На філософському факультеті відбулося засідання гуртка з історії української культури.
Якщо в тебе є тільки знання – ти ремісник. Знаєш, як виготовити стіл, і не більше. А якщо ти обізнаний з історією культури, то знаєш, як виглядали столи колись, які матеріали і в яких культурах використовували, як поет у XVIII столітті описав стіл у своїх віршах. І лише в такому разі маєш простір для дії і можеш своє знання використовувати. Культура розвиває уяву і дає широкий погляд.
Культура розвиває толерантність і сприйняття: тільки некультурні люди, які не знають іншого й ніколи не чули про існування іншого, думають, що вони найкращі, наймудріші і поводяться як “расисти”, обмежуючи повноту свого бачення світу. Культура дає тло для самокритики.
Люди з обмеженим сприйняттям не спроможні осягнути інформацію повністю, і навіть якщо в них достатньо логіки і вузькопрофесійних знань, їм бракує здатності побудувати цілісну картину або не бути радикальним. Можливість того, що такі люди адекватно чи повністю сприймуть ситуацію, значно менша.
Людина, залучена до духовної культури, має інші цінності, відірвані від первинних, здебільшого матеріального характеру, що підвищує інтерес до нематеріального і знижує до матеріального. Тому, як пожартували на засіданні культурологічного гуртка, такий проект – “насправді державна концепція боротьби з корупцією в зародку”.
Тому такі заходи мали б стати хорошою традицією в площині співпраці філософського та юридичного факультетів. Адже формування суспільного образу юриста – завдання надзвичайно відповідальне та важливе передовсім для майбутніх професіоналів.
Засідання гуртка складалося з двох основних блоків: 1) привітальна і загальна частина (проф. А. Яртись), яка містила презентацію на тему “Культура – юристам” (О. Муха) і подальшу дискусію (студенти); 2) тематичний виступ із слайдовим супроводом на тему “Культура Київської Русі” (І. Бойко).
Ініціатор створення такого гуртка – проф. А. Яртись; його підтримали колеги з кафедри теорії та історії культури: І. Бойко та канд. філос. наук О. Муха. Однак, що найважливіше в контексті цієї події, потребу проведення засідання висловили студенти юридичного факультету.
На засіданні були присутні понад 80 студентів першого курсу юридичного факультету, однак за найактивнішу участь варто виокремити Ореста Гринишина (ЮРД-11), Ружену Какапич (ЮРД-1в), Андрія Рибака (ЮРД-18), Аліну Дацко (ЮРД-18), Андрія Бега (ЮРД-13), Соломію Леськів (ЮРД-15), Василя Білогруда (ЮРД-18) та Галину Скубу (ЮРД-18). 
Першим закликом до дискусії був виступ-презентація канд. філос. наук О. Мухи, яка запропонувала обговорення проблемної тези “Образ юриста у його цільовій аудиторії”. Для осмислення та дискусії запропонували результати соціологічного дослідження цієї проблеми:
77 % визнають, що основним джерелом формування думки про компетентність і професіоналізм юриста є особисте спілкування;
8 % покладаються на інформацію, одержану від знайомих і родичів;
15 % визнають, що вирішальну роль у цьому відіграють засоби масової інформації.
Цікавими є думки про основне призначення юристів у суспільстві:
21 % переконані, що юрист має захищати інтереси держави;
77 % опитаних вважають, що функція юриста – захищати права та інтереси людини.
Такі результати опитування свідчать про зміну світоглядних орієнтацій українського суспільства з уявлень про юриста як карально-стримувального начала на гуманістичне (Джерело: Алексєєва Жанна Миколаївна. Образ юриста в сучасній європейській культурі: Дис… канд. наук: 12.00.12. – 2008.).
Отже, юриста розглядали не просто як фахівця із вищою освітою, а передовсім як представника інтелектуальної еліти суспільства. Подаємо найцікавіші фрагменти студентських виступів.
Василь Білогруд: “Культура відіграє значну роль в історії держави і права. Оскільки на початкових етапах розвитку держави основним джерелом права були звичаї і традиції, а вони є складовою культури, то культура була творцем права у стародавніх державах. Це особливо актуально для розвитку держави і права України, оскільки нашому народу притаманна глибока пошана до звичаїв предків. Навіть зараз у ст. 82 Конституції України зазначено, що першу сесію ВРУ відкриває найстарший за віком депутат – а це збереження звичаю”.
