки письменників України
До сторіччя від дня народження Йосипа Кобіва.
У народі кажуть: “Письменник живе у своїх книгах, художник – у картинах, скульптор – у створених скульптурах, а Вчитель – у справах і думках своїх учнів. До Вчителя ідуть зі своїми болями і радощами, черпають сили для підкорення нових висот, бо він зазирає у минуле, живе у сьогоденні, прокладає місток у майбутнє”.
4 лютого 2010 року кафедра класичної філології факультету іноземних мов вшановувала столітній ювілей патріарха української класичної філології професора Франкового університету Йосипа Устимовича Кобіва.
Йосип Кобів народився 10 січня 1910 року у Львові. Після закінчення гімназії студіював у 1929–1934 роках класичну філологію у Львівському університеті, де його вчили такі відомі вчені, як професори Станіслав Вітковський, Ричард Ганшинець, Єжи Ковальський та ін. З 1945 року професор Кобів працював у Львівському державному університеті на кафедрі класичної філології. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію “Вчення античних граматиків про відмінки”. Керував кафедрою класичної філології впродовж 1958–1966 років. Написав докторську дисертацію “Система граматичних понять і термінів давньогрецького вчення про мову” й опублікував її автореферат. Але внаслідок організованої 1973 року широкомасштабної акції переслідування творчої інтелігенції в Україні й зокрема у Львівському університеті, до захисту його не допустили і звільнили з посади. Після відновлення української державності у 1991 році Йосипа Устимовича реабілітували й поновили на роботі в нашому Університеті, де він пропрацював до виходу на пенсію 1996 року. 1992 року Й. Кобіва обрали дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, а 1993 року йому надали вчене звання професора.
У творчій діяльності Йосипа Кобіва можна виокремити кілька напрямів. Перший напрям – науково-організаторський. Йосип Устимович – організатор класичної філології у Львівському університеті в післявоєнний час. За період завідування кафедрою сформував творчий колектив висококваліфікованих педагогів з ґрунтовною підготовкою в галузі класичної філології і з високим науковим потенціалом, який зберіг і продовжив найкращі традиції кафедри класичної філології як наукового і педагогічного центру. Значну роль у консолідації творчих наукових сил України відіграв республіканський збірник “Питання класичної філології”, першим редактором якого був професор Й. Кобів. Тематика публікацій різноманітна: дослідження актуальних проблем давньогрецької і латинської мови, історії античного мовознавства, методики викладання класичних мов, античної культури і літератури, епіграфіки; хроніка наукового життя; переклади творів грецьких і римських авторів. На сторінках збірника друкували праці не тільки філологів України, а й видатних учених з Москви, Ленінграда та з міст інших країн: Й. Тронського, О. Лосєва, М. Грабар-Пасек, В. Ярхо, А. Тахо-Годі, Р. Іордаке, А. Урушадзе та ін. Це сприяло становленню наукових контактів з провідними центрами класичної філології, підвищувало престиж львівської школи класиків.
Другий напрям – викладацька і методична робота. Йосип Устимович виховав не одне покоління філологів-класиків, які гідно представляють львівську школу. Прагнучи надати методичну допомогу викладачам, професор Й. Кобів опублікував у збірнику “Методика викладання класичних мов” (Львів, 1965) ґрунтовну статтю “Роль і місце рідної мови у викладанні латинської мови”, у якій теоретично обґрунтував використання рідної мови у викладанні латинської мови на різних відділеннях.
Третій напрям – наукова діяльність, яка охоплює мовознавчі й літературознавчі праці. В історію української класичної філології Йосип Устимович увійшов як засновник наукової школи з вивчення граматичної спадщини античних дослідників мови, підготував на цю тему докторську дисертацію, яка є в архіві вченого. В опублікованому авторефераті й численних публікаціях розглянуто граматичні погляди софістів, Демокріта, Платона, Арістотеля, стоїків й особливо олександрійських граматиків. Фундаментальна праця “Система граматичних понять і термінів старогрецького вчення про мову” вперше в такому широкому масштабі висвітлює питання виникнення і розвитку, семантики й етимології граматичних термінів, якими користувалися старогрецькі вчені. Вироблені грецькою античністю канони граматичного опису й термінотворення визначили граматичну традицію Древнього Риму і Середньовіччя, значно вплинули на становлення граматичного опису і складання нормативних граматик європейських мов, зокрема української. Докторська дисертація Й. Кобіва має винятково важливе значення для заповнення прогалин у картині еволюції поглядів на становлення граматичних понять і створення граматичної терміносистеми від античності до сьогодення.
