“Квадриґа: Невипадкові думки з Високого Верху (філософський щоденник). Побіч рудого метелика (збірка поезій)”. – Львів: Літопис, 2009. – 566 с.
Внутрішня свобода духу кожного індивіда – таке кредо Романа Кіся ще від юності. Таким він завсіди був не завдяки обставинам, а всупереч їм – завдяки свободі. Свободи від… і свободи для… – у цих полюсах етичної, духовної та творчої напруженості рухається саме єство філософа.
Роман Кісь – знаний етнолог, філософ, культуролог та поет. Наприкінці 90-х Роман Кісь понад п’ять раз прочитав курс “Етнопсихології” в Інституті післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка. У 2001 – 2005 роках читав курс “Соціолінгвістика культури” в Центрі розробки маґістерських програм при нашому Університеті.
У 1971 році закінчив філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Його батько викладав у нашому Університеті історію.
Роман Кісь – автор шести книг: “Фінал Третього Риму” (1998 р.), “Шкіц з інтеґральної етнокультурології” (2000 р.), “Мова, думка і культурна реальність” (2002 р.), “Написи на румовищах: Поезії” (2003 р.), “Глобальне – національне – локальне (соціяльна антропологія культурного простору” (2005 р.), “Фінал третього Риму. Книга друга. Осторонь Азіопи” (2007 р.). І от нещодавно побачила світ сьома книга автора – “Квадриґа: Невипадкові думки з Високого Верху (філософський щоденник). Побіч рудого метелика (збірка поезій)”.
Як зазначив автор післямови до книги поет Ігор Калинець, “Роман Кісь належить до тих, хто ніколи не скаржиться на брак ідей, думок, знань… Він настільки переповнений тим багатством, що виповнює ними томи історіографічних досліджень, етноґрафічних праць, моноґрафій із теоретичної культурології, лінґвокультурології тощо”.
“Отож знову “невипадкові думки”, які, попри їхню органічність (хто знає Кіся!), такі розмаїті, всеохопні, глобальні, до того ж, парадоксальні, що їх годі було б умістити у традиційні строфи. Для поета-самітника, що живе на Високому Верху (у прямому і переносному значеннях) – розбігаються шалені обрії: і не тільки у просторі, а й часі. Тільки звідти глибше і ліпше на самоті видно не тільки сині далі, а й людську душу, і з її безодні виносить Автор і зрозуміле, і незбагненне, святе і грішне, банальне й особливе”, – пише автор післямови.
Сам Роман Кісь говорить про книгу: “Філософський щоденник” асоціюється в мене з різнобіч порозкидуваними гірськими стежками, що мають припроваджувати до перехрещування (до точки синтезу)”. Дивує обізнаність автора у різних ділянках: соціопсихології, соціолінгвістиці, культурології, філософії, теорії дискурсу… Автор упевнений, що кожна наука має бути не відокремленою, а співіснувати в синтезі.
Мабуть, єдине, що можуть закинути йому критики, – те, що вони “недотягують” до його рівня. Адже читати книгу Романа Кіся важко, а ще важче – без словника іншомовних слів. Хитромудрі наукові терміни та фрази просто пере-перенасичують його філософський щоденник. А простіше писати він просто не вміє.
Поетичну збірку, що має окрему назву “Побіч рудого метелика”, автор називає “другим цвітінням…, а може, і не останнім”. Адже він вважає, що поети закінчують писати у тридцять, а його вірші виринули після п’ятдесяти п’яти. “Цими верлібрами закінчується 500-сторінкова філософська книга-щоденник”, – зазначив автор.
Тепер варто тільки попросити (поета і філософа, поета-філософа) пояснити, чому “Квадриґа”. Чи відповідь – не в “Маленькому камінчику”:
Згадаймо, як сказав був Рене Шар:
В своєму вірші – у “Числі Чотири”
Птах – не спиняється…
І справді не спиняється… Філософ і далі працює. Невдовзі, десь у нетрях Інтернету, можна буде віднайти попередній варіант його восьмої книги про новий напрям у сучасній науці – “Фундаментальна сенсологія”.
Наталя Драган-Іванець