Ружена Какапич: “Особливість культури юриста в тому, що це не просто право чи його практична реалізація, а відповідна форма існування духовної культури людства загалом, ефективний інструмент забезпечення порядку в суспільстві… Усі маємо усвідомлювати, що культура важлива, незалежно від професії, яку ми обрали. У діяльності юристів культура відіграє особливу роль, оскільки вони постійно в контакті з суспільством і мають дуже чітко дотримуватися етичних норм, перебуваючи у надвідповідальній сфері реалізації права”.
Орест Гринишин: “Високий рівень духовної культури майбутнього юриста має базуватися на професіоналізмі, ґрунтовному знанні правового законодавства, поєднаному з духовним інтелектом правозахисника, пронизаного високими моральними цінностями – чесністю, справедливістю, принциповістю та непримиренним ставленням до порушників законодавства.
На лекціях та семінарських заняттях з історії української культури, які проводять професор Анатолій Яртись та викладачі кафедри теорії та історії культури філософського факультету, ми здобуваємо цінні культурологічні знання, які переростають у наші переконання, стають невід’ємною частиною світогляду, базою для подальшого духовного зростання”.
Андрій Рибак: “Збереження та примноження української культури – запорука стабільного розвитку цивілізаційного поступу. Культура має спрощувати взаємини між людьми, незалежно від професії та статусу. Культура забезпечує критику, а критика – стимул для вдосконалення. Та коли заходить мова про особистість людини, з’являється плюралізм думок щодо цього питання. Існує дискусія, чи доцільно юристам керуватися нормами культури. Як це може вплинути на їхню роботу? Чи може юрист керуватися суто особистими амбіціями?”.
Галина Скуба: “Питання, які сформулював Андрій Рибак, глибоко мене зворушили. Адже культура – національне багатство. Юристи, як і філософи й математики, є українцями, патріотами країни, в якій живуть. Тому зобов’язані шанувати культуру, адже вони – майбутні законотворці, державні службовці – ті, хто є зразком і забезпечує порядок у країні. Основним нашим гаслом має бути служіння в ім’я України”.
Аліна Дацко: “У юриспруденції існує поняття громадянського суспільства. Громадянське суспільство – суспільство, де громадяни є вільними особистостями, з розвиненим почуттям власної гідності. Це і є першим виявом так званої правової культури. Така культура потрібна кожному членові суспільства. Громадянське суспільство на цьому етапі розвитку людства є дещо ефемерним поняттям, проте мусимо до нього прагнути.
Чимало сказано, що важко уявити юриста без правової культури. З цією тезою мушу не погодитися. Досить зайти в будь-яку правову установу, і ви побачите, в кращому разі, 50% юристів з юридичною освітою, але без правової культури. З цього випливає високий рівень корупції, звинувачення невинних і виправдання винних”.
Саме цю тезу активно підхопила аудиторія: прозвучало кілька виступів та реплік про те, що така проблема існує вже на рівні здобуття професійної юридичної освіти. Зокрема, йшлося про особисту побутову культуру студентів-юристів, про культуру висловлювання та спілкування тощо.
На завершення виступив проф. А. Яртись, який висловив глибоку вдячність своїм колегам – і студентам, і викладачам – за активну участь у роботі культурологічного гуртка, зазначивши також, що такі ініціативи буде підтримано і щодо решти філософських курсів, які читатимуть на юридичному факультеті: релігієзнавства, етики та філософії.
Адже, цитуючи одного з учасників дискусії, “хоч яким кваліфікованим є юрист, без правової культури він не може діяти”. Тільки культурний розвиток формує цілісний “образ юриста” як ідеалізованого типу особистості; гарантує орієнтацію в соціально-психологічному вимірі суспільства: уміння аргументовано й ефективно справити враження на клієнтів чи потенційних “жертв”; забезпечує повноцінну мотиваційну складову професійної реалізації. Юрист – публічна особа, і від його соціального статусу і стратегій поведінки залежить, урешті-решт, і розвиток його кар’єри.
Ольга Муха,
канд. філос. наук, асист. кафедри теорії та історії культури
Фото Юлії Мілянич