Професор Й. Кобів – автор численних літературознавчих праць: статей і передмов до перекладів з античних творів, творів авторів середньовічної латини і неолатиністики. Нерідко це справді глибокі, скрупульозні дослідження. Такою є, скажімо, вступна стаття і коментар до Арістотелевої “Поетики” в перекладі Бориса Тена (Київ, 1967). Учений, перший і єдиний в Україні, глибоко і всебічно проаналізував славнозвісний трактат старогрецького філософа та його вплив на формування естетичної думки в Україні. Варто назвати й інші праці, наприклад, вступну статтю до Вергілієвої “Енеїди” в перекладі М. Білика за редакцією Бориса Тена (К.: Дніпро, 1972). Це не традиційна передмова, а глибокий аналіз поеми в контексті світового літературного процесу.
Четвертий напрям – перекладацький (п’ятдесят перекладених творів). Освоювати українською мовою твори греко-римської давнини Йосип Кобів розпочав, маючи за плечима значний досвід наукової діяльності, будучи глибоким знавцем античної історії, літератури, старогрецької й латинської мов. Усе це сприяло високій якості перекладів, що їх виконував професор Й. Кобів. Для них характерна філологічна точність – і щодо літературного стилю, і щодо відтворення найрізноманітніших реалій, якими рясніє античний першотвір.
У перекладі Йосипа Кобіва 1965 року вийшла “Поетика” Арістотеля – твір, що має фундаментальне значення для вивчення естетичної думки стародавніх греків. Чималої уваги заслуговують переклади промов Демосфена, Ціцерона, повісті про Херея і Каллірою, діалогів Платона, “Сатирикону” Петронія та творів інших античних авторів. Важливе місце у перекладацькому доробку Йосипа Кобіва посідає переклад “Листів темних людей” – пам’ятки сатиричної літератури часів Відродження, особливо складної для перекладу з уваги на пародійний, подекуди ускладнений стиль. В останні роки життя Йосип Кобів переклав з латинської мови низку канонічних творів, серед них “Кодекс Канонів Східних Церков” (Рим: Вид-во оо. Василіян, 1993), який отримав схвальну оцінку Папи Івана Павла II.
І все ж особливою заслугою професора Й. Кобіва є переклад “Порівняльних життєписів” Плутарха (К., Дніпро, 1991). Адже відомо, яку популярність мав цей твір у всій Європі від найдавніших часів. Не втрачає він свого значення й сьогодні. У перекладі вдало відтворено стильові особливості мови Плутарха – видатного майстра античного біографічного жанру. За свою подвижницьку працю в галузі художнього перекладу і, зокрема, за переклади “Порівняльних життєписів” Плутарха і діалогу “Федон” Платона Й. Кобіва удостоїли звання лауреата літературної премії ім. Максима Рильського за 1993 рік.
Йосип Кобів працював до кінця своїх днів. Його лебедина пісня – переклад з латинської мови відомого твору ранньосередньовічного історика Айнгардта “Життя Карла Великого”.
Наукова конференція зібрала прихильників таланту професора Й. Кобіва, тих, кому судилося працювати разом з ним, вчитися наполегливості у педагога, викладача, науковця, переймати найважчу і найвищу науку – бути громадянином України. У конференції взяли участь завідувач кафедри класичної філології доц. Б. Чернюх, який розповів про Й. Кобіва як дослідника античної граматичної теорії; проф. А. Содомора, що розглянув у своїй доповіді перекладацьку майстерність професора Й. Кобіва; доц. Л. Глущенко, яка повідомила про останню публікацію професора Й. Кобіва в збірнику “Іноземна філологія” та переклад його статті “Предмет і завдання античної граматики”, виданий у Греції 2001 року. Доц. Л. Глущенко наголосила на необхідності вивчати наукову й педагогічну спадщину вченого. Доц. О. Сафроняк розповів про життєвий шлях професора Й. Кобіва.
Теплими спогадами, які залишив високошанований професор у серцях рідних, друзів, послідовників, учнів, поділилися його син Юрій Кобів, кандидат біологічних наук, доц. Т. Буйницька, проф. Р. Зорівчак, доц. Г. Рубанова, доц. Т. Комарницька.
І сьогодні, перед престолом Ваших літ, незабутній Професоре, ми – не одне покоління філологів-класиків – схиляємо голову і дякуємо долі за те, що можемо гордо називати себе Вашими учнями.
Ольга Назаренко,
доцент кафедри класичної філології